12.Тема художнього твору

Тема — це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв'язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема — узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в ньому йдеться. У творі тема існує у вигляді того смислового положення, до якого він, умовно кажучи, може бути зведений.

Наприклад, таким проблемним положенням, що узагальнює зміст вірша Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця...», або, інакше, його темою, буде те, про що в цілому й коротко в ньому говориться, — про суспільну роль поезії і поетичного слова.

13. Принцип історизму в літературознавстві

Історизм в літературознавстві — заг. методологічна основа для ряду напрямків літ-знавчого вивчення літературного процесу, творчості окремих письменників і художніх творів. Він найчіткіше застосовується у методології культурно-історичної, порівняльно-історичної,. соціо-культурної і деяких ін. шкіл, при вивченні історії поетики. Вел. вплив на розвиток історизму у літературі в XIX ст. справила історична естетика Г.В.Ф.Гегеля. В його уявленні світ, мистецтво пройшло три епохальні стадії: «символічну форму» стародавнього Сходу., яку автор вважає прологом до європейської. культури; “класичну форму” античності з її надбанням краси зовнішнього світу; «романтичну форму» післяантичної епохи, в якій увага до емпіричної дійсності поєдналась з проникненням у ‘ глибини душі”. З приходом романтизму мистецтво, за Гегелем. вступає в епоху “вільної форми», робить своєю новою святинею Людину, стає критичним і вільнодумним. Гегелівська концепція іст. розвитку літератури на російському грунті отримала визнання у працях В.Бєлінського — «Літературні мрії” (1834) і «Про рос. повість і повісті М.Гоголя” (1835). Він зумів виявити історичні корені критичного відношення літератури до дійсності, пояснити неминучість виникнення “натуральної школи».

14. Специфіка художньої літератури

Специфіка літератури є предметом дискусій і суперечок. Тому з'явилося кілька теорій: теорія образної специфіки літератури, теорія предметної специфіки літератури, теорія естетичної сутності літератури, теорія ідеологічної сутності літератури, теорія наслідування дійсності шляхом моделювання.

Однією з найдавніших є теорія образної специфіки літератури. її прихильники вважають, що специфічна властивість мистецтва полягає в його образності. Ця теорія зародилася в часи античності. її прихильниками були Ґ.В.Ф. Гегель, В. Бєлінський. В. Бєлінський у статті "Погляд на російську літературу 1847 року", наслідуючи Гегеля, писав, що різниця між наукою і літературою тільки у формі, а зміст їх однаковий

Образи можуть використовуватися у наукових працях, політичних трактатах, але там вони — ілюстративні, виконують допоміжну функцію. У творах мистецтва образи мають самостійне значення, вони емоційні, експресивні.

Прихильники теорії ідеологічної сутності мистецтва відстоювали думку, що мистецтво оцінює життя з позицій відповідної ідеології. "Мистецтво, — за словами Поспелова, — є перш за все пізнання соціальної характерності життя. Художник у виборі явищ життя виходить із своїх ідеологічних інтересів. І робить ці ідеологічні інтереси предметом осмислення і оцінки".

Представники теорії наслідування дійсності шляхом моделювання вважають, що художня творчість є специфічним способом образного моделювання дійсності.