Семінари для безробітних громадян як форма сприяння зростанню їх конкурентноздатності на ринку праці

Пошукам нових форм і методів надання безробітним соціальних послуг та підвищенню їх ефективності в службі зайнятості приділяється постійної уваги. Сьогодні широкого розповсюдження набула така форма роботи як семінари. Загальна кількість їх сягає декілька десятків, але нагальним залишається питання про підвищення ефективності цієї роботи, зокрема, за рахунок розширення практичного застосування інтерактивних методів навчання під час їх впровадження.

Загальні зауваження. Семінар, за класичним визначенням, це форма групових занять із будь якого предмета або окремої його теми, що дозволяє ефективно(успішно) формувати у його учасників вміння самостійно працювати. Учасникам семінарів надається можливість застосовувати та оперувати раніш набутими знаннями та засвоювати нові під час самостійного опрацювання літературних та документальних джерел, що рекомендовані. Основне завдання семінарів – засвоєння, закріплення та поглиблення певного обсягу знань та сприяння розвитку навичок самостійної роботи, створення умов для розвитку пошуково-творчих здатностей учасників заходу. На семінарських заняттях припустимі дискусії, заперечення, обговорення, аргументація, пояснення, що дозволяє учасникам семінару більш осмислено й міцно засвоювати зміст та сутність матеріалу, що вивчається, відпрацьовувати навички спілкування, вміння конкретизувати власну позицію та аргументовано її відстоювати.

Своєрідність семінарів для безробітних полягає у тому, що під час його підготовки, організації та впровадження, викладачеві необхідно додержуватись одночасно не тільки основних засад і положень сучасної дидактики (організації навчального процесу), а основних принципів діяльності державної служби зайнятості. З огляду на зазначене, можна стверджувати, що заходи, до яких залучаються безробітні, набувають ознак педагогічно-виховної роботи, і вимагають від його організаторів(керівників, модераторів) певної професійної компетентності в галузі педагогіки (теоретичної підготовки, знань основних засад, принципів та закономірностей організації та впровадження навчального процесу). Одночасно з цим, спеціаліст повинен неухильно додержуватись основних принципів діяльності служби зайнятості: пріоритетність послуг, пов’язаних з пошуком і підбором роботи; адресний характер послуг, що надаються, та їх практична спрямованість.

Принцип адресності реалізується в процесі роботи з клієнтом якщо характер послуг(послуги) відповідає потребам споживача і надається у доступній для нього формі. Принцип практичності реалізується лише у тому випадку, коли сутність і характер послуги, що надається, максимально сприяє вирішенню конкретної проблеми, що є актуальною для споживача на конкретному етапі пошуку роботи та озброює його знаннями, навичками, уміннями , що дозволяють особі позитивно вирішити нагальну для себе проблему.

На відміну від стандартних, інформаційно-ілюстративних методів(лекція, бесіда, пояснення), при проведенні занять у формі семінарів надається переваги методам проблемно-пошукового характеру. Головна їх відмінність полягає у тому, що вони забезпечують зв'язок з творчою, продуктивною діяльністю, стимулюють людину до самостійного пошуку шляхів і варіантів вирішення проблемного завдання, сприяють активному відтворенню раніш набутих знань у нових умовах.

Інтерактивне навчання завжди спрямоване на вирішення конкретного завдання, переслідує конкретні цілі, дозволяє слухачам відчувати власну спроможність щодо вирішення проблеми та сприяє підвищенню його особистої активності.

Використання інтерактивних методів передбачає моделювання життєвих ситуацій та пошуки шляхів їх подолання на підставі використання власного досвіду та досвіду інших.

Заходи інтерактивного характеру сприяють розвитку цілого комплексу корисних навичок: працювати в однієї команді; формувати власну думку, позицію та аргументовано її відстоювати; приймати виважене рішення щодо своїх подальших дій та відповідальність за їх наслідки; знаходити, опрацьовувати та застосовувати практично корисну інформацію.

Інтерактивні методи навчання набувають вищої ефективності саме у роботі з дорослими.

