Назва
договору,
äàòà,
êðà¿íà
Тріанонський
договір,
1920
р.,
Угорщина
Севрський
договір,
1920
р.,
Османська
імперія
Лозаннський
договір,
24
липня
1923
р.,
Туреччина
Ліга
Націй4 Червня
10 Серпня
Територ³альн³ питання
• Угорщина відмовлялася від усіх
прав на території колишньої Австро-
Угорської монархії, у тому числі
Закарпатської України.
• Угорщина передавала Австрії
Бургенланд (прикордонна територія
заселена німцями)
• Туреччина відмовлялася від арабських
володінь, визнавала англійський
протекторат над Єгиптом, а
французький — над Марокко і Тунісом.
Туреччина була позбавлена прав
на Судан, визнавала анексію Кіпру
(Англією), втрачала володіння на
Аравійському півострові та в Європі.
• Острови Егейського моря та місто Ізмір
передавалися Греції, Анталія — Італії,
території, прикордонні з Сирією, —
Франції.
• Туреччина визнавала незалежність
Вірменії
• Визначалися нові кордони Туреччини
(п-в Мала Азія): поверталися території,
що раніше були передані Греції та Вір-
менії. Згодом Франція поступилася
частиною Сирії на користь Туреччини.
• У 1920-х рр. арабські володіння
Османської імперії за мандатами Ліги
Націй було передано Великій Британії
(Ірак, Трансйорданія, Палестина) та
Франції (Сирія, Ліван)
Мета створення Ліги Націй —
розвиток співробітництва між
народами і гарантія безпеки
післявоєнного світу. Рішення з усіх
питань Ліга Націй мала виносити
одноголосно. Переможені у війні
держави, а також радянська Росія не
входили до Ліги Націй.
Генеральна Асамблея Ліги Націй
виконувала роль справжнього
міжнародного парламенту і мала
право виносити рішення з усіх
Генеральні
Секретарі
Ліги
Націй
²ì’ÿ
Ерік Дрюммонд, Англія
Жорж Авеноль, Франція
Тема
2.
Облаштування
повоєнного
світу
Закінчення
таблиці
Âîºíí³
обмеження
²íø³
умови
•
Чисельність
•
На
території
армії
всієї
країни
обмежувалася
зберігався
капітуляції,
що
фактично
означав
перетворення
Туреччини
в
напів-
колонію.
Севрський
договір
так
і не
набрав
чин-
ності
•
Знімалися
всі
•
Юридично
обмеження
закріплювався
щодо
розпад
чисельності
Османської
армії,
видів
імперії
і
кількості
озброєння
збройних
сил
Туреччини
міжнародних
політичних
питань,
разом
із
заходами,
спрямованими
на
збереження
миру.
статут
Ліги
Націй.
16
січня
у
Парижі
відбулося
перше
засідання Ради
Ліги
Націй,
15
листопада
в
Женеві
(яка
стала
постійним
місцем
перебування
штаб-квартири
організації)
відбулась
перша
сесія
її
Асамблеї.
Ðîêè
1920—1933
1933—194650 Тис. Солдатів режим
10 Січня 1920 р. Вступив у дію
Структура
Ліги
Націй
АСАМБЛЕЯ
(Загальні
збори
представників
країн-членів)
Рада Ліги Націй
Постійні члени Непостійні члени
(Велика Британія, Франція, Італія, Японія) (чотири, змінювалися щороку)
Секретаріат на чолі з Генеральним Секретарем
Мандатна комісія
Мандатна система Ліги Націй
Структура
мандатно¿
системи
Мандати
категорії
«А»
Тимчасові
протекторати,
розраховані
на
перехідний
період
до
надання
підмандатним
територіям
повного
суверенітету.
Країни-мандатарії
зобов’язувалися
надати
корінному
населенню
значну
внутрішню
автономію
у
питаннях
релігії,
мови,
культури,
а
також
проводити
політику
«відкритих
дверей»
в
економічній
сфері
Країни
Мандати
категорії
«С»
Практично
повне колоніальне
володіння
з юридичним
статусом
підмандатної
території,
але
без
обмеження
політики
мандатарію,
у тому
числі
без
його обов’язків
із
проведення політики
«відкритих
дверей»
Країни
•
Південно-Західна
Африка
(країна-мандатарій:
Південноафриканський
Союз);
•
Західні
острови
Самоа
(країна-мандатарій:
Нова
Зеландія);
•
Науру
(країни-мандатарії:
Велика
Британія,
Авст-
ралія,
Нова
Зеландія);
•
Інші
острови
і
території
Тихого
океану
на
південь
від
екватора
(країна-
мандатарій:
Австралія);
•
острови
Тихого
океану
на
північ
від
екватора
(країна-
мандатарій:
Японія)
Мандати категорії «В»
Мандатарій зосереджував у своїх
руках усю повноту законодавчої
та адміністративної влади, брав на
себе відповідальність у питаннях
скасування рабства, виступав за
припинення нещадної експлуатації
корінного населення, відповідав
за набір місцевого населення до
збройних формувань, установлення
обмежень
на
поширення
алкоголю,
розвиток системи освіти та охорони
здоров’я.
