• Творча спадщина композитора

Після смерті композитора, його хорові концерти і світські композиції перестали виконуватись, майже зовсім зникли з мистецького обрію і лише в ХХ ст. повертаються до слухачів. Тільки один твір залишився в репертуарі капели, незважаючи на всі зміни в духовному і політичному житті Росії – найвідоміший його духовний концерт “Не отвержи мене во время старости”.

Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським, М. Березовський створив новий класичний тип хорового концерту.

Духовні концерти займають чільне місце у творчості композитора, і були підняті, як жанр, до найвищого музично-художнього рівня. Збереглися лише три концерти — «Бог ста в сонм Богов», «Господь воцарися», «Не отвержи…». Ці концерти успадкували чимало рис партесних концертів, зокрема поєднання акордової і поліфонічної фактур, однак увібрали й традиції західноєвропейської музики, зокрема нова гармонічна мова із функційно-гармонічною ладовою системою. Усі концерти являють собою багаточастинні цикли, складені за принципом образного, темпового і фактурного контрасту, однак об'єднані тематичною цілісністю, що досягається інтонаційними зв'язками між крайніми частинами, а в останньому концерті – протягом усього твору. Концерти досить різні як за побудовою, так і характером.

Духовні музичні твори Березовського охоплюють Літургію, причасні вірші, хвалебну пісню і ряд концертів, із яких збереглася лише невелика частина. Окрім церковнослов'янських текстів Березовський використовував також тексти англійською (хвалебна пісня) та німецькою мовами («Unser Vater»).

В літургії композитор використовує характерні для партесної музики постійне гармонічне багатоголосся, зіставлення туттійних і ансамблевих епізодів, метр – 3/2 та 4/2.

Причасні вірші написані на тексти псалмів переважно подячного характеру, у Березовського вони знайшли ліричне втілення (за винятком «Радуйтеся праведнії» і «Хваліте Господа з небес» урочисто-панегіричної образності). Хорова фактура досить різноманітна, окремі твори мають постійну гармонічну фактуру (напр. «Хваліте Господа з небес»), інші поєднують гармонічну з імітаційною («Во всю землю»), або використовують поліфонічну («Блажені яже ізбрал»), зокрема, фугу («Хваліте Господа з небес»). Ще яскравіше ніж у Літургії, в причасних віршах спостерігається мелодизація голосів. Мелодика віршів виразна і різноманітна, і нерідко виявляє схожість з типовими зворотами українських ліричних пісень.

• Духовний концерт «Не отвержи мене во время старости»

Концерт був написаний в другій половині шістдесятих років XVIII ст., орієнтовно, 1765/1766 р. Його літературною основою послужили слова псалму № 70 з Псалтиря (Давидових псалмів, однієї з книг Старого Заповіту), однак, автор втілив не весь текст повністю, а лише частково: вибрані п'ять строф, найбільш драматичні з усіх 24-х.

“Не відкинь мене в час старості, коли зменшиться сила моя, не покинь. Бо вороги мої проти мене змовляються і ті, що чатують на душу мою, нараджуються спільно, кажучи: "Бог покинув його, доганяйте і хватайте його, бо нема кому рятувати". Боже мій, не віддаляйся від мене, поспіши, Боже на поміч мені. Нехай засоромляться і щезнуть ті, що обмовляють душу мою”.

Концерт складається з чотирьох частин, що яскраво контрастують між собою і за темпом; і за типом викладу, а головне – за настроями, котрі в них втілюються. Головна думка концерту – “через терни до зірок”, через страждання і муки, тяжкі випробування тіла і духу-до боротьби й перемоги, до ствердження непереможності людської волі.

Перша частина висловлює величаву скорботу, в ній декілька разів повторюється благання зневіреної, доведеної до відчаю людини до всемогутнього і милосердного Бога. Сама мелодія нагадує звучання багатьох українських тужливих пісень.("За нашою слободою", "Кущ калини розвивається", "Ой нас, братці, п'ять" та багато інших). У своєму розвитку вона поступово набуває рис драматичності, ніби втілюючи ті важкі випробування, які довелось зазнати людині, створює настрій неспокою і загрози.

Друга частина уособлює "ворожу силу" з її агресивністю і зловісністю, починається одразу після першої без перерви. Тут теж відчутний вплив української пісні, проте композитор використовує його незвично – характерні мотиви українських жартівливих пісень набувають зловісного, жорстокого звучання, ніби грізна насмішка долі.

Третя частина – найменша з усіх, це ніби остання молитва перед вирішальною розв’язкою, що повинна невдовзі наступити. В музиці немає бурхливого розвитку, все раптом ніби завмирає у покорі і смиренні. І тим більшим контрастом вривається у цей молитовний настрій тема фінальної фуги⁵, в основу якої покладене початкове благання “Не отвержи...”. Але тепер воно перевтілюється до невпізнанності – з невпевненої, несміливої у своїй безнадії і розпачі початкової теми виростає сильний, вольовий мотив, що швидко і переможно досягає вершини, сповнений життєвої сили і незламності Впевнено і урочисто звучать останні рядки "Нехай засоромляться і щезнуть...". І завершення концерту сприймається як перемога людського духу над невблаганністю долі.