Ефективність семінарів залежить від комплексу факторів: визначення теми та конкретизація мети роботи заходу; оптимального підбору учасників семінару; наявність виваженого робочого плану заходу; вибору навчальної аудиторії і технічного оснащення(забезпечення) навчального процесу та, безумовно, від професіоналізму викладача – організатора( координатора, модератора) заходу.

Визначення теми (спрямованості) заходу. Вибір теми семінару здійснюється з врахуванням принципів адресності та практичності, виходячи з особливостей контингенту безробітних та їх конкретної життєвої ситуації. Для цього викладачеві необхідно мати уявлення про ставлення безробітних до ситуації власного безробіття, мотиви і наміри, щодо подальших прагнень та дій, основні проблеми, що заважають успішному працевлаштуванню, характер та сутність послуг, допомоги, якої вони очікують від спеціалістів державної служби зайнятості. Отримати таку інформацію можна у різний спосіб та з різних джерел. Такими вважаються: попереднє цілеспрямоване анкетування, індивідуальна співбесіда, ділові стосунки з спеціалістом центру зайнятості з працевлаштування, вивчення персональної картки особи, яка звернулась до центру зайнятості. Деякі фахівці, з метою збору потрібної інформації, прибігають до групового інтерв’ювання (так звана фокус група), що проводиться у формі дискусії за попередньо розробленим (цільовим) сценарієм. Така процедура дозволяє виявити та конкретизувати питання та проблеми, на вирішення яких має бути спрямована подальша робота з клієнтами та визначитись з темою і спрямованістю заходу (семінару). Одночасно, збір і узагальнення такої інформації допоможе сформувати загальне уявлення про характерні особливості самого споживача послуг та свідомо підійти до комплектування групи учасників заходу.

Формування групи слухачів. Підбір учасників семінару – один з найважливіших факторів, що впливає на ефективність усієї подальшої роботи. Під час групової роботи (яким за суттю є семінар), зазначені вище принципи, реалізуються за умов формування однорідного контингенту слухачів за віковими, освітніми ознаками, наявністю професії й практичного досвіду(стажу роботи) та проблемою, що є актуальною для них. Рішення щодо складу навчальної групи приймає організатор заходу, виходячи з спорідненості ключових характеристик, які мають бути притаманні учасникам семінару (перелік таких характеристик визначається на основі збору та аналізу інформації про безробітних, отриманої на попередньому етапі). Оскільки проведення семінарських занять передбачає обов’язкове залучення учасників до активної роботи під час його проведення, практика доводить, що оптимальна кількість учасників групи має складати не менш ніж 8 і не більш ніж 12 осіб. Переглядаючи список клієнтів, організатор заходу має остаточно визначити персональний склад його учасників, визначити терміни проведення семінару та заздалегідь повідомити про це самих безробітних.

Планування заходу. План – документ, що визначає порядок, послідовність, часові та інші витрати на виконання взаємопов’язаних дій, спрямованих на досягнення певного кінцевого результату. Робочий план визначає зміст навчання та регламентує організацію навчального процесу. Кожен спеціаліст повинен мати ретельно опрацьований план(сценарій) впровадження семінарських занять. Беручи до уваги , що семінар – це живий, творчий процес, якій важко запрограмувати у всіх деталях, виникає необхідність у визначенні ключових питань, які обов’язково мають бути розглянуті в процесі роботи. Такі питання обов’язково повинні бути максимально пов’язані з проблемною ситуацією, що розглядається. При цьому, слід мати на увазі, що тривалість самих занять обмежена 1,5 – 2 годинами. За цей час можна розглянути 4-5 питань, але практика доводить, що продуктивно опрацювати, враховуючи витрати часу на питання організаційного та інструктивного характеру, можна не більш трьох з запланованих. Визначення та формулювання ключових питань - важливий етап підготовки семінару, зважаючи на те, що спеціаліст, якій причетний до його впровадження, одночасно виступає організатором, координатором та керівником перебігу подій і діяльності його учасників.

