3. Спостереження та експеримент.

Вивчення психології військового колективу здійснюється з метою покращення військової дисципліни, більш тісних взаємовідносин між воїнами, підвищення якості бойової підготовки, досягнення більш високого рівня боєготовності підрозділу. Таке вивчення проводиться з допомогою певних методів.

1. Одним з найбільш розповсюджених методів вивчення психології колективу є метод спостереження. Цей метод дозволяє цілеспрямовано і систематично накопичувати дані про реакції колективу на різноманітні факти, події, ситуації. Суцільне тривале спостереження дозволяє зрозуміти психологію колективу, побачити, як вона проявляється в його діях і в поведінці кожного воїна. Процес спостереження полегшується визначенням контрольного списку фактів ситуації, які повинні бути встановлені. Серед них: характеристика членів групи; форми взаємодії між ними; взаємовідносини; стимули і мотиви діяльності; повторення подій і явищ в групі; відхилення від норм поведінки; протиріччя в словах і вчинках; невиконання очікуваних дій і вчинків.

Спостереження як метод вивчення соціально-психологічних явищ в колективі дозволяє накопичувати конкретні дані про поведінку людей і груп, точно фіксувати час, місце і обставини події.

Для зручності фіксування спостережуваної поведінки іноді використовують класифікацію, яка виокремлює наступні характерні його типи:

1) чи солідарний з колективом, прагне підняти престиж іншого, допомагає, удобрює;

2) прагне зняти напругу в колективі, жартує, проявляє задоволення;

3) згоджується з більшістю, признає авторитет, допомагає, уступає;

4) висловлює думку, оцінки, аналіз, виражаючи бажання діяти;

5) орієнтує, інформує, повторює, роз’яснює;

6) просить роз’яснення, поради, скерування;

7) не згоджується з колективом, пасивно заперечує, відмовляє в допомозі;

8) проявляє антагонізм, заперечує престиж іншого, захищає лише себе.

Основні правила проведення наукового психологічного спостереження:

1. визначення об’єкта і предмета спостереження;

2. визначення мети та задач спостереження, тобто цілеспрямованість;

3. визначення умов проведення спостереження (природні умови спостереження; щоб об’єкт не знав, що за ним спостерігають; щоб суб’єкт не впливав ні на умови ні на об’єкт спостереження);

4. планомірність (план спостереження);

5. систематичність (постійне спостереження в різних умовах);

6. об’єктивність (фіксувати чисті факти);

7. фіксованість.

Спостереження потребує чіткості і точності фіксації даних. Для цього використовують певні бланки:

Дата спостереження

За яких умов здійснювалось спостереження

Що спостерігалось

Що виявлено у процесі спостереження

Пояснення даних спостереження

Розрізняють пряме і непряме спостереження. Непряме спостереження застосовують у ситуаціях, коли ми хочемо за допомогою об’єктивних методів вивчити психічні процеси, непіддатливі прямому спостереженню (встановити ступінь напруженості під час виконання людиною певної роботи – реєструють фізіологічні процеси за допомогою електроенцефалограми, електроміограми).

За характером контакту – безпосереднє спостереження, коли спостерігач і об’єкт спостереження перебувають у безпосередньому контакті та взаємодії, та опосередковане, коли дослідник знайомиться з спостережуваними суб’єктами побічно, за допомогою спеціально організованих документів на зразок анкет, біографій, аудіо- або відеозаписів.

За характером взаємодії з об’єктом розрізняють включене спостереження, коли дослідник стає членом групи, та його присутність і поведінка стають частиною спостережуваної ситуації, та невключене (з боку), тобто без взаємодії і встановлення яких-небудь контактів з особою чи групою, яку вивчають.

Помилки спостереження.

Схильність до гала-ефекту (ефект ореолу), який базується на узагальненні одиничних вражень спостерігача, який керується тим, подобається чи не подобається йому спостережуваний, його дії або поведінка. Такий підхід зумовлює некоректне узагальнення, оцінку в „чорно-білих тонах”, перебільшення чи зменшення вираженості спостережуваних фактів.

Помилки усереднення трапляються, коли спостерігач з тих чи інших причин почувається невпевнено. Тоді виявляється тенденція усереднювати оцінки спостережуваних процесів, оскільки відомо, що крайнощі трапляються рідше, ніж властивості середньої інтенсивності.

Логічні помилки виявляються, коли, наприклад, роблять висновок про інтелект людини за її красномовством, або про те, що люб’язна людина одночасно добродушна; ця помилка базується на припущенні тісного зв’язку між поведінкою людини та її особистими властивостями, що аж ніяк не завжди відповідає істині.

Помилки контрасту може спричинити схильність спостерігача підкреслювати протилежні собі риси у спостережуваних індивідів.

2. В інтересах вивчення психології колективу може використовуватись і експеримент, причому це буде груповий експеримент. Груповий експеримент полягає в тому, що колектив навмисно включається в спеціально попередньо створені умови, де обов’язково проявляються якості колективної психології. Так, наприклад, з ціллю підготовки групи людей можуть одночасно поміщувати в штучно створене середовище і їх перебування може бути там тривалий час і вводяться спеціальні різні обмеження.

Зі зміною умов експерименту будуть спостерігатися зміни в психології колективу. При певних умовах може відбутись поступове емоційне притуплення або виникнуть колективні афекти. Але якщо ідеологія і психологія групи є сильними і стійкими, то у подібній ситуації зросте почуття відповідальності, збільшується взаємодопомога і підтримка, зросте діяльність колективу.

Будь-який експеримент не лише дозволяє глибше вивчити колектив який досліджується, але і здійснює на нього певний вплив. Тому розрізняють експерименти констатуючі і формуючі. Перед констатуючим експериментом стоїть задача виявити і оцінити стан психології колективу, групи в даний момент, на даний відрізок часу. Так, в одному дослідженні застосовувався констатуючий експеримент для виявлення уявлень молодих воїнів про деякі сторони військової служби. З цією ціллю для воїнів , які недавно прибули в підрозділ, був організований показ нічних стрільб. Після цього шляхом опитування і бесіди вивчалась думка воїнів про дану зброю. В спеціально створеній ситуації воїни мали можливість сформулювати свою думку, а не просто висловити ту думку яка першою прийшла їм в голову.

Формуючий експеримент дозволяє вивчити психологію колективу в його становленні, більше того, впливати на його формування. З його допомогою можна не лише виявити стан психології колективу, здійснювати на нього вплив, але і перевірити достовірність практичних висновків. Оскільки у даному експерименті вирішуються задачі формування, то другою особливістю є значна тривалість в часі (вичвалали порушення дисципліни, виявили причину – неправильні взаємовідносини в колективі; в процесі експерименту ці взаємовідносини вивчались і перебудовувались – викорінення конфліктів – покращення взаємозв’язків в колективі).

За схемою констатуючого експерименту можна вивчати природу психічних властивостей у процесі їхнього розвитку, для чого застосовують так звані поперечні і поздовжні зрізи. При поперечному зрізі одночасно порівнюють психічні властивості кількох груп досліджуваних, які відрізняються за віком, щоб розкрити динаміку вікового розвитку досліджуваної психічної властивості. Однак у разі такого підходу залишаються поза увагою індивідуальні особливості розвитку психіки.

При поздовжньому зрізі наявні зміни у психічних властивостях певних людей упродовж тривалого часу (місяці й роки). Це допомагає вивчати розвиток особистості в її цілісності.