Мандатарій зобов’язувався
проводити політику «відкритих
дверей» в економічній сфері
Сирія
(країна-
мандатарій:
Франція);
Ліван
(країна-
мандатарій:
Франція);
Палестина
(країна-
мандатарій:
Велика
Британія);
Трансйорданія
(країна-
мандатарій:
Велика
Британія);
Месопотамія
(Ірак)
(країна-мандатарій:
Велика
Британія)
•
•
•
•
•
16
Країни
• Того (країни-мандатарії:
Франція, Велика Британія);
• Камерун (країни-мандатарії:
Франція, Велика Британія);
• Німецька Східна Африка —
(Танганьїка) (країна-мандатарій:
Велика Британія);
• Руанда-Урунді (країна-
мандатарій: Бельгія)
Всесвітня історія (1914—1939 рр.)
Дата
Мета
Учасники
Вашингтонська
конференція
(1921—1922
рр.)
«Договір
чотирьох»
(США,
Велика
Британія,
Франція,
Японія)
«Договір
п’яти»
(США,
Велика
Британія,
Японія,
Франція,
Італія)
«Договір
дев’яти»
(всі
учасники
конференції)
Характеристика
• 12 листопада 1921 р. — 6 лютого 1922 р.
• Обмеження воєнно-морських озброєнь та врегулювання відносин
в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
• США, Велика Британія (домініони та Індія), Японія, Франція, Італія,
Бельгія, Голландія, Португалія, Китай
Угоди, укладені на конференції
• Гарантував учасникам договору збереження володінь у басейні Тихого
океану.
• Гарантував взаємну недоторканність колоніальних володінь учасників
договору строком на 10 років.
• Скасовувався англо-японський союзний договір 1902 р.
• Заборонялось створювати нові воєнно-морські бази (крім Англії та
США) у басейні Тихого океану.
• Встановлювалась пропорція у співвідношенні воєнно-морських флотів
країн, що підписали договір (5 : 5 : 3 : 1,75 : 1,75).
• Учасники договору зобов’язувалися не будувати лінкори і крейсери
більше визначених тоннажів.
• Визнання суверенітету і територіальної цілісності Китаю.
• Японія повертала Китаю колишні німецькі володіння.
• Великі держави брали на себе зобов’язання не прагнути до розподілу
Китаю на сфери впливу і дотримуватися принципів «відкритих дверей»
і «рівних можливостей»
Значення Версальсько-Вашингтонської системи
Позитивне
значення
Недоліки
Характеристика
• Створення Версальсько-Вашингтонської системи забезпечило вихід з війни,
надало можливість розрядити післявоєнну напруженість і заклало підвалини для
відносної стабільності в міжнародних відносинах у 1920-ті рр.
• Рішення містили положення, які засвідчували розуміння державами необхідності
змін у системі міжнародних відносин‚ а саме: визнання права на самовизначення
народів‚ відмову від війни як засобу вирішення конфліктів та ін.
• Створення Ліги Націй.
• Визнання незалежності ряду європейських держав
• Установлені репарації аж ніяк не відповідали реальним можливостям
переможених країн. Через ці обставини хвиля шовінізму і націоналізму,
піднята Першою світовою війною, не вщухла, тепер її підтримувало почуття
національного приниження.
• Не сприяло послабленню націоналізму і рішення стосовно кордонів. Проголосивши
принцип самовизначення народів як основу для національно-державного розмежу-
вання, переможці неодноразово порушували його самі та заплющували очі, коли
його порушували інші. За такого переділу кордонів у багатьох країнах виникли
райони з компактним проживанням національних меншин, які потрапили туди
в більшості випадків не з власної волі: німці — у Чехо-Словаччині, Франції, Бельгії
та Польщі, угорці — у Чехо-Словаччині, Югославії та Румунії, українці — у Польщі,
Румунії, Чехо-Словаччині тощо. Навряд чи Версальсько-Вашингтонська система
могла розраховувати на підтримку цих народів