Список скорочень
АВ — аптечка військова
АІ — аптечка індивідуальна
ВПГ — військово-польовий госпіталь
МПР — медичний пост роти
МПБ — медичний пункт батальйону
МПП — медичний пункт полку
ОМедБ — окремий медичний батальйон
СМВ — сумка медична військова
Тема № 2
САНІТАРНІ ВТРАТИ — ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ
— 5 ВИДІВ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ — МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ — МЕДИЧНЕ СОРТУВАННЯ
САНІТАРНІ ВТРАТИ поділяють на бойові та небойові. Бойові санітарні втрати — це втрати, які виникають серед особового складу військ під час виконання бойових завдань. Залежно від етіологічних ознак їх поділяють на такі групи: а) санітарні втрати, що виникли внаслідок механічних ушкоджень (поранень, переломів, контузій, ударів); б) санітарні втрати, виникнення яких було зумовлено термічними ушкодженнями (опіками, обмороженням); в) санітарні втрати, зумовлені радіаційним ураженням; г) санітарні втрати, спричинені дією отруйних речовин; д) санітарні втрати, що виникли внаслідок ураження бактеріальними засобами.
Небойові санітарні втрати складаються із загальної кількості осіб, котрі одержали травму або захворіли не в бойових умовах.
У свою чергу санітарні втрати поділяють на легкі, середньої тяжкості та тяжкі. Залежно від здатності потерпілих пересуватись самостійно, їх поділяють на транспортабельних і нетранспортабельних.
ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ — це заходи, спрямовані на своєчасне подання медичної допомоги пораненим і хворим та здійснення їх евакуації.
Етап медичної евакуації — це медичний пункт або лікувальна установа, розташовані на шляху евакуації потерпілих, де здійснюють реєстрацію і сортування поранених, уражених і хворих та подають їм необхідну допомогу і готують до подальшої евакуації.
Необхідні функціональні підрозділи — сортувально-евакуаційне відділення, відділення для надання медичної допомоги, відділення для госпіталізації і лікування, аптеки, відділення або площадки для спеціальної обробки, кухні тощо.
Сучасна система лікувально-евакуаційних заходів передбачає 4 ЕТАПИ МЕДИЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ: медичний пункт батальйону (МПБ), медичний пункт полку (МПП); окремий медичний батальйон дивізії; госпітальні бази фронту. Кожний із названих етапів розгортають на певній відстані від переднього краю бойових дій.
В оборонному бою МПБ розгортають за 2-З км до переднього краю. При розміщенні МПБ на такій відстані створюються належні умови для подання медичної допомоги потерпілим протягом 1,5-2 год після поранення або ураження.
В умовах бойової обстановки МПП розгортається з таким розрахунком, щоб потерпілі мали можливість одержати першу допомогу в найближчі 3-4 год з моменту їх поранення, ураження чи захворювання. В умовах оборонного бою МПП розгортають на відстані 8-12 км від переднього краю своїх військ. Під час наступального бою МПП розгортають протягом дня 2-3 рази. Відстань від переднього краю не повинна перевищувати 4-6 км. Медпрацівники працюють в одному районі не довше 3-4 год.
Найскладнішою ділянкою медичної евакуації є евакуація з поля бою, тобто із рот до медичного пункту батальйону. Безпосереднім організатором роботи на даній ділянці є фельдшер батальйону. Від його підготовки і оперативності залежить кінцевий результат лікування потерпілих.
Виносити поранених на носилках треба ногами вперед (крім тих випадків, коли треба рухатись під гору). Це зумовлено тим, що під час руху слід спостерігати за станом здоров'я потерпілого і в разі потреби подавати йому додаткову допомогу. В цьому випадку має важливе практичне значення розташування санітарів-носильників стосовно потерпілого. Попереду носилок йде санітар, а позаду — старший ланки.
Слід зазначити, що не завжди є можливість винести всіх поранених на носилках у звичайному положенні. Так, при перенесенні потерпілих з ушкодженнями хребта і кісток таза на полотнище носилок кладуть фанеру або дошку. Під коліна пораненого підкладають м'який валик. Якщо поряд немає твердої основи, потерпілого кладуть на живіт. При можливості для перенесення таких поранених застосовують іммобілізуючі вакуумні носилки.
Поранених з ушкодженням щелеп та непритомних кладуть на носилки обличчям униз. Це робиться для того, щоб запобігти виникненню асфіксії. Під лоб пораненого підкладають його руку або якийсь предмет (згорнуту шинелю, речовий мішок).
5 ВИДІВ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: перша медичної; долікарська (фельдшерська); перша лікарської; кваліфікована медична; спеціалізована медична допомога.
