1970 Рр. Срср після «реформаторської гарячки» хрущовського періоду (реформи
О. Косигіна)
ІІ етап. 1970— Наростання кризи, «консервація» існуючої в СРСР системи
1982 рр.
ІІІ етап. 1982— Зміни в партійному керівництві. Усвідомлення кризового стану радянського
1985 Рр. Суспільства
Структурна
криза
радянської
моделі
суспільно-політичного
розвитку
Криза
Еконо-
мічна
Полі-
тична
Ідеоло-
гічна
Еколо-
гічна
Мо-
ральна
Характеристика
• Дефіцит товарів.
• Відмова або повільне запровадження нових технологій.
• Невисока якість більшості товарів.
• Продовольча криза, глибока криза сільського господарства.
• Прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати).
• Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки.
• Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріаломісткість продукції.
• Поява тіньової економіки («цеховики»)
• Воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо).
• Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу.
• «Старіння» керівництва.
• Недієздатність законодавчих органів.
• Утрата динамічності в розвитку радянської моделі і, відповідно, її привабливості для
інших країн.
• Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по
службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв’язків, особистої відданості.
• Посилення репресій проти інакомислячих
• Розчарування у правильності обраного шляху розвитку (побудова комунізму).
• Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя.
• Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму.
• Зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві.
• Посилення ідеологічного тиску на суспільство
• Бездумна експлуатація природних ресурсів.
• Відсутність науково-обґрунтованого розміщення виробничих потужностей.
• Руйнування природного середовища, придатного для життя людей (забруднення
водоймищ, атмосфери тощо).
• Поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання дитячих захворювань і
народження нездорових дітей, скорочення народжуваності, зростання показників
хронічних захворювань тощо)
• Поява явища подвійної моралі (розбіжності між декларованим стилем поведінки
і реальними устремліннями та установками; безвідповідальність, прагнення
перекласти відповідальність на іншого).
• Зростання престижності професій, посад, які дають змогу отримувати нетрудові
доходи.
• Зростання кількості побутових злочинів.
• Прагнення досягти мети незаконним шляхом.
• Зростання числа економічних (господарських) злочинів.
• Наростання споживацьких настроїв
Тема 4. Радянський Союз і пострадянські країни
Середньорічні
темпи
зростання
за
п’ятирічками
(%)
Ï’ÿòèð³÷êè
Показники
V²²²
(1966—1970)
²Õ
(1971—1975)
Õ
(1976—1980)
Õ²
(1981—1985)
Валовий суспільний продукт 6,7 5,6 3,4 3,5
Національний дохід 6,7 4,6 3,4 3,7
Капіталовкладення 6,8 6,4 2,1 3,1
Продуктивність праці 6,1 4,1 3,0 3,8
Промислова продукція 8,4 7,2 3,9 3,5
Сільгосппродукція 3,2 3,0 1,6 0,5
Дисидентський рух у СРСР
Дисидентство (незгодні) — виступ країни, протистояння офіційній
проти існуючого державного ладу ідеології і політиці; відступництво
чи загальноприйнятих норм певної від учення панівної церкви.
Періодизація
дисидентського
руху
в
СРСР
Ïåð³îä
Становлення
(1965—1972
рр.)
Криза
(1973—1974
рр.)
Широке
міжнародне
визнання
(1974—1975
рр.)
Гельсінський
(1976—1982
рр.)
Характеристика
• Діяльність А. Синявського, Ю. Данієля, А. Амальріка, Л. Чуковської,
А. Гінзбурга, Ю. Галанського, Б. Буковського, А. Марченка, С. Ковальова,
Л. Богораз, П. Григоренка та ін.
• Початок кампанії проти А. Сахарова і О. Солженіцина
• Процес над П. Якіром і В. Красіним
• Розширення географії дисидентського руху.
• Вислання О. Солженіцина з країни.
• Утворення радянського відділення Міжнародної амністії.
• Присудження Нобелівської премії А. Сахарову
• Діяльність Гельсінської групи.
• Процеси над Ю. Орловим, А. Щаранським, Г. Якуніним, А. Марченком.
• Заслання А. Сахарова
Дисидентський
рух
другої
половини
1960-х
—
першої
половини
1980-х
рр.
Особливості
118
Характеристика
• Стає більш масовим і організованим.
• Були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму, рух почав носити
яскраво виражений антитоталітарний характер.
• У поглядах дисидентів прослідковувалися майже всі ідеологічні напрями.
• Зв’язок із громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними
організаціями.
• Заперечення насильницьких методів боротьби.
• Прагнення легалізувати свою діяльність.
• 80 % дисидентів становила інтелігенція
Всесвітня історія (1939—2004 рр.)
Закінчення таблиці
Течії
дисидентського
руху
в
1960—1980-
ті
рр.
Методи
боротьби
Характеристика
• За соціалізм із «людським обличчям».
• Національно-визвольна течія.
• Демократична правозахисна течія.
• Релігійна течія
• Масові заходи.
• Листи-протести до керівних органів УРСР і СРСР.
• Протести, відкриті листи, звернення на адресу міжнародних організацій,
урядів демократичних країн.
• Видання і розповсюдження самвидаву.
• Акції солідарності з іншими народами, що зазнали утисків з боку
тоталітарної системи; підтримка кримських татар у їх прагненні
повернутися на батьківщину; відстоювання ідеї рівноправ’я народів.
• Вивішення синьо-жовтих прапорів.
• Розповсюдження листівок.
• Індивідуальні протести.
• Створення правозахисних організацій
ПЕРЕБУДОВА ТА РОЗПАД СРСР (1985—1991 РР.)
Основні
періоди
перебудови
та
їх
характеристика
Ïåð³îä,
äàòà
І
період.
Квітень
1985
—
січень
1987
рр.
(від
квітневого 1985
р.
пленуму
ЦК
КПРС
до
січневого
1987
р.
пленуму
ЦК
КПРС)
ІІ
період.
Січень
1987
—
літо
1988
рр.
(від
січневого
пленуму
ЦК
КПРС
до
ХІХ
конференції
КПРС)
ІІІ період.
Літо
1988
—
травень
1989
рр.
(від
ХІХ
партконференції
до
І
З’їзду
народних
депутатів
СРСР)
IV
період.
Літо
1989
—
серпень
1991
рр.
(від
І
з’їзду
народних
депутатів
СРСР
до
спроби
державного
перевороту
19—21
серпня
1991
р.)
Характеристика
• Спроба реалізації концепції прискорення соціально-
економічного розвитку країни.
• Боротьба з алкоголізмом і пияцтвом
• Оформлення концепції перебудови.
• Початок економічного реформування.
• Початок кадрових змін в уряді.
• Поширення гласності
• Початок здійснення реформ політичної системи.
• Формування нових органів державної влади — з’їзду
народних депутатів СРСР.
• Початок виникнення політичних партій
• Діяльність І з’їзду Рад СРСР.
• Наростання економічної кризи. Перші страйки
шахтарів.
• Початок формування політичної опозиції.
• Початок ліквідації монополії КПРС на владу.
• Проголошення суверенітету союзних республік.
• Програма «500 днів».
• Посилення протистояння центру і союзних республік.
• Різке загострення економічного становища. Провал
економічних реформ.
• Наростання соціальної напруги.
• Розкол у КПРС.
• Спроби придушення національно-визвольних рухів.
Розробка нового союзного договору.
• ГКЧП (ДКНС). Кінець перебудови