Тема 5. Країни Центральної та Східної Європи
ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
«Програма
дій»
Комуністичної
партії
Чехословаччини
(КПЧ)
(1968
р.)
Основн³ положення
• Ліквідація монополії КПЧ на владу, утвердження реальної багатопартійності й демократичних
свобод. Відносини між різними партіями повинні будуватися на принципах рівності та
партнерства.
• Скорочення працівників адміністративного апарату.
• Запровадження федеративного устрою держави, забезпечення реального рівноправ’я чехів
і словаків.
• Запровадження основ ринкової економіки.
• Співробітництво з усіма країнами світу
«Оксамитова
революція»
(1989
р.)
Äàòà
Ïîä³ÿ
17 листопада Придушення студентської демонстрації в Празі
18 листопада Створення за ініціативою «Хартії-77» Громадянського форуму — патріотичного
демократичного фронту, що об’єднав противників комуністичного режиму
20 листопада Проведення у Празі 150-тисячної демонстрації під гаслом «Кінець правління од-
нієї партії!»; маніфестації відбулися у різних містах Чехії і Словаччини; у столиці
Словаччини Братиславі виник рух «Громадськість проти насилля»; розпочався
студентський страйк
25 листопада Проведення демонстрації на Летенському полі (750 тис. осіб). Голова католицької
церкви в Чехословаччині кардинал Франтішек Томашек заявив, що церква на
боці народу
26 листопада Проведення кадрових змін у керівництві КПЧ. Генеральним секретарем ЦК КПЧ
став Карел Урбанек. Але це вже не могло врятувати владу КПЧ
27 листопада Загальнонаціональний двогодинний страйк
29 листопада Федеральні збори ЧССР виключили з конституції 4 статтю про керівну роль КПЧ.
Було прийнято рішення почати переговори про виведення радянських військ (80
тис. осіб) із Чехословаччини
10 грудня Створення коаліційного уряду на чолі з Маріаном Чалфою. Відставка Г. Гусака з
посади президента
29 грудня Федеральне зібрання (парламент) обрало лідера опозиції В. Гавела президентом
країни. Головою парламенту був обраний О. Дубчек
УГОРЩИНА
Побудова соціалізму в Угорщині в 1940—1950-ті рр.
Особливост³ побудови ñîö³àë³çìó
• Наслідування Матьяшем Ракоші основних принципів політики Й. Сталіна.
• Проведення індустріалізації особливо форсованими темпами під гаслом «Перетворимо
Угорщину на країну чавуну і сталі», хоча в країні не було відповідної бази.
• Кооперування супроводжувалось пограбуванням селян і на 1952 р. 2/3 селянських сімей
взагалі не мали запасів зерна.
• Репресії досягли найбільшого розмаху (було репресовано 1 млн осіб із 9 млн населення).
Проводилися показові судові процеси. Перший з них відбувся у вересні 1949 р. проти
міністра закордонних справ Ласло Райна та його співробітників. Їм висунули звинувачення
у державних злочинах: зв’язок з американськими і югославськими спецслужбами і державна
зрада. Засуджені зізналися у скоєнні «злочину», і їх було страчено. Також було ув’язнено
й майбутнього керівника УПТ Яноша Кадара
Всесвітня
історія
(1939—2004
рр.)
128
Угорська
революція
1956
р.
Причини
Привід
Рушійні
сили
Мета
і
завдання
Основні
події
23
жовтня
23
жовтня
24
жовтня
25—28
жовтня
27
жовтня
28
жовтня
30
жовтня
1
листопада
3
листопада
4
листопада
10
листопада
22
листопада
Причини
поразки
Результати
і
наслідки
Характеристика
• Загальна криза сталінської моделі соціалізму в країнах Східної Європи.
• Погіршення життєвого рівня населення в результаті побудови соціалізму.
• Репресивний характер режиму Ракоші. Відсутність його підтримки з боку
нового радянського керівництва.
• Засудження і розвінчання культу особи Й. Сталіна в СРСР
• Демонстрація в Будапешті на підтримку реформ у Польщі
• Усі прошарки суспільства
• Виведення радянських військ з території країни.
• Зміна керівництва і демократизація країни.
• Проведення соціально-економічних реформ, які покращили б соціально-
економічне становище населення.
• Набуття Угорщиною статусу нейтральної країни
• Демонстрація біля пам’ятника герою угорської революції 1848—1849 рр.
генералу Бему.
• Початок збройних зіткнень повсталих з поліцією держбезпеки (АВХ).
• Захоплення повсталими Будинку радіо і редакції газети «Сабат неп».
Повалення пам’ятника Й. Сталіну в Будапешті. Призначення І. Надя
прем’єр-міністром Угорщини. Вступ у місто радянських військ.
• Бої повсталих із радянськими військами і поліцією держбезпеки.
• Створення нового коаліційного уряду на чолі з І. Надьом.
• Укладення угоди про припинення вогню.
• Виведення радянських військ із Будапешта.
• Заява І. Надя про вихід Угорщини з ОВД та нейтралітет країни.
• Створення нового уряду. Переговори між делегаціями Угорщини та СРСР.
Підготовка радянських військ до вторгнення в Югославію та придушення
революції.
• І. Надь попрохав притулку в посольстві Югославії. Початок операції
радянських військ по придушенню угорської революції (операція «Вихор»).
• Остаточне припинення бойових дій, придушення Угорської революції.
• Арешт І. Надя, засудження і його страта (червень 1958 р.)
• Радянська інтервенція.
• Відсутність сильного національного лідера.
• Прояви крайнього екстремізму з боку деяких учасників революції.
• Розкол суспільства.
• Відсутність міжнародної підтримки. Небажання країн Заходу йти на конф-
лікт із Радянським Союзом
• Під час вуличних боїв загинуло близько 3 тис. осіб, понад 28 тис. було
заарештовано, із них 6321 за політичними мотивами: 500 осіб було страчено
(70 політичних), 5913 — ув’язнено (2332 — на строк більше одного року).
• Зміна керівництва. Утвердження при владі Я. Кадара.
• Розпуск Угорської партії трудящих (УПТ), створення Угорської робітничої
соціалістичної партії (УРСП), яка стала правлячою.
• Проведення реформ. Перетворення Угорщини на «вітрину» соціалізму