21. Композиція драматичних творів

Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата Основні елементи композиції: форма, зміст. Композиція кожного твору індивідуальна, її типові особливості треба подавати з урахуванням своєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів. Стиль художнього твору — художня закономірність, доцільне поєднання мовно-стильових ресурсів, якими письменник скористався відповідно до власного задуму. Композиція драматичних творів Б. Брехта, С. Беккета будується на інших засадах, ніж композиція драм В. Шекспіра, І. Карпенка-Карого, але основний принцип композиції — зіставлення (асоціативності, опозиційності) залишається чинним. Це саме стосується композиції епічних творів Льва Толстого, Панаса Мирного, М. Коцюбинського, Дж. Джойса, М. Пруста, Ф. Кафки, Л. Бучковського, Валерія Шевчука і наймолодших українських постмодерністів — Є. Пашковського, Оксани Забужко, Ю. Андруховича та ін.

22. Основні елементи сюжету та їх роль у розкритті змісту твору

Сюжéт — це сукупність подій, дій, що визначають характер зображуваного; - система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору; тема, об'єкт зображення в живописному, музичному творі і т. ін.

Основні елементи композиції сюжету:

1. Пролог (не завжди)

2. Експозиція

3. Зав'язка

4. Розвиток дії

5. Кульмінація

6. Розв'язка

7. Постпозиція

8. Епілог (не завжди)

23. Обрамлення сюжету в епічних творах

Обрамлення сюжету – це один з варіантів організації художнього тексту, позасюжетний елемент твору (обрамлення одніею рамкою кількох фабул).

Приклад: кільцева композиція ліричного твору; вставні епізоди, новели, сцени, які набувають досить вагомого (майже самостійного) значення.

Або: Обрамлення — початкова і завершальна частини твору, що є своєрідною рамкою для інших його частин. Обрамлення не має безпосереднього зв'язку з розвитком сюжету, але підпорядковується основній думці оповідання.

24. Поділ творів на літературні роди, види та різновиди

Літературний вид — відносно стійкий тип художньої структури в межах літературного роду. В логіці родо – видові відношення впорядковують елементи класифікаційної системи: під родом розуміють клас, що містить в собі інший, під видом — клас, що міститься в іншому. Відповідно і в літературознавстві розрізняють види епосу (епопея, роман, повість, оповідання, казка та ін.), лірики (пісня, буколічна поезія та ін.) і драматургії (трагедія, комедія, власне драма). У процесі історичного розвитку майже кожен жанровий вид варіював у різновиди, або жанри (біографічний, автобіографічний, детективний, духовний, історичний, готичний, бульварний, крутійський, пригодницький, психологічний, науково-фантастичний, соціально-побутовий, тенденційний, роман-епопея, роман-щоденник, роман-притча та ін.).

25. Роман і повість, їх різновиди

Рома́н  — літературний жанр, найпоширеніший у XVIII–XX століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. Головними структурними елементами роману є оповідь та творений нею уявний світ у просторі й часі, населений персонажами, наповнений подіями, укладеними в сюжет. Різновиди роману: За будовою, За змістом, За напрямком, За формою, За типом написання.

По́вість — епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням. Розмежування повісті та роману менш виразне. Схожі вони за предметом зображення (життєві будні чи вагомі історичні події), засобами зображення, розкриттям характерів. Однак повість охоплює менше коло проблем, коротший період життя героя. Якщо в романі акцент робиться на розгортанні сюжету й розширенні кола проблем, то в повісті сюжет більш статичний: акцентується на глибшому аналізі одного чи кількох конфліктів, на описах. Як і в романі та оповіданні, вагому роль у повісті відіграє голос автора або розповідача. Різновиди повісті: Історична повість, Новела, Соціально-побутова повість.