Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
нуклеїнова кислота.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
29.32 Кб
Скачать

3.1 Склад рнк

Перші відомості про нуклеотидний склад РНК відносилися до препаратів, що є сумішами клітинних РНК (рибосомних, інформаційних і транспортних) і званим звично сумарною фракцією РНК. Правила Чаргаффа в цьому випадку не дотримуються, хоча певна відповідність між змістом гуаніна і цитозіна, а також аденіна і урацила все ж таки має місце.

Дані, одержані останніми роками при аналізі індивідуальних РНК, показують, що і на них правила Чаргаффа не розповсюджуються. Проте відмінності в змісті аденіна і урацила, а також гуаніна і цитозіна для більшості РНК невеликі і що, отже, тенденція до виконання вказаних правил все ж таки спостерігається. Цей факт пояснюється особливостями макроструктури РНК.

Характерними структурними елементами деяких РНК є мінорні підстави. Відповідні їм нуклеотидні залишки звичайно входять до складу транспортних і деяких інших РНК в дуже невеликих кількостях, тому визначення повного нуклеотидного складу таких РНК є іноді вельми складною задачею.

 

3.2 Макромолекулярна структура рнк

Хімічно РНК дуже схожа на ДНК. Обидві речовини - це лінійні полімери нуклеотидів. Кожен мономер - нуклеотид - є фосфорилірований N-глікозидом, побудованим із залишку п'ятивуглецевого цукру - пентози, несучого фосфатну групу на гідроксильній групі п'ятого вуглецевого атома (складноефірний зв'язок) і азотна основа при першому вуглецевому атомі (N-глікозидний зв'язок). Головна хімічна відмінність між ДНК і РНК полягає у тому, що цукровий залишок мономера РНК - це рібоза, а мономера ДНК - дезоксирібоза, що є похідним рібози, в якому відсутня гідроксильна група при другому вуглецевому атомі (мал.4).

Рис.4. Хімічні формули залишків одного з рібонуклеотидів – уріділової кислоти (U) і гомологичного йому дезоксирібонуклеотида тіміділової кислоти (dT)

Азотних основ в РНК чотири види: два пурінових - аденін (А) і гуанін (G) - і два пірімідінових - цитозін (С) і урацил (U)

Мономери - рібонуклеотиди РНК - утворюють полімерний ланцюг за допомогою формування фосфодіефірних містків між цукровими залишками (між п'ятим і третім атомами вуглецю пентози). Таким чином, полімерний ланцюг РНК може бути представлена як лінійний сахаро-фосфатний кістяк з азотними підставами як бічні групи.

Вперше специфічна просторова структура РНК була продемонстрована при розшифровці атомної структури однієї з т-РНК в 1974 р. (мал.5). Згортання полімерного ланцюга т-РНК, що складається з 76 нуклеотидних мономерів, призводить до формування дуже компактного глобулярного ядра, з якого під прямим кутом стирчать два виступи. Вони є короткими подвійними спіралями по типу ДНК, але організовані за рахунок взаємодії ділянок одного і того ж ланцюга РНК. Один з виступів є акцептором амінокислоти і бере участь в синтезі поліпептідного ланцюга білка на рібосомі, а інший призначений для комплементарної взаємодії з кодуючим триплетом (кодоном) т-РНК в тій же рібосоме. Тільки така структура здатна специфічно взаємодіяти з білком-ферментом, що навішує амінокислоту на т-РНК, і з рібосомой в процесі трансляції, тобто специфічно "взнаватися" ними.

Вивчення ізольованих рібосомних РНК дало наступний разючий приклад формування компактних специфічних структур з ще довших лінійних полімерів цього типу. Рібосома складається з двох нерівних частин - великої і малої рібосомних субчастинок (субодиниць). Кожна субчастинка побудована з однієї високополімерної РНК і цілого ряду різноманітних рібосомних білків. Довжина ланцюгів рібосомних РНК вельми значна: так, РНК малої субчастинки бактерійної рібосоми містить більше 1500 нуклеотидів, а РНК великої субчастинки - близько 3000 нуклеотидів.

Список використаної літератури

1._Н. Грин, У. Стаут, Д. Тейлор – Биология.

2._А. Шабарова и А.А. Богданов – Химия нуклеиновых кислот и их полимеров.

3. _А.П. Пехов – Биология и общая гинетика.

4._А.Микельсон – Химия нуклеозидов и нуклеотидов.

5._Гауптман, Ю. Грефе, Х. Ремане – Органическая химия.

6._Опарин А.И. Возникновение жизни на Земле (3-е изд).

7._Альтштейн А.Д. Происхождение генетической системы: гипотеза прогенов

8._Б.А. Павлов, А.П. Терентьев "Курс органической химии".