Підготувавши перелік ключових питань, доцільно повернутись до мети заходу та з’ясувати: які з визначених питань відповідають поставленої мети та сприяють її досягненню? Наскільки зрозуміла їх формулювання? Яким чином та у якої послідовності вони мають бути подані та опрацьовані? Спробуйте самотужки (або з залученням колег) протестувати питання та внести відповідні корективи щодо самого переліку та форми їх розгляду. Намагайтесь максимально скоротити перелік питань та конкретизувати їх відповідно до поставленої мети. Робота над визначенням ключових питань дозволить свідомо підійти до змістовного наповнення плану занять та оптимізації самого навчального процесу.

План заходу одночасно можна вважати й сценарієм його впровадження. Наявність плану та додержання його логічної структури дозволяють оптимально конкретизувати змістовне наповнення семінару, забезпечити його роботу у заданому ритмі, запобігти зайвих витрат часу та сприяти досягненню поставленої (свідомо визначеної) мети.

Структура та зміст плану семінарських занять. Існують різні форми робочого плану, але кожен з них обов’язково містить у собі такі компоненти: визначення теми та мети; питання, які мають бути опрацьовані; форми та методи роботи слухачів; дидактичні матеріали та засоби технічного забезпечення. У плані необхідно передбачити час на опрацювання питань, презентацію та підведення підсумків роботи, як за кожним розділом теми, так і підведення загальних підсумків за усією темою в цілому. План семінару доцільно розмістити на однієї сторінці. Це дасть змогу сприймати загальну картину, своєчасно внести до нього необхідні корективи, усунути наявні недоліки.

Організація ходу занять. Кожне заняття(семінар) починається з вступного слова організатора заходу в контексті якого: висвітлюється тема й мета заходу; розкривається практична цінність матеріалу,що вивчається; пояснюється яким чином слухачі будуть залучені до практичної роботи; терміни тривалості заходу та інші організаційні питання. Висвітлення теми – важливий компонент, що активізує. Найбільшої ефективності він досягає якщо розгляд мети відбувається у формі роз’яснення проблемної ситуації, що є типовою для учасників заходу.

Активна взаємодія, цілеспрямована співпраця усіх учасників заходу – один з основних принципів роботи семінару. Створення на заняттях ситуації, яка характеризується відвертістю, толерантним ставленням один до одного, до думки і позиції кожного, забезпечує формування та накопичення спільних знань з одночасним забезпеченням паритетних відносин щодо оцінки ситуації та перебігу подій.

Під час впровадження семінару організатору доводиться вирішувати низку проблем організаційного характеру, що виникають внаслідок поведінкових особливостей слухачів. Так не кожен з них достатньо повною мірою усвідомлює своєрідність власної ситуації у якої він знаходиться, часом має доволі поверхове уявлення про те, яким чином можна її змінити на краще. Навіть, якщо вони й мають власну думку щодо цього, – не завжди мають сміливість висловити її вголос, уникаючи можливих непорозумінь та посмішок. Деякі з залучених до семінару не завжди вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думки, рішення, вчинки, позицію. Інші не готові змінювати власну думку навидь під тиском переконливих доказів, намагаючись завжди додержуючись обраної позиції, не завжди схильні до пошуків компромісних варіантів, не виявляють необхідної гнучкості. Різняться учасники семінарів й за ступенем виявлення власної активності: один з них виявляє її занадто постійно та наполегливо, іншій, навпаки, намагаються уникнути будь-якого спілкування та обговорення. Зважаючи на це, керівникові необхідно стримувати занадто активних учасників заходу та залучати до загальної роботи найбільш інертних. Протягом занять організатору необхідно спрямовувати роботу у заплановане русло, постійно контролювати досягнення поставлених цілей, підтримувати доброзичливу робочу атмосферу.

Підведення підсумків заходу (занять). Кожне заняття має закінчуватись підведенням підсумків занять, використовуючи для цього принципи зворотного зв’язку. Організатор (куратор, викладач) заходу повинен отримати від учасників семінару відповіді на такі питання: які саме питання було розглянуто на семінарі? Що корисного набули слухачі (знання, вміння, навички)? Як набуте вплинуло на позицію слухача(ступень корисності)? Що сподобалось(враження)? Чого бракувало?

