21

ЛЕКЦІЯ 6-7

Нормування праці на механізованих трудових процесах (рослинництво і тваринництво).

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПОЛЬОВИХ РОБОТАХ.

Комплексні норми – самостійно!

Організаційно-технологічні карти - на практиці або самостійно!

6.1. Методичні підходи до визначення норм виробітку.

З позиції нормування праці і класифікації трудових процесів всі роботи в с.-г. виробництві поділяються на :

1. Механізовані польові;

2. Роботи з обслуговування стаціонарних машин;

3. Ручні, які виконуються в різних галузях виробництва;

4. Транспортні, які виконуються на автомашинах і тракторах та живому тяглі;

5. Роботи в галузях тваринництва;

6. Роботи в ремонтних майстернях.

В основу такої класифікації покладена різниця в характері засобів праці. Для кожної групи трудових процесів науково-дослідним центром нормативів праці Мінагрополітики України розроблена методика нормування.

Існують два основних методичних підходи до визначення норм праці:

1. Норми знаходяться через продуктивність праці за 1 годину основного часу роботи агрегату і кількості годин основної роботи за зміну (перемножуючи ці величини, знаходимо норму виробітку):

Нзм = ω *To

де ω – продуктивність агрегату за годину основної роботи, га

То – основний час роботи протягом зміни, год

Застосовується на механізованих польових, стаціонарних і ручних роботах.

Час основної роботи встановлюється шляхом розрахунку раціонального балансу часу зміни.

2. Норми праці визначають через встановлення нормативних витрат часу на одиницю роботи, на одиницю обслуговування (Н-д, витрати часу на 1 га посіву, на обслуг-я 1 голови худоби на день). При цьому від часу зміни потрібно відняти час на підготовчо-заключну роботу, відпочинок і особисті потреби, отриманий результат ділять на витрати часу на одиницю обслуговування:

Тзм – (Тпз + Твоп)

Нобс = де:

tобс 1 гол.

tобс 1 гол. – сума нормативних витрат часу на годівлю, доїння, чищення тварин і на інші, закріпленні за виконавцем функції в розрахунку на 1 гол./день, хв.

В цьому випадку, спочатку 1). визначають час на обслуговування 1 голови за день (хв), 2). потім визначають нормативи часу за зміну (хв), а далі за наведеною вище формулою розраховують норму обслуговування. Розрахунок завершується складанням раціонального балансу часу зміни.

6.2. Нормоутворюючі фактори.

Нормоутворюючі фактори – це фактори які безпосередньо або опосередковано впливають на виконання норми праці.

На механізованих польових роботах продуктивність машинно-тракторного агрегату залежить від 3-х основних груп нормоутворюючих факторів:

1. Постійні (площа поля, його конфігурація, рельєф, кам’янистість, наявність перешкод, висота над рівнем моря, питомий опір ґрунту; більш детально на практичному занятті);

2. Тимчасові (вологість ґрунту, полеглість с.-г. культур, засміченість, кліматичні умови, спосіб руху агрегату тощо);

3. Агротехнічні: 3.1. пов’язані з вимогами агротехніки і виникають в результаті впровадження агротехнічних заходів: глибина обробки ґрунту; ширина міжрядь; способи сівби і садіння; норми висіву насіння; норми внесення добрив, витрати отрутохімікатів; допустима швидкість руху агрегату; 3.2. фактори, які виникають в результаті впровадження відповідних агротехнічних заходів: урожайність; соломистість; попередники тощо; 3.3. технічні фактори: конструктивні та експлуатаційні особливості агрегатів і с.-г. машин; трудомісткість щоденного технічного обслуговування; питомий опір робочих органів с.-г. машини; енергетичні ресурси тракторів і самохідних машин тощо.

Основні нормоутворюючі фактори насамкінець впливають на такі показники роботи машини, як: робоча швидкість; ширина захвату агрегату тобто на його годинну продуктивність (ω_о) і час основної роботи в загальному часі зміни.

1. Соціально-економічні умови (тривалість робочого дня, оплата);

2. Індивідуальні особливості виконавця (кваліфікація, стаж, вік, стать).