Синдром тривалого стискання тканин

Унаслідок землетрусів або бомбардування значна частина населення і особового складу військ може опини­тися під уламками споруд і військової техніки. При цьому у потерпілих поряд з переломами, опіками, закритими і відкритими ушкодженнями внутрішніх органів може спо­стерігатися синдром тривалого стискання тканин, зокре­ма тканин кінцівок. Для розвитку цього синдрому досить тривалого стискання м'яких тканин. Унаслідок цього різко порушується кровообіг м'язів, ви­никають тканинна гіпоксія, метаболічний ацидоз, накопичуються продукти розпаду тканин і міоглобін. Після усунення компресії все це надходить у загальне коло кровообігу і спричиняє важку інтоксикацію організму.

Надходження в загальне коло кровообігу гістаміноподібних речовин призводить до стійкого розширення су­динного русла травмованої кінцівки, до підви­щення проникності стінок капілярів і пропотівання плазми в міжклітинний простір, виникає набряк — одна з головних ознак синдрому тривалого стискання тканин. Уже через 3-4 год після звільнення частини тіла з-під завалу обсяг циркулюючої плазми зменшується на 25-56 %. Розвивається гемоконцептрація, зменшується об'єм циркулюючої крові, знижується артеріальний тиск, виникає компресійний шок. Відбувається згу­щення крові. Гіперкаліємія може призвести до розвит­ку гострої серцево-судинної недостатності. Сечові канальці нирок закупорюються міоглобіном, розвиваються гостра ниркова недостатність.

На початку розвитку цього синдрому (частина тіла, яка була стиснута, наприклад кінцівка, на­брякає, збільшується в об'ємі. Шкірний покрив набуває багряно-синюшіюго відтінку. Можуть з'явитись субепідермальні пухирі, наповнені жовтою рідиною. Пульсація артерій на дистальних частинах кінцівки ос­лаблена або не визначається зовсім. Чутливість шкіри знижена або втрачена. Уже через 20-30 хв після декомпресії загальний стан потерпілого починає погіршуватись. Шкіра покривається холодним потом. У травмованій кінцівці з'являється різкий біль. Спосте­рігаються нудота і блювання. Пульс 100-120 за 1хв, слабкого наповнення. Систолічний тиск може знижува­тись до 80-60 мм рт.ст. Порушується сечовидільна функція нирок — виникає олігурія, а потім анурія. Сеча набуває червоного кольору. У ній підвищується вміст білка.

Виділяють чотири ступені синдрому тривало­го стискання тканин:

— дуже тяжкий. Розвивається при стисканні м'яких тканин обох кінцівок протягом 6-8 год і більше. Як правило, потерпілі гинуть через 1-2 доби після травми;

— середньої тяжкості. Спостерігається при короткочасному (до 6 год) стисканні дистальних частин верх­ніх або нижніх кінцівок. При цьому в ранній період розвитку синдрому тяжкого розладу гемодинаміки не відбувається. Проміжний період характеризується нез­начним проявом ниркової недостатності. Термін лікуван­ня складає 2,5—3 міс.

— легкий. Відзначається при стисканні м'яких тка­нин, головним чином дистальних частин кінцівок, про­тягом 2 год. Серцево-судинна діяльність, гемодинаміка та функція дихання помірно порушені. Прогноз перебі­гу патології сприятливий.

Перша медична і долікарська допомога. При поданні першої медичної і долікарської допомоги треба пам'я­тати, що звільнення частини тіла від стискання є почат­ком клінічного прояву синдрому тривалого стискання тканин. У тому разі, коли обидві нижні кінцівки зазнали компресії протягом 6-8 год, а також при наявності пе­реломів кісток уникнути ампутації кінцівки не вдається. Тому ще до витягання потерпілого з-під завалу на кінців­ку накладають джгут (вище від місця стискання). По­тім уводять знеболюючі препарати.

Якщо кінцівка була під тиском менше 2-4 год, то піс­ля витягання пораненого з-під уламків її забинтовують вище від місця стискання і проводять іммобілізацію.

Перша лікарська допомога. Потерпілому вводять зне­болюючі, аптигістамінні та серцево-судинні препарати. Для зменшення впливу на організм гіперкаліємії потер­пілому внутрішньовенно вводять 10 мл 10% розчину кальцію хлориду. Здійснюють корекцію кислотно-основ­ного стану — внутрішньовенно вводять 300-400 мл З-5% розчину бікарбонату натрію. Крім цього, внутріш­ньовенно вводять 100мл реополіглюкіну. Призначають антибіотики, роблять протиправцеве щеплення. Потерпілих з цією патологією евакуюють в ОМедБ (ОМЗ) у першу чергу. Там їм подають кваліфіковану медичну допомогу.

Кваліфікована медична допомога. В ОМедБ здійснюють комплекс терапевтичних заходів, спрямованих на усу­нення гемодинамічних порушень та зневод­нення організму. При збільшенні набряків на кінцівці роблять лампасні розрізи та підшкірну фасціотомію. У разі виникнення гострої ниркової недостатності потерпілого евакуюють у спеціалізований госпіталь, де йому здійснюють гемодіаліз. У ви­падках, коли виникає необоротна ішемія, кінцівку дово­диться ампутувати.