3 Листопада 1918 р. — Повстання моряків у Кілі.
9 Листопада 1918 р. — Зречення престолу і втеча до Голландії Вільгельма іі.
Проголошення
Німеччини
республікою
Берлінська
Рада
робітничих 
і
солдатських
депутатів
І з’їзд рад
(16—21 грудня 1918 р.)
Придушення спроби Комуністичної партії Німеччини («Спартаківці»)
(утворена 30 грудня 1918 р.) захопити владу.
Вибори до Установчих зборів.
Робота Установчих зборів у Веймарі.
Прийняття Конституції Німеччини. Конституціонування Веймарської респуб-
ліки
Тема 4. Тоталітарні та диктаторські режими
Закінчення таблиці
Результати
і
наслідки
Характеристика
• Повалення монархії, встановлення республіки.
• Проголошення демократичних прав і свобод. Прийняття конституції.
• Встановлення нетривалого союзу між соціал-демократами і воєнною елітою.
• Вихід Німеччини з війни і підписання Версальського миру.
• Придушення спроби здійснення соціалістичної революції і встановлення
радянської влади.
• Розкол у робітничому русі: КПН і СДПН
Уряд
Еберта
—
Рада
народних
уповноважених
(РНУ)
Основн³ заходи уряду
• Угода з командуванням німецької армії про допомогу з її боку в наведенні порядку в державі,
боротьбі з анархією.
• Роззброєння робітничих дружин, вилучення зброї у населення під приводом завершеності
революції.
• Установлення контактів із країнами Антанти. Відмова від співробітництва з радянською
Росією (РНУ відмовилася прийняти 50 вагонів із хлібом від більшовицького уряду).
• Укладення з ініціативи уряду угоди між робітниками і підприємцями колективних договорів,
про утворення фабрично-заводських комітетів, встановлення 8-годинного робочого дня.
• Скликання Установчих зборів, прийняття конституції
Веймарська
республіка
(1919—1933
рр.)
Основні
положення
Веймарської
конституції
Фактори,
що
впливали
на
розвиток
Веймарської
республіки
Характеристика
• «Німецький рейх є республікою».
• Німеччина — федерація 17 земель із власними урядами.
• Два державні прапори: імперський і республіканський.
• Прямі вибори президента республіки проходили один раз на сім років.
Президент — «гарант республіки і конституції». Він є головнокомандувачем,
може накласти вето на будь-який законопроект, має право усувати уряд і
розпускати рейхстаг. «У разі загрози суспільній безпеці й порядку» президент
має право приймати одноособові рішення, фактично скасовуючи окремі статті
конституції.
• Вибори до рейхстагу проходили один раз на 4 роки за пропорційною виборчою
системою. Рейхстаг здійснює законодавчу діяльність, приймає бюджет і вирішує
питання війни та миру.
• Уряд формує канцлер, кандидатуру якого подає президент. Рейхстаг може
змістити уряд, висловивши йому вотум недовіри.
• Гарантування дотримання основних демократичних прав громадян. Крім
особистих і політичних прав закріплювались і соціальні права: право
та обов’язок працювати на благо суспільства, гарантувалася допомога
малозабезпеченим, похилим, інвалідам і безробітним та ін.
• Запроваджувалися елементи прямої демократії — опитування населення і
референдуми. Рішення останніх мали силу закону, який не можна було скасувати.
• Допускалась можливість націоналізації окремих галузей промисловості.
• Зміни до конституції вносилися шляхом голосування у парламенті (звичайною
більшістю)
• Поразка Німеччини у Першій світовій війні, підписання політичними силами, що
знаходилися при владі у Веймарській республіці, Версальського мирного договору.
• Репараційні зобов’язання, виконання яких зумовлювало соціальне і політичне
напруження у суспільстві.
• Залежність від американських кредитів
Всесвітня
історія
(1914—1939
рр.)
50
À.
óòëåð
Рейхсканцлер
Верховний
головнокомандувач
Вермахт
Фактори,
що
впливали
на
розвиток
Веймарської
республіки
Причини
падіння
Веймарської
республіки
Характеристика
• Вплив воєнної і промислової верхівки на політичне життя.
• Вузька соціальна база (проти Веймарської республіки виступали як ліві, так
і праві політичні сили).
• Тривала міжнародна ізоляція Німеччини
• Загострення соціальних протиріч у результаті економічної кризи 30-х рр. ХХ ст.
• Неспроможність владних сил подолати наслідки економічної кризи.
• Зростання популярності політичних сил, які виступали проти Веймарської
республіки, втрата соціальної опори.
• Протистояння між комуністами і соціал-демократами
Структура влади за нацистського режиму (1933—1945 рр.)
Імперське державне
управління
НСДАП
СА (SA) — штурмові загони. Напів- СС (SS) — охоронні загони. Елітні підрозділи
воєнні з’єднання НСДАП. Використову- НСДАП. Створені в листопаді 1925 р. як спеціальні
валися як ударна сила під час групи для охорони фюрера й нацистських
проведення будь-яких партійних зібрань у Мюнхені. Після того як у 1929 р. СС
заходів: мітингів, походів тощо. очолив Г. Гіммлер, організація поступово
Очолював СА Е. Рем. У 1934 р. перетворилася на одну з найбільш впливових
близько 400 провідників СА були партійно-державних структур ІІІ рейху.
знищені за наказом А. Гітлера У 1934 р. СС стає самостійною організацією,