Структура і функції Ради Безпеки ООН

У разі суперечок

між державами

•

• Заява з

вимогою

мирного •

вирішення

суперечок.

• Рекомендація

процедури

або способу

мирного •

врегулювання

суперечки

У ситуації,

що загрожує миру

Рекомендується:

розрив дипломатич-

них відносин;

припинення еконо-

мічних зв’язків;

припинення повітря-

ного сполучення;

припинення заліз-

ничного сполучення;

припинення пошто-

вого і телеграфного

зв’язку;

блокада портів;

демонстрація сили

Ðîêè

10 Непостійних членів:

3 Місця — Африка; 2 місця — Азія;

2 Місця — Латинська Америка; 2

місця — Західна Європа, Канада,

Австралія, Нова Зеландія; 1 місце

— Східна Європа

Рада Безпеки ÎÎÍ

Функції

У разі агресії

Прийняття

рішення про

визнання агресії.

Підписання угод

із державами —

членами ООН

про надання

ними збройних

контингентів.

Застосування

збройних сил ООН

для роз’єднання

воюючих сторін,

нагляду, гаранту-

вання безпеки

²ì’ÿ

5 Постійних членів:

США, СРСР (Росія),

Китай, Велика

Британія, Франція

Загальні

• Рекомендації

з прийняття нових

членів ООН.

• Контроль за управ-

лінням стратегіч-

них територій.

• Спільно з Генераль-

ною Асамблеєю

ООН обирають суд-

дів Міжнародного

суду ООН.

• Подання спеціаль-

них і річних до-

кладів Генеральної

Асамблеї ООН

Генеральні Секретарі ООН

Х. Перес де Куельяр (Перу) 1982—1991

Б. Бутрос Галі (Єгипет) 1991—1996

К. Атта Аннан (Гана) 1996 р. — до

сьогодні

²ì’ÿ Ðîêè

Т. Х. Лі (Норвегія) 1945—1953

Д. Хамаршельд (Швеція) 1953—1961

С. У. Тан (Бірма) 1961—1971

К. Вальдхайм (Австрія) 1972—1981

Òåìà 2. Êðà¿íè ϳâí³÷íî¿ Америки

США

Фактори впливу на діяльність адміністрації президента Г. Трумена

Негативн³ Позитивн³

• Спад повоєнного виробництва. • Набуття США статусу наддержави.

• Початок «холодної війни», ведення • Значні фінансові та матеріальні ресурси,

якої вимагало значних фінансових і нагромаджені в роки війни.

матеріальних ресурсів. • Позитивні наслідки «Нового курсу» Ф.

• Війна в Кореї (1950—1953 рр.). Рузвельта.

• Звуження зовнішнього ринку • Початок НТР

Тема 1. Друга світова війна (1939—1945 рр.)

Маккартизм — явище у вну- викликане початком «холодної вій-

трішньополітичному житті США ни», створенням у СРСР атомної

(перша половина 1950-х рр.), яке бомби, викриттям у США радянської

характеризується широкими про- шпигунської мережі; перемогою

явами антикомунізму в ідеології, комуністів у громадянській війні

гоніннями на ліві сили, людей про- в Китаї, початком війни в Кореї,

гресивних поглядів, шпіономанією наростанням антирадянських

та «полюванням на відьом». Було настроїв США.

Президенти США другої половини ХХ — початку ХХІ ст.

