1919 Р. Перша спроба створення великих державних господарств не мала успіху. У праці

«Про кооперацію» В. Ленін говорив про необхідність створення різних видів

кооперативів, про надання селянам техніки, яка зробить їх прихильниками

колективного ведення господарства, дотримуючись при цьому принципу

добровільності при створенні великих господарств

1927 Р. Хv з’їзд вкп(б) поставив питання про «поступовий перехід до колективної обробки

землі на основі нової техніки». Форми, способи, строки створення колективних

господарств на з’їзді не обговорювалися. Планове завдання першої п’ятирічки

передбачало до 1933 р. залучити до кооперативів 85 % господарств, у тому числі

18—20 % — у колгоспи. Але криза хлібозаготівлі 1927—1928 рр. була розв’язана

насильницькими методами: улітку 1929 р. було офіційно оголошено про суцільну

колективізацію у деяких районах країни

7 листо- У газеті «Правда» було надруковано статтю Й. Сталіна, у якій 1929 р. був названий

пада «роком великого перелому» — перелому «у розвитку нашого землеробства від дрібного

1929 р. і відсталого індивідуального господарства до великого і передового колективного

землеробства». Й. Сталін стверджував, що в колгоспи вже пішли селяни-середняки

(насправді колгоспи на той час об’єднували 6—7 % селянських господарств)

Тема 4. Тоталітарні та диктаторські режими

Закінчення таблиці

Äàòà Характеристика

7 лис- 27 грудня 1929 р. на конференції аграрників-марксистів Й. Сталін оголосив: «Ми

топада перейшли останнім часом від політики обмеження експлуататорських тенденцій

1929 р. куркульства до політики ліквідації куркульства як класу»

5 січня Прийняття постанови «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави

1930 р. колгоспному будівництву, яка визначала строки проведення в країні суцільної

колективізації. Північний Кавказ, Нижня і Середня Волга повинні були завершити

колективізацію восени 1930 — навесні 1931 р., решта зернових районів — восени

1931 — навесні 1932 р. На місцях державні директиви активно виконувалися,

що викликало швидке зростання кількості колгоспів і не менш стрімке зростання

невдоволення селян. Протести селян нерідко виливалися у відкриті протести: загалом

було зареєстровано близько 2 тис. збройних виступів

2 березня Опублікування статті Й. Сталіна «Запаморочення від успіху», у якій він засудив

1930 р. «перегиби» в колгоспному будівництві та усю вину за них поклав на місцеве керівництво.

Політика стосовно селян по суті залишилась попередньою. Було проведено масову

кампанію з розкуркулення. Загалом нараховувалося 3,9 % куркульських господарств

(Й. Сталін стверджував, що в країні 5 % куркулів), було розкуркулено 11—12 %

господарств. У північні райони СРСР було вислано 9 млн куркулів та членів їх сімей

«Сталінська» конституція 1936 р.

Конституц³я ÑÐÑÐ

«Конституція соціалізму, що переміг» (прийнята 5 грудня 1936 р.)

Проголошувала Гарантувала Проголошувала

Існування в СРСР Недоторканність особи (ст. 127); свободу Загальне рівне

двох дружніх класів — слова, друку, зборів, мітингів, вуличних пряме виборче

робітників і колгоспного рухів і демонстрацій (ст. 125); право право при таєм-

селянства, і прошарку — об’єднання у громадські організації (ст. 126), ному голосуванні

соціалістичної інтелігенції які могли виставляти на виборах кандидатів (ст. 134)

у депутати до Рад усіх рівнів (ст. 141)

Юридичне оформлення сталінського репресивного механізму

Äàòà Документ

1929 р. Постанова ЦК: директор підприємства як одноосібний начальник отримував право

звільнення робітників без повідомлення про це профспілок. Робітники втрачали

соціальні права обстоювати свої права на виробництві

1932 р. Закон «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів і зміцнен-

ня громадської (соціалістичної) власності» вказував: до ворогів народу, які зазіхають

на соціалістичну власність, застосовувати «як заходи судових репресій» розстріл з кон-

фіскацією майна або позбавлення волі строком на 10 років. Незабаром закон було поши-

рено на «широке коло злочинів», у тому числі на спекуляцію і саботаж сільгоспробіт

1932 р. Постанова ЦВК і РНК «Про встановлення єдиної паспортної системи у СРСР

і обов’язкову прописку паспортів» застосовувалася для обліку населення міст,

робітничих поселень і новобудов, «розгрузки» їх від осіб, не пов’язаних із суспільно

корисною працею і «очищення» їх від «куркулів», карних злочинців та інших

антигромадських елементів, що ховаються»

Всесвітня історія (1914—1939 рр.)

46

Закінчення таблиці

Äàòà Документ

1932 р. Паспорт обмежував свободу пересування, забезпечуючи контроль за громадянами

з боку держави. Колгоспники, які були позбавлені права на отримання паспорта,

відповідно, були позбавлені права виїздити із села

8 червня Запровадження «вищої міри соціального захисту» за зраду Батьківщині,

1934 р. відповідальність усіх дорослих членів сім’ї за злочин одного з них. (Покарання для тих,

хто знав про наміри родича — 2—5 років таборів, якщо не знав, — 5 років заслання)

Листопад Створення Особливих нарад для спрощення судочинства при покаранні «ворогів

1934 р. народу» та членів їх сімей

1 грудня Постанова ЦВК про розгляд справ про терористичні організації і терористичні

1934 р. акти проти радянської влади: слідство обмежувалося строком у 10 днів, слухання

справи проходило без участі прокурора й адвокатів, прохання про помилування не

допускалося, вирок про вищу міру покарання здійснювався негайно

1935 р. Установлення кримінальної відповідальності (у тому числі розстрілу), починаючи

з 12-річного віку

1937 р. Постанова від 1 грудня 1934 р. поширювалася на справи про шкідників і диверсантів

1937 р. Дозвіл ЦК ВКП(б) на застосування у практиці НКВС методів фізичного впливу на

«ворогів народу»

Мета політичних репресій в СРСР

Показник,

òèñ. îñ³á

Кількість

засуджених

Ìåòà репрес³й

• Знищення будь-якої, навіть потенційної опозиції.

• Знищення старої «партійної гвардії», усіх, хто міг пролити світло на минуле Й. Сталіна.

• Переслідування і знищення заможних верств населення.

• Зняття соціальної напруги в суспільстві; знищення «стрілочників» — представників партійно-

бюрократичного апарату, на яких перекладали відповідальність за прорахунки Й. Сталіна

Засуджені по справах ВНК—ОДПУ—НКВС (1921—1940 рр.) (офіційні дані)

1921 1922 1923 1924 1925 1926 1927 1928 1929 1930 1931 1932 1933 1934 1935 1936 1937 1938 1939 1940

35,8 6,0 4,7 12,4 15,9 17,8 26,0 33,7 56,2 207,0 180,6 141,9 239,6 78,9 267,0 274,6 790,6 554,2 63,8 71,8

З них до

смертної кари 9,7 1,9 4,1 2,5 2,4 0,9 2,3 0,8 2,1 20,2 10,6 2,7 2,1 2,0 1,2 1,1 353,0 328,6 2,5 1,6

Кількість ув’язнених у виправно-трудових таборах і колоніях у СРСР станом на