Фсп та єдиний податок

Відповідно до ст. 302 ПКУ, для сільськогосподарських товаровиробників Сноска 4 — платників ФСП об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди. При цьому базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, проведена станом на 01.07.95 р., а для земель водного фонду — нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена станом на ту саму дату. Відповідно до ст. 307 ПКУ, платники ФСП не є платниками низки податків і зборів, зокрема земельного податку, щоправда,крім податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Зазначимо, що землями сільгосппризначення визнаються не лише землі, надані для виробництва сільгосппродукції, а й надані для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності. До земель сільгосппризначення належать: — сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги); — несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи, прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення); — землі під господарськими будівлями і дворами; — землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції; — землі тимчасової консервації тощо. Тому платник ФСП за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільгосппризначення, не сплачуватиме земельний податок, а за земельні ділянки, надані не для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, сплачуватиме його на загальних підставах. Зауважимо також, що в разі надання в оренду земельних ділянок (а також окремих будівель, споруд або їх частин), платник ФСП земельний податок сплачуватиме на загальних підставах. Така думка викладена, зокрема, в листі ДПАУ від 03.10.2011 р. № 1959/7/15-2217Ф. Особливості сплати аналізованого податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ. Відповідно до пп. 297.1.4 ст. 297 ПКУ, платники єдиного податкузвільняються від земельного податку, крім його сплати за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

 

Подання звітності

У п. 286.2 ст. 286  ПКУ зазначено, що платники (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного органу ДПС за місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми однаковими частками за місяцями. Вважаємо за потрібне наголосити, подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. З першою декларацією (фактичного з початку діяльності як платника плати за землю) подається і довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Саме необхідність подавати таку довідку, отримання якої вимагає певного часу, очевидно, і стало причиною, через яку звична кінцева дата подання декларації (1 лютого) була перенесена на більш пізній термін — 20 лютого  Сноска 5. Новацією ПКУ, порівняно із Законом № 2535, є те, що, відповідно до п. 286.3 ст. 286 ПКУ, платник податку за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, яке звільняє його від обов’язку подавати податкову декларацію не пізніше 20 лютого поточного року протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Таким чином, тепер платник фактично самостійно може вибрати податковий період (річний чи місячний). Крім того, треба пам’ятати, що за ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник податку за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Форму податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) було затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1015. Сама форма досить проста, заповнити її не важко. Форма містить усього два додатки: додаток 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» (є невід’ємною частиною звітної, нової звітної, уточнюючої декларації) та додаток 2 «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок» (подається платниками, які мають пільги щодо сплати земельного податку). Щодо фізичних осіб, то для них суми податку нараховують органи ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про сплату податку.