Тема 5. Країни Центральної та Східної Європи

Політичний розвиток Болгарії в 1920—1930-ті рр.

Уряди, ðîêè

А. Стамболій-

ський

(1919—1923 рр.)

А. Цанков

(1923—1926 рр.)

Прийшов до вла-

ди в результаті

перевороту

А. Цанков

(1923—1926 рр.)

А. Ляпчєв

(1926—1931 рр.)

А. Малінов та

Н. Мушанов

(1931—1934 рр.)

К. Георгієв

(1934—1935 рр.)

Прийшов

до влади в

результаті

перевороту

Борис ІІІ

(1935—1943 рр.)

Кьосєіванов

(1935—1940 рр.)

Б. Філов

(1940—1943 рр.)

Çîâí³øíÿ ïîë³òèêà

• Підписання Нейського мирного

договору, намагання пом’якшити

його умови.

• Спроби порозумітися з

Королівством сербів, хорватів,

словенців

• Намагання пом’якшити умови

Нейського мирного договору.

• Напружені відносини з сусідніми

державами.

• Антирадянська політика

• Намагання пом’якшити умови

Нейського мирного договору.

• Антирадянська політика

• Намагання пом’якшити умови

Нейського мирного договору

• Зближення з Англією та

Францією, нормалізація стосунків

з Югославією і встановлення

дипломатичних відносин із СРСР

(1934 р.)

_{• Зближення з Німеччиною. За її}

підтримки Болгарія домоглася

скасування статей Нейського

договору (Солонінська угода

1938 р.).

• Повернення у 1940 р. Румунією

Південної Добруджі (основна жит-

ниця країни, де вирощувалося

20 % Сільгосппродукції). За

це Болгарія вступила на боці

Німеччини у Другу світову війну,

категорично відмовившись

взяти участь у війні проти СРСР,

обмежившись окупацією Македонії

та Фракії

Внутр³шня ïîë³òèêà

• Запровадження загальної трудової

повинності.

• Прийняття у 1921 р. закону про

максимум землеволодіння.

• Сприяння розвитку кооперативного

руху.

• Спроба запровадити диктатуру села

й селянства. Внутрішня політика

підпорядковувалася цій ідеї

• Переслідування лівих сил.

• Розгром комуністичної партії

• Підвищення заробітної плати вій-

ськовим і державним службовцям,

надання податкових пільг

ремісникам, уведення соціального

страхування робітників тощо

• Пом’якшення репресії, оголошення

амністії.

• Дозвіл на діяльність політичних

партій і організацій

• Намагання подолати наслідки

економічної кризи 1930-х рр.

• Скасування діючої конституції,

розпуск Народних зборів, заборона

партій (особливо Внутрішня

македонська революційна

організація (ВМРО)) та профспілок.

• Установлення державного контролю

над банками, що його здійснював

банк «Болгарський кредит» за

участю держави.

• Уведення державної монополії на

спирт, сіль, тютюн, нафтопродукти

• Встановлення королівської дикта-

тури.

• Придушення опозиції, збереження її

видимості.

• Стимулювання переходу на

вирощування технічних культур

(волокнистих, олійних, садових).

• Розвиток легкої промисловості

Всесвітня історія (1914—1939 рр.)

64

ЮГОСЛАВІЯ

Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців (Югославії)

Держава словен-

ців, хорватів

і сербів (6 жовт-

ня 1918 р.) Королівство сло-

венців, хорватів

і сербів (1 грудня

Сербія 1918 р.)

Чорногорія

Причини

Утворення

Югославії

⇒

⇒

Державний

переворот

(6 січня 1929 р.).

Встановлення

королівської

диктатури.

Перейменування

Королівства

словенців,

хорватів і сербів

Характеристика

• Розпад Австро-Угорщини.

• Національно-визвольна боротьба південнослов’янських народів.

• Загарбницькі плани Італії щодо Адріатичного узбережжя.

• Гегемоністські плани сербської еліти.

• Прихильне ставлення Антанти до Сербії

_{Відовданська}

конституція

(28 червня

1921 р.) — кон-

ституційне

оформлення

Королівства

сербів, хорватів

і словенців

(конституційна

монархія)

Диктатура короля Александра (1929—1931 рр.)

Основн³ заходи

• Скасування Відовданської конституції.

• Розпуск парламенту.

• Створення королівського уряду на чолі з П. Жавковичем.

• Заборона діяльності політичних партій.

• Створення державного суду в політичних справах.

• Заміна органів місцевого самоврядування інститутом державних комісарів.

• Перейменування Королівства сербів, хорватів і словенців на Югославію (листопад 1929 р.).

• Адміністративна реформа (поділ території країни на 9 банів, які не враховували історичних та

етнічних меж).

• «Сербізація» державного апарату.

• Поширення ідеологічної концепції існування в Югославії «триіменного народу» (серби,

хорвати, словенці)

Òåìà 6. Êðà¿íè À糿, Африки òà Латинсько¿ Америки

ЯПОНІЯ

Розвиток Японії в 1920-ті рр.

Прояви демократичного розвитку Прояви експанс³он³стсько¿ ïîë³òèêè

• Запровадження загального • Розробка планів широкомасштабної експансії у Тихо-

виборчого права для чоловіків. океанському регіоні (меморандум Танака).

• Становлення багатопартій- • Зміцнення і переозброєння флоту, армії. Збільшення

ності. військових витрат.

• Розгортання масового робітни- • Зміцнення зв’язків між правлячою елітою та найбільшими

чого та демократичного рухів концернами