1999 Р.) реструктуризація боргів срср;

потепління відносин із Заходом

В. Путін Стабілізація становища в країні,

(серпень—грудень розгром загонів бойовиків у

1999 Р.) Дагестані

В. Путін М. Касьянов Боротьба з олігархами та організо-

(січень 2000—2004 ваною злочинністю; встановлення

р.) державного контролю над основни-

ми фінансовими потоками; зрос-

тання виробництва; захист держав-

них інтересів Росії в економічних

відносинах з іншими державами;

проведення прагматичної політики;

відносна стабілізація у Чечні

М. Є. Фрадков Продовжив політику попередника

(2004 — до сьогодні)

Найбільші міжнаціональні та міждержавні конфлікти на пострадянському

просторі

Äàòà Територ³¿ Ñóòü конфл³кту

1988— Нагорний Причиною конфлікту між Вірменією та Азербайджаном стала

1994 Рр. Карабах територіальна суперечка навколо приналежності Нагірно-Карабахської

(збройна автономної області (НКАО), що входила до складу Азербайджану.

боротьба) Конфлікт супроводжувався гострим етнічним та релігійним

протистоянням між вірменами (складали 98 % населення НКАО) та

азербайджанцями.

Протистояння вилилося у серію жорстоких етнічних погромів; у появу

потоків біженців (близько 1 млн); у початок бойових дій. Після розпаду

СРСР бойові дії набули особливої жорстокості. Військовий успіх був

на боці Вірменії. Збройні загони НКАО витіснили азербайджанські

формування, а для забезпечення безпеки області заволоділи сусідніми

районами Азербайджану (10 % території Азербайджану). Усі спроби

Азербайджану силою відновити суверенітет над цими територіями не

мали успіху. Бойові дії були призупинені у травні 1994 р., але політичного

розв’язання конфлікту так і не було знайдено. Посередниками між

протиборствуючими сторонами виступають Росія і ОБСЄ

Тема 4. Радянський Союз і пострадянські країни

Закінчення таблиці

Äàòà Територ³¿ Ñóòü конфл³кту

1991— Таджи- В основі конфлікту лежало збройне протистояння ісламської опозиції

1997 рр. кистан офіційному керівництву країни, міжкланове протистояння Півдня і Пів-

ночі країни, сепаратистські прагнення окремих районів. Становище усклад-

нювалося втручанням у конфлікт афганських моджахедів та Росії, війська

якої знаходились на території країни (201-ша моторизована дивізія).

У 1994 р. розпочався «міжтаджикський діалог», який завершився

укладенням у 1997 р. у Москві угод про припинення вогню

1992— Придні- Причиною конфлікту стало зростання сепаратистських настроїв у

1994 рр. стров’я Придністров’ї у відповідь на заяву деяких політичних лідерів Молдови

(збройна про можливе приєднання до Румунії. Гостроту конфлікту додало питання

боротьба) про долю російської 14-ї армії. Після невдалої спроби Молдови силою

знищити самопроголошену молдовську Придністровську Республіку (МПР)

розв’язання конфлікту було переведено в політичну площину.

Проте на сьогодні вирішення проблеми не знайдено. Посередниками

в розв’язанні Придністровської проблеми виступають Україна, Росія, ОБСЄ

Початок Абхазія Причина конфлікту — питання про політичний статус республіки.

90-х рр. Керівництво республіки на чолі з Анзербою взяло курс на незалежність.

ХХ ст.— Керівництво Грузії вирішило розв’язати проблему силовими методами.

до сьогодні До Абхазії увійшли грузинські війська (1992 р.). Абхазькі збройні загони

чинили опір. Спираючись на приховану підтримку Росії і добровольчих

загонів з північного Кавказу (Чечня та ін.), вони завдали поразки

грузинській армії, яка залишила територію республіки. Конфлікт

до сьогодні залишається нерозв’язаним, періодично загострюється.

Крім проблем з Абхазією, у Грузії є проблеми з Південною Осетією та

Аджарією