Президент, ðîêè

перебування

ïðè âëàä³

Г. Трумен

(1945—1952)

Д. Ейзенхауер

(1953—1960)

Д. Кеннеді

(1961—1963)

Л. Джонсон

(1963—1968)

Р. Ніксон

(1969—1974)

Внутр³шньопол³тична

доктрина

«Справедливий курс»

«Згода» (консенсус),

«нормальність»

«Нові рубежі»

«Велике суспільство»

«Нова економічна

політика»

«Ніксономіка без

Ніксона»

«Строга економія»,

досягнення «повної

зайнятості», «чесне,

відкрите правління»

«Рейганоміка»

«Рейганоміка без

Рейгана»

«Відродження

Америки»

«Співпереживаючий

консерватизм»

Ïàðò³éíà

приналежн³сть

Демократ

Республіканець

Демократ

Демократ

Республіканець

Зовн³шньопол³тична доктрина

Дж. Форд Республіканець

(1974—1976)

Дж. Картер Демократ

(1977—1980)

Р. Рейган Республіканець

(1981—1988)

Дж. Буш Республіканець

(1989—1992)

Б. Клінтон Демократ

(1993—2000)

Дж. Буш- Республіканець

молодший

(2001 — до

сьогодні)

100

«Стримування комунізму»

«Відкидання комунізму» («ви-

зволення»), «масована відплата»

і «заповнювання вакууму»

«Гнучке реагування», «Союз заради

прогресу», створення Корпусу миру

«Гнучке реагування»

«Гуамська доктрина» (країна, що

зазнала комуністичної агресії,

отримує американську допомогу,

але надає живу силу), розрядка

(«реалістичне стримування»),

«Атлантична єдність»

Розрядка («реалістичне стримуван-

ня»), «Атлантична єдність»

Доктрина пріоритету «моральних

цінностей», «швидке реагування»

«Залякування», «пряме протибор-

ство», СОІ («зоряні війни»)

«Стримування і залякування»

«Світове лідерство» («велика

стратегія»)

Доктрина «превентивної

самооборони»

Всесвітня історія (1939—2004 рр.)

Криза 1970-х рр. у США

Особливост³ кризи

• Спад виробництва супроводжувався зростанням цін і неконтрольованою інфляцією (дефляція).

• Стрімке зростання безробіття.

• Падіння життєвого рівня населення.

• Криза перевиробництва переплелася зі структурною, сировинною і валютно-фінансовою.

• Економічна криза збіглася і з політичною кризою

«Рейганоміка»

Результати

Основн³ заходи

позитивн³ негативн³

• Підтримка приватної ініціативи. • Подолання кризових • Закордонні

• Відмова від жорсткої явищ, покращення капіталовкладення

регламентації бізнесу. економічної перевищили американські

• Скорочення витрат усіх кон’юнктури. закордонні активи.

державних відомств за • Зростання долі наукоєм- • Посилення конкуренції

виключенням Пентагону ких галузей економіки. з товаровиробниками

(воєнного). • Приплив іноземних з Європи та Японії.

• Зменшення федеральних витрат. інвестицій. • Зростання воєнних витрат.

• Зменшення податків. • Розширення сфери • Зростання державної

• Орієнтація соціальної політики послуг. заборгованості.

на середній клас • Переозброєння • Посилення соціального

американської армії розшарування

КАНАДА

Прем’єр-міністри Канади в повоєнний період

Ïðåì’ºð-ì³í³ñòð Ðîêè перебування ïðè âëàä³ Ïàðò³éíà приналежн³сть

М. Кінг 1935—1948 Ліберал

Л. Сен-Лоран 1948—1957 Ліберал

Д. Дифенбейкер 1957—1963 Прогресивний консерватор

Л. Пірсон 1963—1968 Ліберал

П. Е. Трюдо 1968—1979 Ліберал

Д. Кларк 1979 Прогресивний консерватор

П. Е. Трюдо 1980—1983 Ліберал

Б. Малруні 1984—1993 Прогресивний консерватор

Ж. Кретьєн 1993—2003 Ліберал

Сепаратистський рух у провінції Квебек

Причини ðóõó

• Відносна національна однорідність населення провінції — понад 80 % франко-канадці.

• Домінування англо-канадців в економічному житті провінції.

• Засилля англійської мови в усіх сферах життя, культурі, освіті.

• Соціальна нерівність між англо-канадцями і франко-канадцями.

• Сепаратистські прагнення франко-канадської еліти