1. Соціометрія як метод дослідження.

Сьогодні у військовій практиці часто застосовується соціометрія (симпатія, антипатія, байдужість). Соціометрія — метод вибору, застосовують для з’ясування взаємин у колективі, оцінних ставлень досліджуваних до інших, віддавання переваги одним членам колективу чи групи перед іншими при виборі керівника, приятеля.

Метод соціометрії належить до ефективних інструментів соціально-психологічного дослідження малих груп та колективів. У цілому соціометричну методику офіцер може використовувати з метою:

діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх зміни, поліпшення та удосконалення;

вивчення типології соціальної поведінки воїнів в умовах групової діяльності;

оцінки соціально-психічної сумісності членів військового підрозділу;

визначення статусу членів даного колективу;

вивчення неформальних відносин і структур у військовому підрозділі.

Поряд з офіційною структурою у взаємовідносинах між членами військового підрозділу зав’язується система неофіційних стосунків, які основані на емоційній природі спілкування воїна. Потреба кожного з них у спілкуванні, взаємній симпатії й інших відносин із товаришами по службі слугує тією основою, на якій у військовому підрозділі, як різновиду малої соціальної групи, формуються неформальні малі групи. Як правило, в первинних військових колективах, які нараховують 20-30 осіб, неформальних структур виникає кілька. Наприклад, структури взаємопідтримки, взаємовпливу, популярності, престижу, лідерства тощо. Неформальна структура військового підрозділу залежить від формальної його структури тією мірою, в якій воїни підпорядковують свою поведінку меті та завданням спільної бойової діяльності, правилам рольової взаємодії. Звичайно, такі малі неформальні групи нараховують 2-3, іноді до 7-8 осіб. Члени таких неформальних груп прагнуть до близьких взаємовідносин не тільки у службових справах, а й у вільний від служби час. Такі неформальні групи можуть мати як позитивну спрямованість, так і негативну. Знання складу таких груп, особливо негативно спрямованих, допомагає офіцеру більш цілеспрямовано організувати свою діяльність з особовим складом підрозділу. Сам факт існування негативно спрямованих мікрогруп погіршує ефективність виховної роботи з недисциплінованими воїнами, створює умову для виникнення кругової поруки між ними. Наявність таких груп негативно впливає на настрій у колективі, створює умови для виникнення негативних традицій тощо. У зв’язку з цим, командиру військового підрозділу необхідно знати наявність і склад таких неформальних малих груп у колективі та їх інтереси, якими вони живуть. Звичайно, кожну неформальну групу очолює лідер.

Для вивчення неформальних стосунків у підрозділі, виявлення неформальних лідерів, статусів усіх членів колективу допомагає соціометрична методика. Вона дає змогу виразити внутрішньо-колективні відносини у вигляді чисельних величин та графіків.

2. Процедура проведення соціометрії

Метод соціометрії (соціометричне опитуван­ня) дозволяє оцінити взає­мовідносини у військовому колективі і на цій основі визначати його неформаль­ну структуру, виявляти неофіційні мікрогрупи військовослуж­бовців та взає­мозв'язки між ними.

Сутність методу соціо­метрії полягає у ви­борі по визначеному крите­рію кожним військовослуж­бовцем одного або дек­ількох співслужбовців для спільної діяльності. Після обробки відображення у графічному вигляді індиві­дуальних виборів прояс­нюються неформальна структура військового ко­лективу і картина взаємо­відносин у ньому.

Критерієм соціометричних виборів військовос­лужбовців прийнято визна­чати той вид їхньої службо­вої діяльності, для виконан­ня якого необхідно вибрати або відкинути одного або декількох членів колективу. Критерії формулюються у вигляді запитань про бажан­ня військовослужбовця спільно з ким-небудь брати участь у визначеній діяль­ності.

Наведемо приклади соціометричного опитувальника:

1. Вам належить викона­ти складне навчально-бой­ове завдання. Кого з Ваших товаришів Ви вибрали б для спільного його виконання? Назвіть декілька прізвищ. Хто, на Вашу думку, обере Вас для спільного виконан­ня цього завдання (мож­ливі варіанти відповіді: на­звати прізвища; нема та­ких; не знаю).

У наведеному прикладі друге питання є додатковим, спрямованим на вияс­нення очікувань респонден­та щодо його можливих виборів товаришами.

Часто досліднику необ­хідно знати не тільки кар­тину позитивних виборів у колективі по визначеному критерію, але й картину негативних виборів, базо­ваних на антипатіях: з ким, у першу чергу, респондент не хотів би співпрацювати.

У такому випадку додат­ково можна поставити пи­тання: