§11. Географія транспорту та міжнародні економічні зв'язки

1. Транспорт. Транспорт — одна з найважливіших галузей господарства, яка забезпечує зв'язки між виробниками й споживачами, становить матеріальну основу географічного поділу праці. Залежно від рівня розвитку різних видів транспорту виділяють чотири основні типи транспортних систем.

Перших два типи — північноамериканський (США, Канада, Австралія) і західноєвропейський — характерні для високорозвинутих країн. Тут пропорційно розвинуті всі види транспорту, але в першому в пасажирських перевезеннях переважають повітряний і автомобільний, а в другому переважає залізничний, у вантажних — автомобільний транспорт. Країни, де переважає залізничний транспорт, — Індія, Пакистан, Алжир, Туніс, Марокко, Замбія Уругвай, Аргентина тощо відносять до третього типу. До четвертого зараховують країни, в яких переважає автомобільний транспорт (Афганістан, Ємен, Ефіопія, Саудівська Аравія та ін.) або річковий (Судан, Конго, Парагвай тощо).

Густота транспортної мережі в розвинутих країнах 50 км/100 км кв., у країнах, що розвиваються, — близько 9 км/100 км кв.

Основний вид сухопутного транспорту — залізничний, але роль його в епоху НТР дедалі знижується. Загальна протяжність залізничних шляхів становить 1180 тис. км, якими провозиться 5 млрд. т вантажів. За протяжністю залізниць на першому місці стоять США, за густотою залізничної мережі — Бельгія та ФРН. Рівень електрифікації залізниць у країнах світу різний. Так, у Швейцарії залізниці електрифіковані майже повністю, в Італії — на половину, у Франції, Бельгії, Іспанії, Росії — на третину. Створюються швидкісні лінії в Японії, Франції, ФРН, Італії, Великобританії, США, де швидкість поїздів доведена до 160-200 км/год і більше Залізницями перевозять головним чином масові вантажі (зерно, вугілля, сталь, залізну руду тощо).

На автошляхи припадає 2/3 загальної протяжності світових шляхів сполучення. Світовий автопарк на початку XXI ст. налічує 141,7 млн. вантажних машин та 462,1 млн. легкових машин та автобусів, з них 3/4 припадає на країни Західної Європи та Північної Америки. У світовому пасажирообігу частка автотранспорту становить 4/5. Найвищого рівня розвитку цей вид транспорту набув у розвинутих країнах (США, Франція, ФРН, Великобританія та ін.). Автомобільний транспорт відіграє провідну роль у перевезеннях пасажирів та вантажів на короткі відстані. Збудовані окремі трансконтинентальні магістралі, у тому числі від Тихого до Атлантичного океану в США та Канаді, через Сахару в Африці, трансамазонська магістраль тощо.

Табл. 11. Протяжність залізничних та автомобільних шляхів (включаючи дороги без твердого покриття) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Швидкими темпами розвивається трубопровідний транспорт (основні райони – Північна Америка, Європа, Південно-Західна Азія). Загальна протяжність магістральних нафтопроводів перевищує 440 тис. км. Через них щороку прокачується 2 млрд. т нафти й нафтопродуктів. Найкрупнішими власниками трубопроводів є США та Росія.

Рис.27. Газопровід на Алясці (США) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Морський транспорт відіграє значну роль у світовому вантажообігу, обслуговуючи міжнародну торгівлю. Близько 1/2 всього тоннажу припадає на нафту та нафтопродукти. Зростає частка перевезень сухогрузами — залізної руди, вугілля, зерна, лісу. Основні судноплавні шляхи проходять через Атлантичний океан. На його узбережжі розташовані найбільші порти світу: Роттердам, Антверпен, Нью-Йорк, Філадельфія, Марсель, Гамбург, Лондон. Основна частина тоннажу суден належить Японії, Великобританії, Греції, Норвегії, США, Франції, Італії.

Рис. 28. Використання контейнеровозів значно покращує умови перевезення вантажів, спрощує їхнє перевантаження (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Річковий транспорт особливо велике значення має у США, Росії, Канаді, ФРН, Нідерландах, Китаї. Значними водними артеріями служать Міссісіпі з Міссурі, Рейн, Дунай, Парана, Меконг тощо.

Провідна роль у міжконтинентальних перевезеннях пасажирів (щорічно до 800 млн.) належить повітряному транспорту. Найбільші пасажирообіги мають США, ФРН, Японія, Великобританія, Канада, Австралія. Найбільші аеропорти світу — Чикаго, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Лондон, Париж, Сінгапур.

2. Міжнародні економічні зв'язки. До числа найважливіших форм міжнародних економічних зв'язків належать зовнішня торгівля, кредитно-фінансові відносини, обмін науково-технічною інформацією, надання різноманітних послуг, міжнародний туризм.

Рис. 29. Структура міжнародних економічних зв'язків (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

У рамках світового господарства сформувалося кілька основних центрів зовнішньоторгових зв'язків. Майже 3/4 обороту зовнішньої торгівлі світу припадає на розвинуті країни, у тому числі 1/3 — на США, ФРН і Японію. НТР істотно вплинула на товарну структуру зовнішньої торгівлі. Продукція обробної промисловості зайняла чільну позицію — понад 4/5. Особливо важливе місце посіла продукція машинобудування. Структура експорту країн, що розвиваються, теж змінилася. Зменшилася залежність країн від вивозу одного-двох видів сировини, за винятком країн — експортерів нафти. Однак країни що розвиваються, досі залишаються основними постачальниками нафти, міді, бавовни, природного каучуку, а також продовольчих товарів — кави, какао, цукру, бананів тощо. Найбільші зміни у зовнішній торгівлі відбувся в нових індустріальних країнах — Республіці Корея, Бразилії, Мексиці, Аргентині, Тайвані, Сінгапурі, які донедавна були головними експортерами сировини, споживчих товарів, а зараз значно збільшили у своєму експорті частку промислових товарів.

Прискореними темпами розвиваються обмін інформацією, будівельно-монтажними послугами, обслуговуванням придбаних машин, автомобілів тощо. Кредитно-фінансові відносини виявляються в наданні позик і кредитів, а в розвинутих країнах — також у вивезенні капіталу. За існуючими оцінками, річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-20 разів перевищує масштаби світової торгівлі, сягаючи 150 трлн доларів США. Майже 30% цієї суми припадає на США, по 15% — на Японію та Великобританію. Потужними інвесторами є також ФРН, Франція, Італія. У 70-ті роки намітилася нова тенденція — значні інвестування країн-експортерів нафти (Саудівської Аравії, Кувейту, ОАЕ) в економіку європейських країн і США. Останнім часом до них приєдналися Республіка Корея, Тайвань.

У наш час все більшу роль у зв'язках між країнами відіграє міжнародний туризм. Головним його регіоном була і залишається Європа. Прибутки від туризму доволі вагомі для розвитку економіки ряду європейських країн (Іспанія, Італія, Швейцарія тощо). Ще більшою мірою це стосується деяких країн, що розвиваються, для яких туризм став головною галуззю міжнародної спеціалізації.

Запитання і завдання

1. За діаграмами атласу визначте протяжність основних транспортних шляхів світу та частку окремих видів транспорту у світовому вантажообігу та пасажирообігу.

2. За картою атласу розгляньте основні вантажопотоки морського транспорту. Чому вони найпожвавленіші в Атлантичному океані?

3. Яка відмінність у розвитку транспортної мережі між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються?

4. Які зміни відбулися в зовнішній торгівлі останнім часом? Чим вони викликані?

5. Яку роль відіграють у світі кредитно-фінансові відносини? Які країни є найбільшими інвесторами?

Це цікаво

За останні 25 років процес субурбанізації привів до зменшення кількості поїздок до великих міст з приміських зон США від 35% до 10%. У середньому в країнах ЄС 50% переміщень людей у містах здійснюється легковими автомобілями, 20% — автобусами, трамваями, метрополітеном, 15% — велосипедами та мопедами, 3% — міською залізницею, 12% — пішки.

За підрахунками вчених, розвиток засобів інформації та зв'язку зменшує потребу у ділових поїздках на 20-25%, а в побутових — майже на 50%.