Відповіді на зазначені питання дозволять внести відповідні корективи у зміст самого заходу, наблизивши його до потреб слухачів у подальшому.

8. Нормативно-правове забезпечення професійної орієнтації

Документи національного рівня, що регламентують діяльність в галузі професійної орієнтації населення в Україні та в державній служби зайнятості

Нормативно-правові документи визначають засади та напрями профорієнтації як системи, призначеної: забезпечити реалізацію державної кадрової політики (відтворення, раціональне використання та розвиток трудового потенціалу країни), досягненню збалансованості попиту і пропозиції на робочу силу на національному ринку праці та прискоренню працевлаштування безробітних.

Правовою основою державної системи професійної орієнтації населення України є  Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, відповідно до яких держава створює умови для здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

1. Конституція України. В Конституції України реалізовується право на працю, рівні можливості у виборі професії (стаття 43), а також право на соціальний захист у разі безробіття (стаття 46). Окрім цього, кожна людина має право на підприємницьку діяльність (стаття 42). http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Закон України “Про зайнятість населення”. В Законі розглядаються правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття. У Законі визначено право особи на професійну орієнтацію (стаття 7), розкрито основний зміст поняття “професійна орієнтація населення”, зазначені організації, установи, центри тощо, які здійснюють професійну орієнтацію населення (стаття 32), визначено складові елементи професійної орієнтації клієнтів служби зайнятості (стаття 33). http: //zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5067-17

3. Стратегія державної кадрової політики на 2012 – 2020 роки. Серед цілей реалізації державної кадрової політики є відновлення профорієнтаційної роботи серед молоді. Реалізація державної кадрової політики передбачає виконання завдань: за напрямом забезпечення зайнятості населення: гарантоване забезпечення молоді першим робочим місцем; формування здатності населення до трудової мобільності, здобуття нових знань, умінь і навичок відповідно до вимог інноваційних тенденцій розвитку економіки; ефективне використання трудових ресурсів у регіонах; впровадження механізмів ефективного перерозподілу робочої сили між трудонедостатніми та трудонадлишковими регіонами; удосконалення існуючої системи державної служби зайнятості населення з урахуванням кращого світового досвіду роботи бірж праці та центрів зайнятості населення; недопущення нелегальної зайнятості населення, зменшення міграційних потоків за кордон; розроблення механізмів соціальної адаптації осіб, що відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, шляхом залучення їх до суспільно корисної праці протягом місяця з дня звільнення; поширення практики проведення регіональних ярмарків вакансій. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/45/2012

4. Програма сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 р. Здійснення реформування системи підготовки кадрів пропонується шляхом удосконалення методів профорієнтаційної роботи з молоддю, підвищення мотивації заінтересованості молоді до оволодіння робітничими професіями; забезпечення систематичного інформування молоді щодо можливостей працевлаштування тощо. Також в програмі робиться акцент на сприяння зайнятості окремих соціально вразливих категорій. Зокрема, підвищення рівня конкурентоспроможності на ринку праці осіб віком від 45 років шляхом створення необхідних умов для їх навчання; стимулювання заінтересованості роботодавців у працевлаштуванні на перше робоче місце за отриманою професією (спеціальністю) насамперед молоді та осіб з інвалідністю тощо. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1008-2012-%D0%BF

5. Положення про Державну службу зайнятості. Даний документ регулює усі питання діяльності служби зайнятості. В Положенні одним із завдань служби зайнятості є проведення професійної орієнтації населення. Серед прав та обов’язків служби зайнятості визначено, що вона організовує та здійснює професійну орієнтацію населення, в тому числі молоді, яка навчається, з метою мотивації щодо вибору професії з урахуванням попиту на ринку праці. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/19/2013

