1. Освіта в Україні та фактори, що впливають на її розвиток

Без відтворення та розширення освітнього потенціалу кожної людини неможливо досягти результативності всіх соціально-економічних та духовних процесів суспільства. Право на освіту гарантується Конституцією України, Законом України «Про освіту» та іншими нормативними актами України. Відповідно до Конституції в Україні обов’язковою є загальна і середня освіта. Професійна освіта є бажаною та необхідною і здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, а також на базі освіти в обсязі основної та спеціальної школи. Згідно із Законом України «Про освіту» — метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, спеціалістами.

За функціональною класифікацією система освіти складається з таких ланок:

• Дошкільне виховання;

• Загальна середня освіта;

• Заклади освіти для громадян, що потребують соціальної допомоги і реабілітації;

• Позашкільна освіта;

• Вища освіта;

• Післядипломна освіта;

• Інші заклади і заходи в галузі освіти.

Основним джерелом фінансування витрат на освіту є державний та місцевий бюджети. Система освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно пов’язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта.

У сучасних умовах особлива увага приділяється вдосконаленню змісту освіти з урахуванням нових соціально-політичних реалій суспільства, сучасного рівня науки і техніки.

Важливим елементом державної політики в галузі освіти має стати визначення державних вимог до змісту, рівня та обсягів освіти і на цій основі вжиття заходів для поліпшення якості навчально-виховного процесу, забезпечення рівня освіти, достатнього для технічного, економічного та соціального прогресу країни.

При збереженні орієнтації в основному на державне фінансування освіти навчальним закладам надано широкі можливості самостійно отримувати кошти на своє утримання. Наприклад, не бюджетне фінансування вищих навчальних закладів становить нині більш як 40% загальної суми фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні вузів. Основними джерелами позабюджетних коштів є надходження за виконані госпрозрахункові, науково-дослідні роботи, від курсових заходів, плати студентів за навчання, продажу машинного часу електронно-обчислювальної техніки, здавання в оренду на період літніх канікул гуртожитків тощо.

Фінансування установ, закладів та заходів освіти здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів, галузей економіки, підприємницьких структур, а також додаткових джерел фінансування.

Обсяг видатків місцевих бюджетів на освіту здійснюється на підставі формул, затверджених постановою КМУ « Про затвердження Формули розподілу обсягу між бюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання і коштів, що передаються до Державного бюджету) між Державним бюджетом і місцевими бюджетами» від 5.09.2001 р. №1195.

Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту визначається залежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості на одного учня та кількості учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів.

У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні асигнування навчально-виховних закладів, установ та заходів системи освіти не зменшуються. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти вилученню не підлягають.

До загальноосвітніх навчальних закладів належать школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, санаторні школи, спеціальні школи, а також школи соціальної реабілітації. Загальноосвітні навчальні заклади першого ступеня (початкова школа) забезпечують початкову загальну освіту, другого ступеня (основна школа) — неповну загальну середню освіту, третього ступеня (старша школа) — повну загальну середню освіту.

На обґрунтування стратегії розвитку освіти в Україні впли­вають такі фактори.

1. Внутрішні:

• демографічні (прогноз чисельності, структури, демографічних характеристик населення);

• прогноз якості людських ресурсів та міграційних потоків;

• об’єктивні можливості фінансування середньої та вищої освіти;

• структура народного господарства та зовнішньоекономічних зв’язків, ступінь відкритості економіки, обсяги експорту послуг освіти;

• поточні тенденції та збалансування попиту і пропозиції на внутрішньому ринку праці за рівнем освіти та спеціальностях.

2. Зовнішні:

• очікувані потужності міграційних потоків на Захід зі Сходу;

• тиск фактора глобалізації (інформаційний, культурний, шоу-бізнесовий, мовний);

• інформаційні, економічні та широкомасштабні електронні війни.

Виходячи з аналізу тенденцій, що існують, і майбутніх проблем розвитку освіти в Україні та її інноваційної ролі в економіці й суспільстві, стратегічну ціль розвитку освіти на довгостроковий період можна сформувати як забезпечення через освіту конкурентоспроможності та виживання українців як нації (осіб і країни в цілому) в умовах глобалізації та інформатизації.