Першу медичну допомогу, як правило, подають безпосередньо на полі бою або в осередку масового ураження в перші хвилини після поранення. Це здійснюють санітари і санінструктори. Перша медична допомога може подаватися в порядку само- і взаємодопомоги. Основна мета подання першої медичної допомоги полягає в проведенні заходів, спрямованих на врятування життя потерпілих і хворих або на запобігання виникненню можливих ускладнень.
Другий вид медичної допомоги — долікарську (фельдшерську) — подають у медичному пункті батальйону або у медичному пункті полку в найближчі 1-1,5 години після поранення або ураження.
Основним завданням долікарської допомоги є контроль за якістю подання першої медичної допомоги (накладання джгута, оклюзійної пов'язки) і здійснення додаткових заходів, спрямованих на врятування життя потерпілих та боротьбу з ускладненнями: проведення протишокової терапії (знеболювання, введення психотропних і сердечних засобів, давання кисню, обігрівання поранених та ін.), повторне введення антидотів (при ураженні ОР), захисних засобів при ураженні проникаючою радіацією, застосування антибіотиків (при ураженні бактеріальною зброєю) заміна імпровізованих шин транспортними (при вогнестрільних переломах кісток кінцівок) і т.д.
Першу лікарську допомогу подають військові лікарі загального профілю в найближчі 4-5 год з моменту поранення, ураження або початку захворювання. Ці заходи здійснюють у медичному пункті полку. Основною метою подання першої лікарської допомоги є збереження життя тяжкопоранених, уражених і хворих, а також запобігання виникненню ускладнень у процесі подальшої евакуації. Залежно від бойової і медичної обстановки цей вид допомоги поділяють на дві групи заходів: невідкладні заходи і заходи, проведення яких може бути тимчасово відкладено на наступний етап медичної евакуації.
Кваліфіковану медичну допомогу подають хірурги і терапевти загального профілю в окремих медичних батальйонах, а також у лікувальних установах госпітальних баз фронту. Цю допомогу подають в найближчі 8-12 год після поранення або захворювання.
Спеціалізована медична допомога — це найвища форма подання медичної допомоги. Її здійснюють лікарі вузького профілю в спеціальних лікувальних установах госпітальних баз фронту і внутрішніх районів країни. Поранених, уражених і хворих лікують до одужання.
МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЗВОДУ В кожному механізованому взводі налічується один стрілок-санітар, який крім виконання обов'язків стрілка бере участь у розшуку, наданні першої медичної допомоги, зборі і виносі поранених з поля бою. Він повинен якнайшвидше надавати першу медичну допомогу, переносити важкопоранених в укриття. Ці місця стрілок-санітар повинен позначати помітними з боку своїх військ умовними знаками.
В разі застосування противником зброї масового ураження стрілок-санітар проводить часткову санітарну обробку поранених з використанням ІПП. На оснащенні стрілка-санітара, крім особистої зброї і засобів індивідуального захисту є СМВ.
Стрільці-санітари подають сигнал санітарам-носильникам або позначають місця знаходження поранених за допомогою умовного знаку. Санітари-носильники входять в склад підрозділів збору і евакуації. Ланка санітарів-носильників складається з двох, а в складних умовах — із 3-4 осіб. Кожну ланку очолює старший санітар. Санітари із носилками йдуть не в ногу! Середній темп руху санітарної ланки без пораненого складає 4-5 км/ґод, з пораненим — 2-2,5 км/год.
МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОТИ (МПР) очолює санітарний інструктор.
У підпорядкуванні санітарного інструктора роти є три стрільці-санітари (по одному в кожному взводі).
Оснащення санітарного інструктора знаходиться сумка медична військова (СМВ), в якій знаходяться засоби для надання першої медичної допомоги, антидоти, засоби проти болю, перев'язочний матеріал, кровоспинні джгути, шини медичні пневматичні, повітровід для проведення штучного дихання та ін. Крім того, санітарний інструктор має особисту зброю, протигаз, засоби індивідуального захисту, флягу, малу саперну лопатку.
З метою здійснення медичного забезпечення своєї роти санітарний інструктор проводить комплекс заходів, які спрямовані на розшук і збір поранених та уражених, на подання їм першої медичної допомоги. Він евакуює (витягує, виносить) поранених і уражених з поля бою в найближче укриття або в найближчий медичний пункт, а також здійснює лікувально-профілактичні, санітарно-гігіенічні і протиепідемічні заходи по захисту особового складу роти від дії зброї масового ураження. Поряд з цим він здійснює медичну розвідку районів майбутнього розташування або проведення бойових дій роти, систематично слідкує за санітарним станом, контролює якість питної води і їжі, слідкує за дотриманням особовим складом правил особистої і колективної гігієни. Санітарний інструктор забезпечує особовий склад роти медичним майном, навчає військовослужбовців прийомам надання само- і взаємодопомоги при пораненнях і ураженнях та методам витягування поранених з бойових машин, способам відтягування і виносу поранених із поля бою в укриття. Здійснення цих заходів є обов'язком санітарного інструктора роти.
