1.2. Робота анімато рів у Франції

Власне у Франції у післявоєнний період вперше з’явилось поняття соціально-культурна анімації. Поступово через Раду Європи у Страсбурзі та ЮНЕСКО це поняття отримало поширення в інших країнах.

Анімація як ідея, призначена гуманізувати вільний час, отримала розвиток у багатьох країнах світу.

Аніматор соціокультурної діяльності є професією, що постійно еволюціонує, і об’єднує в себе широкий спектр ролей і функцій: у культурних і соціальних центрах, гуртожитках молодих робітників, сімейних будинках, будинках молоді, молодіжних таборах, роботу у бідних кварталах, організацію клубів «третього віку» для людей похилого віку, організацію груп дітей і підлітків у позашкільний час.

Головне призначення аніматора — стимулювати здатність до соціальної адаптації через групову діяльність, обміни, контакти і розвивати спілкування. Він також повинен працює спільно з іншими соціальними працівниками, активістами або волонтерами.

Специфічні види діяльності аніматора соціокультурної діяльності є дотичними до трьох основних сфер діяльності:

• культурної,

• соціокультурної і

• соціальної.

Культурна діяльність базується на художній творчості — аніматор прагне привернути увагу людей, їх інтерес до різних культурних центрів.

Соціокультурна діяльність спрямована на те, щоб стимулювати реалізацію і творчість окремих людей через оволодіння різними технологіями: пластикою вираження, гончарної справи, живопису, аудіо-, відео-, спортивних акцій. У цьому випадку аніматор може виконувати роль організатора роботи у певному кварталі міста. Програми соціального розвитку житлових кварталів надають широкі можливості для діяльності такого роду. Така робота є порівняно новою формою діяльності соціальних працівників. Вона спрямована па покращення умов життя у певному середовищі проживання. Нові центри соціокультурної анімації створюються і на підприємствах, особливо у сфері обслуговування широких потоків громадськості.

Варто зауважити, що у Франції аніматори працюють і у позашкільний час у центрах канікул і дозвілля. Проте, ці аніматори не є професіоналами. Часто вони є представниками інших професій, які отримали додаткову підготовку у сфері анімації.

У Франції розрізняють аніматорів-спеціалістів та аніматорів-універсалів. Перші спеціалізуються на одному виді діяльності або отримали підготовку для роботи з певним контингентом (дітьми, підлітками і т.д.); вони, як правило, спеціалізуються в одному виді діяльності і працюють із певним контингентом клієнтів. Аніматори-універсали найчастіше є керівниками, координаторами підрозділів або директорами соціальних служб різного характеру. їх у більшій мірі можна вважати організаторами соціокультурної діяльності. Цей напрямок діяльності в останні роки отримує все більший розвиток у Франції у зв’язку зі зростаючою потребою у сфері управління соціальною сферою.

Професія аніматора у Франції особливо активно розвивається після підписання Конвенції про соціокультурну діяльність. Протягом останніх років чисельність вніматорів постійно зростає (нині у Франції нараховується 30 000 постійних та 140 000 тимчасових аніматорів приблизно у 45 000 закладах). Вважаємо за доцільне зауважити, що для того, щоб отримати цю роботу, необхідні наполегливість та ініціативність, бо можливості працевлаштування поки що обмежені.

Професійна підготовка з спеціальності «аніматор» здійснюється у Франції на двох рівнях: підготовка рівня непрофесійних дипломів анімації та підготовка на рівень професійних дипломів анімації. Рівень непрофесійних дипломів передбачає:

• сертифікат про придатність до здійснення функцій аніматора, який дає можливість працювати у центрах канікул і дозвілля. Цю підготовку можна розглядати як вступ до анімації, вона може бути доповнена підготовкою на рівень сертифікату про придатність до функцій керівника (BAFD), який відкриває доступ до кадрових посад у центрах канікул;

• сертифікат про придатність до соціокультурної анімації (BASE), який видається аніматорам молодіжних груп, активістам та волонтерам. Вік кандидатів — не молодший 19 років та наявність дворічного досвіду соціально-виховної діяльності з атестацією наймача або відповідної організації.

Професійні дипломи анімації завершують підготовку різного рівня. Це, наприклад, державний диплом техніка аніматора з народного виховання (BEATER), який засвідчує володіння методами і технологіями анімації. Від кандидата вимагається диплом бакалавра і досвід дворічної роботи. Навчання триває три роки і включає 630 годин, які розподіляються на три блоки теоретичної підготовки та два місяці практики. Існує три спеціалізації: науково-технічна діяльність, культурна діяльність, соціальна діяльність і місцеве життя.

Інший професійний диплом — державний диплом, який відноситься до сфери анімації (DEFA), дозволяє здійснювати діяльність як у виховній, так і у соціальній сфері, організовувати колективну діяльність. Необхідною умовою вступу на навчання також є рівень бакалаврату та трирічний стаж професійної діяльності; окрім цього необхідно скласти спеціальний іспит. Навчальний процес передбачає опанування 1040 годин теоретичної підготовки, структурованої у 6 блоків і 16 місяців практики. Процес професійної підготовки завершується написанням дисертації та її захистом. Аналогічні характеристики має державний сертифікат спортивного організатора.

Підготовкою більш високого рівня для професіоналів, які мають багаторічний досвід роботи у галузі анімації, є підготовка до диплому вищої освіти у галузі анімації (DESA). Навчання проходить у Національному інституті молоді і народного виховання.

Значну частину дипломованих спеціалістів у галузі соціальної роботи та анімації готують університети, у яких існує три цикли підготовки, кожний з яких завершується отриманням відповідного державного чи університетського диплому різної спеціалізації.

• Успішне опанування першого університетського циклу дає право отримати наступні дипломи: університетський диплом технології соціальних кар’єр зі спеціалізацією «соціальна і соціокультурна анімація» (DVT). Підготовка орієнтована на концепцію проектів і триває два роки. Деякі університетські інститути готують студентів, які мають диплом університетської освіти першого циклу (DEVG) або сертифікат старшого техніка із відповідного профілю, до отримання цього диплому за один рік;

• університетський диплом науково-технічної освіти (DEVST), який передбачає дворічну підготовку з професійною завершеністю. Професійна підготовка на даному рівні передбачає можливість опанування наступними спеціалізаціями, що охоплюють сферу соціальної діяльності:

• фізична і спортивна діяльність для інвалідів і соціально дезадаптованих;

• використання спортивного знаряддя та організація спортивної і рекреаційної діяльності;

• науки і методики фізичної і спортивної діяльності;

• спортивної анімації і керівництва фізичною і спортивною діяльністю.

Другий цикл включає два рівні університетської підготовки — ліценціат і метриз. Кожний з них передбачає річну підготовку з обраної спеціальності. Протягом останніх років здійснюється і підготовка магістрів. У другому циклі здійснюється підготовка з наступних спеціалізацій:

• культурна і соціальна анімація;

• розробка і реалізація культурних проектів;

• соціальна інформація і комунікація;

• музика та анімація;

• санітарні і соціальні науки;

• соціальний розвиток;

• соціальна політика розвитку громади;

• диференційована дидактика роботи з інвалідами та ін.

Підготовка соціальних працівників реалізується і у третьому університетському циклі, який є найбільш селективним і престижним. У ньому розрізняють два тини дипломів — диплом поглибленої підготовки (DEA) і диплом спеціалізованої підготовки (DEES) зі спеціальностей: управління закладами культури, соціальна психологія і психологія праці, управління соціальною діяльністю, соціальна економіка на підприємстві.