Етапи розвитку країн Центральної та Східної Європи в міжвоєнний період

Етапи

І етап.

1923 Р. — кінець

1920-х рр.

ІІ етап.

Кінець 1920-х —

1933—1934 рр.

ІІІ етап.

1933—1939 рр.

Характеристика

• Відносна стабільність.

• Пошук шляхів розвитку.

• Орієнтація на країни Антанти.

• Наростання соціальних, економічних, національних проблем

• Економічна криза, спричинена світовою економічною кризою.

• Загальний спад виробництва. Жорстока криза аграрного сектору.

• Загострення національних проблем.

• Установлення і зміцнення авторитарних режимів

• Зміна пріоритетів розвитку.

• Зміцнення авторитарних режимів.

• Започаткування нового національно-територіального устрою Централь-

ної та Східної Європи.

• Зміна напрямків зовнішньої політики Німеччини (крім Польщі)

Тема 5. Країни Центральної та Східної Європи

Розвиток країн Центральної та Східної Європи в 1923—1939 рр.

Розвиток

Економічний

Політичний

Соціальний

Основн³ ðèñè

• Загальна економічна відсталість порівняно з провідними державами світу

(за виключенням Чехословаччини та Австрії).

• Переважно аграрний характер виробництва; монокультурність.

• Залежність від зовнішніх ринків.

• Залежність від іноземного капіталу, контроль іноземного капіталу над

провідними галузями економіки

• Слабкість демократичних інститутів влади.

• Існування ідеології аграризму.

• Значний вплив військових.

• Домінування авторитарних тенденцій.

• Схильність до встановлення диктатур.

• Низька політична культура.

• Стійкий антикомунізм, шовінізм правлячих еліт

• Значний розрив у доходах між бідними і багатими.

• Слабка структурованість суспільства.

• Основну масу населення складають селяни.

• Незначний відсоток населення складають наймані робітники.

• Незначний прошарок інтелігенції.

• Взаємозалежність між національним походженням і місцем у соціальній

структурі суспільства

ПОЛЬЩА

Формування кордонів Другої Речі Посполитої (1918—1939 рр.)

Äàòà Ïîä³ÿ

25 червня 1919 р. Антанта дозволила польському війську вести операції до р. Збруч,

застерігши, що справа державної приналежності Східної Галичини має ще

вирішуватися

20 листопада Верховна Рада Антанти надала Польщі мандат на Східну Галичину строком

1919 р. на 25 років, після чого долю мав вирішувати всенародний плебісцит

8 грудня 1919 р. Верховна Рада Антанти опублікувала Декларацію про розмежування

Польської республіки і радянської Росії по лінії, яка згодом отримала назву

«лінія Керзона»

22 грудня 1919 р. Верховна Рада Антанти відхилила польські твердження, що Східна Галичина

є невід’ємною частиною Польщі, підтвердивши своє попереднє рішення

18 липня 1920 р. Плебісцит у Мазурах (південна частина Східної Пруссії). Більшість

населення висловилося за те, щоб залишитися у складі Німеччини

28 липня 1920 р. Рішення послів країн Антанти про поділ Цешинського (Тешинського)

князівства між Польщею та Чехословаччиною

7 жовтня 1920 р. Установлення демаркаційної лінії між Польщею та Литвою

9 жовтня 1920 р. «Заколот» генерала Желіговського, захоплення польськими військами

Віленського краю (Вільнюс)

18 березня 1921 р. Ризький мирний договір. Установлював східний кордон Польщі з УСРР

і БСРР. До Польщі відходили західноукраїнські й західнобілоруські землі

Всесвітня історія (1914—1939 рр.)

58

Закінчення таблиці

Äàòà Ïîä³ÿ

20 березня 1921 р. Плебісцит у Верхній Сілезії. Населення на схід від Одера більшістю голосів

висловилося за приєднання до Польщі, але країни Антанти погоджувалися

передати Польщі лише половину цієї території. У відповідь на це в травні

1921 р. поляки підняли третє повстання (перше — 1919 р., друге — серпень

1920 р.)

20 жовтня 1921 р. Рішення Ради послів країн Антанти про передачу 1/3 частини Верхньої

Сілезії Польщі. Підприємства залишалися за колишніми власниками

(переважно німцями). Встановлення п’ятирічного терміну безмитного

вивозу промислової продукції із Сілезії до Німеччини

20 січня 1922 р. Віленський сейм постановив включити Вільно (Вільнюс) до складу

Польщі. 24 березня польський Сейм визнав це рішення. Литва виступила

категорично проти і не визнавала цього акту

14 березня 1923 р. Верховна Рада Антанти передала Східну Галичину в управління Польщі

Державний переворот Ю. Пілсудського (1926 р.)

Причини перевороту

• Політична нестабільність у країні, часта зміна урядів.

• Розчарування населення в парламентській республіці.

• Поширення ідеї встановлення влади «сильної руки».

• Загострення соціально-економічних проблем, падіння життєвого рівня населення.

• Стрімке зростання авторитету Ю. Пілсудського, на якого покладалися надії на покращення

становища в країні.

• Активна діяльність прихильників Ю. Пілсудського, їх підтримка лівими силами

Режим «санації»

Основн³ ðèñè

• Домінуючий вплив Ю. Пілсудського в політичному житті, хоча він формально був лише

воєнним міністром. Формування його «культу особи».

• Значний вплив військових, особливо однополчан Ю. Пілсудського на політичне життя

суспільства.

• Існування парламентської опозиції.

• Складна виборча система.

• Обмеженість свободи слова і друку.

• Відносно незначні масштаби політичних репресій.

• Спроби знайти порозуміння з національними меншинами

ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНА

Моравія

Тешинська

область

Чехія

(Богемія)

Закарпаття

Çåìë³, ùî óâ³éøëè äî складу Чехо-Словаччини

Словаччина Судетська

область