При розгортанні медичного поста роти (МПР) обов'язково враховують можливість непомітного виносу поранених із поля бою і їх тимчасового перебування в найменш небезпечному місці при затримці евакуації із роти в медичний пункт батальйону (МПБ). З урахуванням цього на МПР повинні бути невеликі запаси перев'язочного матеріалу, питної води та інших засобів для подання першої медичної допомоги пораненим. Як правило, тут знаходяться санітари-носильники і санітарний транспорт. Роботу МПР очолює санітарний інструктор, який подає пораненим першу медичну допомогу в тому разі, коли вона не була надана до цього, і забезпечує догляд за потерпілими до їх вивозу або виносу в МПБ.
Медична розвідка передбачуваного району оборони, визначає його санітарно-гігієнічний і епідеміологічний стан, вивчає географічні особливості місцевості, намічає місця, де будуть знаходитись укриття та обладнання МПР. Крім цього, санітарний інструктор визначає найбільш зручні шляхи евакуації поранених із опорних пунктів взводів. Він дбає про створення у взводах запасів засобів для подання першої медичної допомоги пораненим і визначає обсяг санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у роті.
МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАТАЛЬЙОНУ (МПБ) організовує фельдшер батальйону, який одночасно є начальником МПБ. До складу МПБ входять 1 начальник МПБ – фельдшер, 1 санітарний інструктор, 2 санітари, старший водій-санітар, три водії-санітари.
У МПБ пораненим, ураженим і хворим надають долікарську допомогу і готують їх до подальшої евакуації в МПБ.
МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛКУ (МПП)
Відповідно до штатного розкладу до складу МПП входять такі фахівці: 4 лікарі, 3 фельдшери, 2 медичні сестри, 1 санітарний інструктор-дозиметрист, 3 водії, 1 радіотелеграфіст і 1 кухар. Крім того, на пункті є 2 відділи збору й евакуації поранених та хворих, які очолюють санітарні інструктори. Всього в МПП нараховується 44 особи. МПП має вантажний і санітарний транспорт, автоперев'язочну, а також комплексно-табельне майно. Пропускна спроможність автоперев'язочної складає 7-10 поранених за 1 год.
Підрозділи МПП: сортувально-евакуаційне відділення, перев'язочна, аптека, ізолятор, кухня. Сортувально-евакуаційне відділення складається з сортувального поста, сортувальної площадки, намету для прийому потерпілих, площадки часткової спеціальної обробки.
МЕДИЧНЕ СОРТУВАННЯ — це розподіл потерпілих на групи з урахуванням їхньої потреби в проведенні тих чи інших лікувально-профілактичних і евакуаційних заходів.
Сучасна система лікувально-евакуаційних заходів передбачає здійснення медичного сортування на всіх етапах (крім МПБ).
Виділяють п'ять груп потерпілих: 1 — поранені, уражені і хворі, які являють небезпеку для тих, хто поруч; 2 — потерпілі, які потребують медичної допомоги на даному етапі; 3 — потерпілі, котрих евакуюють на інший етап без подання медичної допомоги; 4 — потерпілі, які лишаються на даному етапі медичної евакуації до цілковитого одужання; 5 — нетранспортабельні потерпілі, які потребують медичного догляду.
До 1-ї групи зараховують поранених, забруднених радіоактивними та уражених отруйними речовинами, хворих на інфекційні недуги та хворих з гострим реактивним станом. Ці потерпілі потребують часткової чи повної спеціальної обробки або ізоляції.
До складу 2-ї групи входять поранені, уражені та хворі, які неспроможні перенести евакуацію на далеку відстань без попереднього подання їм медичної допомоги.
Потерпілі, які не потребують невідкладної медичної допомоги і можуть перенести подальшу евакуацію, належать до 3-ї групи.
До 4-ї групи зараховують легкопоранених ї хворих, які не потребують суворого режиму і можуть лікуватись амбулаторно. Термін лікування таких хворих у МПП складає 5-7 діб, а в окремому медичному батальйоні дивізії — 10-12 діб.
До складу 5-ї групи входять особи з дуже тяжкими пораненнями, ураженнями і захворюваннями.
Для проведення медичного сортування на кожному етапі евакуації створюють одну або кілька сортувальних бригад, які очолюють найдосвідченіші лікарі.
З метою поліпшення проведення медичного сортування застосовують особливі знаки — сортувальні марки. Вони мають різну форму, забарвлення і відповідні написи. Ці марки зберігаються у медсестри (фельдшера) сортувальної бригади і в разі потреби прикріпляються шпилькою до одягу пораненого, ураженого чи хворого.