Через зростання частки внутрішніх корпоративних перевезень морський транспорт усе більшою мірою стає «виробничим» транспортом ТНК. Через свої суднохідні філії ТНК контролюють 60% перевезень нафти, 42% нафтопродуктів, 50% бокситів, 43% глинозему, 55% залізної руди. Найкрупнішими судновласниками є нафтові корпорації «Ексон», «Сокайл», «Голфостл», «Мобіл Ойл», «Брітіш петролеум», металургійні корпорації «Юнайтед Стейл», «Бетлехем стіл корпорейшен» тощо.

Узагальнююче повторення до теми 4

Основні висновки

У кінці XX ст. в результаті поглиблення міжнародного географічного поділу праці, зміцнення зв'язків між національними господарствами виникла світова господарська система. В основі спеціалізації країн у межах світового господарства на початку XXI ст. лежать не стільки кількісні (зробити більше за нижчою ціною), скільки якісні характеристики (наукомісткість, надійність, екологічна чистота тощо).

Для світового господарства характерна різностадійність: країни світу одночасно перебувають на всіх стадіях розвитку — від постіндустріальної до аграрної. Глобалізація світового господарства свідчить про універсальну тенденцію наближення більшості країн до постіндустріальної стадії, коли основні матеріальні потреби людей задоволені і на перший план виступають духовні потреби та обслуговуючі їх сфери економіки.

Глобалізація на межі ХХ-ХХІ ст. охопила всі основні сфери діяльності людини — економіку, політику, культуру, спосіб життя, а також самі умови існування людства. Передумовами розвитку процесів глобалізації стали: 1) інформаційна революція, яка забезпечила технічну базу для створення інформаційних мереж; 2) інтернаціоналізація капіталу; 3) утворення ТНК, які діють у світовому просторі; 4) посилення конкурентної боротьби, особливо в умовах дефіциту природних ресурсів та загострення боротьби за контроль над ними.

Під впливом НТР відбуваються значні зрушення в галузевій структурі світового господарства. Провідними галузями промисловості стали наукомісткі галузі — електроніка, лазерна техніка, тонка хімія, а також біотехнології. Розвиток країн все більше залежить від витрат на НДДКР, наука перетворилася у продуктивну силу. Із поширенням автоматизації не тільки у виробництві, а й у сфері розумової праці та сфері послуг винник новий вид ресурсів — інформаційних. Усе більшого значення набуває сфера послуг, у складі якої, крім традиційних галузей, з'явилися нові – інформаційні, фінансово-кредитні, програмне забезпечення тощо.

У кінці XX — на початку XXI ст. під впливом НТР змінилися й чинники розміщення виробництва. Провідним став чинник «наукомісткості», пов’язаний з різким посиленням ролі науки. Змінилася й дія чинника трудових ресурсів. Зміни у виробництві вимагають все більшого залучення до нього висококваліфікованих кадрів. Усе вагомішим стає екологічний чинник.

На початку XXI ст. продовжує формуватися світова агропродовольча система. Незважаючи на зменшення працюючих у цій сфері, у розвинутих країнах сільське господарство відіграє важливу роль як за обсягом виробництва, так і за їх питомою вагою на ринках продовольства. Водночас у більшості країн, що розвиваються, сільське господарство залишається основою економіки.

У кінці XX ст. склалася світова транспортна система, налагоджено взаємодію міжнародного й національних видів транспорту і зв'язку. Під впливом НТР поступово зменшується роль залізничного транспорту й зростає роль автомобільного та трубопровідного транспорту. За допомогою супутників зв'язку й найновіших кабелів став можливим зв'язок з будь-яким місцем на планеті.

В умовах глобалізації світового господарства все більшу роль відіграють міжнародні економічні зв'язки. Прискореними темпами розвиваються обмін інформацією та кредитно-фінансові зв'язки. Крім розвинутих країн, значними інвесторами стали Республіка Корея, Тайвань, а також Саудівська Аравія, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати.

Перевірте себе

1. Які етапи можна виділити у формуванні міжнародного географічного поділу праці?

2. Яку роль відіграє світовий ринок у розвитку світового господарства? Чому ТНК часто називають «мотором світової економіки»?

3. Які завдання розв'язують країни різних типів за рівнем економічного розвитку, беручи участь у світовому господарстві?

