Тема 2. Облаштування повоєнного світу
Закінчення таблиці
Недоліки
Характеристика
• Поза Версальсько-Вашингтонською системою залишилася Росія, що стало значним
дестабілізуючим чинником. Для держав Антанти Росія була насамперед зрадницею,
яка уклала сепаратний мир із ворогом (Брестський мир від 3 березня 1918 р.). До того
ж, більшовизм викликав у країн Антанти ворожість, що привело до інтервенції в Росію
(1918—1922 рр.), а після її провалу — до ізоляції Росії на міжнародній арені.
• Ще одним серйозним недоліком Версальсько-Вашингтонської системи були її
гарантії збереження. Нові політичні лідери, що прийшли до влади в США, Англії,
а згодом і Франції, прагнули відмежуватися від закладеної їхніми попередниками
несправедливості. Першим сигналом, що система є вразливою, стало рішення конгресу
США не ратифікувати Версальський договір (у 1921 р. США уклали окремий договір
із Німеччиною, який включав усі положення Версальського договору). Одночасно
Конгрес США анулював франко-американський договір про взаємодопомогу. Англія,
за прикладом США, теж анулювала англо-французький договір. У таких умовах
Франція, щоб зберегти своє домінування над Німеччиною, пішла на створення союзу
східноєвропейських держав, які були зацікавлені у збереженні Версальської системи.
До того ж ці держави мали стати і «санітарним кордоном» проти СРСР. Так, у 1921 р.
Франція уклала політичний пакт і воєнну конвенцію з Польщею. У 1920—1921 рр. за
підтримки Франції Чехо-Словаччина, Румунія, Югославія утворили Малу Антанту.
Таким чином Франція, Польща і Мала Антанта утворили союз, який на деякий час став
гарантом збереження Версальської системи
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ 1920-Х РР.
Основні питання міжнародних відносин 1920-х рр.
Питання
Роззброєння
Територіальні
проблеми
Питання
репарацій
і
боргів
Шляхи вир³шення Результати
•
•
•
•
•
•
Підготовка Лігою Націй всесвітньої • Питання про повне і загальне
конференції із роззброєння. роззброєння залишилося не
Підписання пакту Бріана—Келлога вирішеним
про врегулювання конфліктів мирним
шляхом
Підписання Рейнського гарантійного • Питання вирішувалось, але
пакту про збереження існуючих відкритим залишилось питання
кордонів. східних кордонів Німеччини
Визнання СРСР країнами Заходу.
Укладення договорів про кордони
між СРСР і країнами Східної Європи і
Прибалтики
Спроба вирішити проблему царських • Питання боргів Росії не було
боргів і боргів Тимчасового уряду Росії вирішено.
на конференції в Генуї. • Питання репараційних платежів
Скорочення виплат репарацій Німеччини остаточно не були
Німеччиною («план Дауеса»). розв’язані
Скорочення загальної суми репарацій
(«план Юнга»). Скасування
репараційних платежів
Всесвітня
історія
(1914—1939
рр.)
18
Рішення
Вирішення
питання
репарацій
щодо
Німеччини
Паризька мирна конференц³я 1919 ð.
• Створення репараційної комісії.
• Визначення загальних принципів репараційних виплат.
• Визначення авансового платежу репарацій у 20 млрд золотих марок до 1 травня
1921 р.
• Визначено загальний термін виплати репарацій — 30 років.
• Загальна сума репарацій не була визначена
⇓
Франція
Англія
Італія
Японія
52
%
22 %
10
%
0,75
%
Португалія
Бельгія
0,75
%
8
%
Конференц³я ó Ñïà 1919 ð.
Рішення Визначення долі участі країн-переможниць в отриманні репараційних виплат
Греція, Королівство сербів,
хорватів, словенців, Румунія
6,5%
⇓
Паризька конференц³я 1921 ð.
Рішення Визначення схеми виплат репарацій і загального терміну виплат протягом 42 років
Лондонська конференц³я 1921 ð.
Рішення Визначення загальної суми репараційних платежів у 132 млрд золотих марок
⇓
Рурська криза 1923 р.
Окупація франко-бельгійськими військами Рура
⇓
Рішення
Рішення
Рішення
Рішення
Лондонська конференц³я 1924 ð.
• Прийняття «плану Дауеса» — створення контрольного механізму для проведення
стабілізаційних заходів у фінансовій системі Німеччини.
• Надання Німеччині міжнародної позики (800 млн марок). Визначення джерел
репараційних виплат.
• Зміна порядку репараційних платежів (без зміни загальної суми)
⇓
Гаагська конференц³я 1929 р.
• Прийняття «плану Юнга» — скорочення загальної суми репараційних виплат до