6. Концепція державної системи професійної орієнтації населення. Концепція являє собою провідну ідею, що на підставі узагальнення існуючих поглядів та уявлень, відображає головну думку про сутність, значення та місце професійної орієнтації в суспільстві на певному етапі його соціально-економічного розвитку. В концепції визначено основну проблему, на розвязання якої вона спрямована, основні складові, мету; запропоновано шляхи розв’язання проблеми; визначено організаційну структуру державної системи професійної орієнтації населення, яка включає дві взаємодіючі складові - державну та громадську і має загальнодержавний, територіальний та базовий рівень. Серед державних установ на Мінсоцполітики покладено управління системою професійної орієнтації населення на загальнодержавному рівні щодо всіх соціальних груп незайнятого та зайнятого працездатного населення. На базовому рівні серед інших організацій і установ, які здійснюють професійну орієнтацію, визначено центри зайнятості. Серед очікуваних результатів реалізації Концепції є створення умов для реалізації конституційних прав громадян на вільний розвиток особистості, на працю, на вільний вибір професії та професійний розвиток, а також задоволення потреби всіх соціальних груп та вікових категорій населення в отриманні доступних профорієнтаційних послуг належної якості. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/842-2008-%D0%BF

7. План заходів з реалізації Концепції державної системи професійної орієнтації населення. У Плані заходів визначено основні кроки з реалізації Концепції, строки та установи, відповідальні за здійснення. Визначено профорієнтаційні заходи для найбільш соціально вразливих категорій на ринку праці. Зокрема проведення профорієнтаційної роботи з випускникам загальноосвітніх навчальних закладів, які не працевлаштовані та не навчаються, з метою усвідомленого вибору ними актуальних на ринку праці професій, а також подальшого навчання та працевлаштування; надання адресних профорієнтаційних послуг особам з інвалідністю з урахуванням їх особистих потреб, ступеня втрати здоров'я, обмеження життєдіяльності та потреб ринку праці; надання профорієнтаційних послуг особам віком старше 45 років з метою формування в них конструктивної стратегії поведінки на ринку праці тощо. Також у плані визначені основні показники аналізу результатів профорієнтаційної роботи: кількість здійснених профорієнтаційних заходів та наданих послуг, чисельність осіб, охоплених такими послугами. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR100150.html або http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1069-2012-%D0%BF

8. Положення про Раду з питань професійної орієнтації населення. Основні завдання Ради спрямовані на вивчення стану професійної орієнтації населення, розроблення пропозицій і рекомендацій щодо підвищення рівня професійної орієнтації населення, її нормативно-правового, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, наукового, методичного та інформаційного забезпечення, на поширення найкращого досвіду, на сприяння координації роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади та їх взаємодії з органами місцевого самоврядування і сторонами соціального діалогу та інш. В Положені також визначені основні обов’язки та права Ради. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/28-2009-%D0%BF

9. Порядок надання територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері зайнятості населення та трудової міграції, послуг з професійної орієнтації осіб. У Порядку визначено споживачі профорієнтаційних послуг служби зайнятості; основні завдання професійної орієнтації; принципи, на яких базується професійна орієнтація; підходи до надання профорієнтаційних послуг в службі зайнятості; процедуру надання індивідуальних профорієнтаційних послуг; процедуру надання групових профорієнтаційних послуг; забезпечення та фінансування професійної орієнтації. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0131-13

10. Єдина технологія надання соціальних послуг центрами зайнятості України (ЄТНаСП). Розділ ІІІ Технології присвячений особливостям надання соціальних послуг громадянам, які шукають роботу. В цьому розділі визначено основні засади організації та проведення профорієнтаційної роботи в центрах зайнятості. Зокрема, дається визначення професійної орієнтації, основна мета, завдання, специфіка діяльності центрів зайнятості з професійної орієнтації. Розкрито відмінності змісту профорієнтаційної роботи з молоддю та дорослими, представлені основні складові профорієнтації (професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір) та їх завдання, функції, особливості, форми, методи проведення з клієнтами служби зайнятості; етичні норми та правила професійної орієнтації тощо. http://ipk-dszu.kiev.ua/185-yedina-texnologiya-nadannya-socialnix-poslug-yetnasp-udoskonalena.html

Навчальне видання

Авдєєв Леонід Георгійович

Ортікова Наталія Володимирівна