4. Чи погоджуєтеся ви, що у наш час людство переживає інформаційну революцію? Свою думку обґрунтуйте.

5. Чому частка вугілля й природного газу у структурі паливно-енергетичного балансу зростає, а нафти — зменшується?

6. Чому у наш час зростає роль кольорової металургії?

7. Який вплив мають ТНК на розвиток світової агропродовольчої системи? Чому глобалізація сприяє посиленню нерівномірності розвитку національних сільськогосподарських систем?

8. Які зміни відбуваються в розвитку транспортної системи під впливом НТР?

9. Яке значення мають міжнародні економічні зв'язки в умовах глобалізації світового господарства?

Вивчивши цю тему, ви повинні вміти:

називати:

- етапи формування світового господарства;

- основні напрями та риси НТР;

- чинники розміщення господарства в умовах НТР.

характеризувати поняття:

- міжнародний географічний поділ праці;

- світове господарство та його структура;

- науково-технічна революція;

- паливно-енергетичний баланс.

характеризувати та аналізувати за допомогою текстових, картографічних та статистичних джерел інформації:

- розвиток провідних галузей промисловості, сільського господарства та транспорту;

- стан міжнародних економічних зв'язків.

визначати:

- типи країн за галузевою структурою господарства;

- вплив НТР на галузеву структуру та територіальну організацію виробництва;

- типи транспортних систем світу.

показувати на карті;

- країни та регіони з найбільшим розвитком провідних галузей промисловості;

- головні сільськогосподарські райони світу;

- регіони з найбільшим розвитком залізничного, автомобільного, одного, трубопровідного транспорту;

- найбільші морські порти та аеропорти світу;

- основні центри міжнародного туризму.

робити висновки про тенденції розвитку міжнародних економічних зв'язків.

Поглиблюємо знання

Для сучасної світової економіки характерний стрімкий розвиток глобалізації, рушійною силою якого є ТНК. На межі XX - XXI століть вони визначають динаміку й структуру, рівень конкурентноздатності на світовому ринку товарів та послуг, а також міжнародний рух капіталу та технологій. Головним чинником ефективної діяльності ТНК є міжнародне виробництво товарів та послуг. Удосконалення інформаційних технологій, засобів зв'язку і транспорту призвело до збільшення кількості товарів та послуг з такими ж самими або схожими споживчими якостями, які користуються попитом у багатьох країнах, це — модний одяг, побутова електроніка, продукти харчування, ресторанні та готельні послуги. Тому, використовуючи феномен єдності смаків споживачів багато ТНК (наприклад, «Кока-Кола», «Мак Дональдс», «Нестле», «Проктор енд Гембл») користуються єдиними для всіх своїх закордонних філій складниками продукції та товарними знаками.

Майже всі великі ТНК за національною ознакою належать до трьох економічних центрів планети: США, ЄС та Японії, хоча в останні роки активно розширюють свою діяльність на світовому ринку ТНК нових індустріальних країн. У виробництві (насамперед у електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості) зайняті 60% міжнародних компаній, у сфері послуг — 37%, у добувній промисловості й сільському господарстві — 3%.

З кінця XX ст. пришвидшився процес створення стратегічних об'єднань між ТНК різних країн. На початку XXI ст. таких об'єднань нараховується вже декілька тисяч. Навіть така могутня ТНК, як американський гігант «Ай-Бі-Ем», вважає за необхідне об'єднання зусиль з іншими ТНК у сфері НДДКР капітало- та наукомісткої продукції. Наприклад, для розробки нової мікросхеми, яка оцінювалась в 1 ;млрд дол., у дослідницькому центрі «Ай-Бі-Ем» у 90-х роках XX ст. Опрацювало 200 фахівців з «ІБМ» (США), «Тошиба» (Японія), «Томпсон» (Франція) і «Сіменс» (ФРН). А до ТНК «Гласко» (Великобританія), яка є однією із провідних фармацевтичних компаній світу, входить понад 60 таких об'єднань лише з метою спільного проведення НДДКР через різке подорожчання в останні роки дослідницьких робіт у галузі біотехнології.

Запрошуємо до дискусії

Глобалізація — це інтернаціоналізація економіки чи посилення панівної ролі розвинутих країн у світовому господарстві?