Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
OK_UYa_RED.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
6.37 Mб
Скачать

Тема 3 Методологія процесного підходу

Питання:

3.1.

Основні терміни й визначення щодо процесного підходу.

3.2.

Класифікація процесів.

3.3.

Опис процесів.

3.4.

Поліпшення бізнес-процесів, процесний бенчмаркінг, реінжиніринг бізнес-процесів.

3.1. Основні терміни й визначення щодо процесного підходу

!

Організація – це, передусім, орієнтована на певні результати система взаємопов’язаних базових процесів, яка є проекцією стратегічного бачення організації.

Створення систем управління якістю починається з інтенсивного дослідження внутрішніх взаємовідносин між існуючими процесами управління – упровадження методології процесного підходу (Process Approach) та «поліпшення бізнес-процесів» (Business Process Improvement). Саме розвиток цієї методології вважають «другою хвилею поліпшень діяльності організацій» [47, с. ХХ].

Міжнародний стандарт ISO 9001-2000 обстоює прийняття підходу з позицій процесу під час розроблення, упровадження та підвищення дієвості системи управління якістю для підвищення задоволеності споживача за рахунок задоволення його вимог. Для ефективного функціонування організація має визначити й організувати численні взаємопов'язані види діяльності – процеси.

Під «підходом з позицій процесу» розуміється застосування організацією системи процесів разом з їх визначенням, взаємодіями й управлінням ними.

  • Перевагою підходу з позицій процесу є передбачуваний ним безперервний контроль сумісності окремих процесів у рамках системи, їх сполучення і взаємодії.

Процес (process) – сукупність взаємопов’язаних або взаємодійних видів діяльності, яка перетворює входи на виходи [30, c. 8].

  • Часто вихід одного процесу безпосередньо служить входом іншого.

!

Загальносистемні принципи методології процесного підходу:

  • спрямованість на споживача процесу;

  • орієнтація на досягнення результату процесу, а не діяльності окремого підрозділу;

  • пріоритетність процесів, що додають вартість;

  • поєднання постійного й проривного вдосконалення на основі «вимірюваності» процесу;

  • об’єднання персоналу в команди процесів.

Ще з 60-х рр. ХХ ст. при забезпеченні якості значна увага приділяється статистичному управлінню процесами, яке визначають як складову «статистичного мислення».

Статистичне управління процесами (statistical process controle, SPC) – це методологія постійного вдосконалення процесів, що ґрунтується на статистичному мисленні та теорії варіабельності та використовує прості й ефективні методи аналізу та рішення проблем [20].

Статистичне мислення (statistical thinking) – це філософія навчання та дій, що ґрунтується на таких фундаментальних принципах: будь-яка робота здійснюється в системі взаємопов’язаних процесів; в усіх процесах є варіації; розуміння та зниження варіацій – ключ до успіху [20, с. 24].

!

Розвиваючи ідеї В. Шухарта стосовно варіабельності в напрямі формування статистичного мислення, Е. Демінг наголошував на тому, що якість продукції, послуг, життя людей буде тим вищою, чим меншою буде варіабельність процесів, що відбуваються в суспільстві.

!

Статистичне мислення має розглядатись як спосіб прийняття рішень щодо втручання або невтручання в процес, що ґрунтується на теорії варіабельності.

!

Для зменшення варіабельності важливо розуміти, що вона має дві складові: внутрішньо притаманну процесу «загальну» (common) причину варіацій та зовнішню «спеціальну» (assignable) причину варіацій, не притаманну процесу як такому. Спеціальні причини варіацій потребують локального втручання в процес, загальні причини варіацій потребують втручання в систему.

  • Не потрібно втручатись у процес, якщо він знаходиться в стабільному стані, це може призвести лише до погіршення показників.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]