1.2. Аналіз досвіду вивчення полтавського розпису тарілок на уроках образотворчого мистецтва
Навчальна програма з навчального предмета – це документ, що визначає зміст знань, умінь та навичок, яких повинні набути учні на заняттях.
Навчання мистецтву полтавського розпису тарілок відноситься до варіативної частини курсу трудового навчання в 5-7 класах і має на меті залучення учнів до самостійних занять традиційним для України видом декоративно-ужиткового мистецтва.
Крім поглиблення знань і практичних умінь у галузі обробки різних видів матеріалів, заняття розписом сприяють формуванню в учнів інтересу до національної культури, їх естетичному розвитку. Вони привчаються до думки про те, що кожна людина може й повинна працювати за законами краси, створювати не лише корисні, але і мальовничі речі. Звичка до творчості, вироблена на заняттях розписом, буде благотворно впливати на всю подальшу трудову діяльність школярів.
В змісті програми приділяється увага не лише спеціальній, але й загальноосвітній підготовці школярів, адже при вивченні окремих тем встановлюється тісна взаємодія з питаннями історії й географії рідного краю, біології рослин, хімічних властивостей речовин та їх фізико-механічних характеристик, поглиблюються знання і вміння учнів з креслення, образотворчого мистецтва й художньої літератури.
Основи декоративного розпису у школі 5-7 клас
Пояснювальна записка
Програма курсу "Основи декоративного розпису" передбачає відродження стародавнього мистецтва українського народу і ознайомлення з ним учнів середніх шкіл у процесі викладання предмету "образотворче навчання"[2,18].
Мета програми - сформувати творчо активну особистість дитини, розширити її кругозір та сфери вмінь і навичок. Дати учням систематизовані знання, необхідні для оволодіння народним мистецтвом розпису. Зміст, форми і методи роботи даної програми спрямовані на формування естетичних смаків, виховання любові до прекрасного. Початок свого розвитку цей вид народного мистецтва бере з настінного малювання, поширеного з давніх часів у селах України, особливо на Дніпропетровщині, Поділлі, Буковині, Полтаві. У наш час, зі зміною побуту жителів села зазнало змін і мистецтво розпису. Велике орнаментальне багатство з народної архітектури, сільського побуту перейшло в поліграфію, фарфорово-фаянсову і текстильну промисловість, широко застосовується в монументальному оформленні сучасних споруд, а також стає самостійним видом народного мистецтва у формі малюнків на папері, картоні тощо.
Програма передбачає ряд практичних робіт та домашніх завдань. Практична робота з учнями полягає в опануванні майстерністю розпису тарілок, починаючи від простих елементів розпису - до складних, багатокольорових, а в подальшому - до виготовлення авторських робіт.
Після засвоєння основ полтавського розпису тарілок подальше вивчення розпису пов'язане з виконанням деяких композицій, в яких можна закріпити набуті знання[6, 39].
5 клас
Учні повинні знати:
історію полтавського розпису тарілок, його виникнення та застосування;
особливості технології розпису;
способи виготовлення інструментів;
різновиди та особливості фарб;
вигляд та сфери застосування основних елементів полтавського розпису тарілок;
орнамент та його види;
стрічковий орнамент;
холодні а теплі кольори, їх поєднання;
вміти:
готувати фарби до застосування;
виконувати основні елементи полтавського розпису тарілок та вправи на основі їх поєднання;
розрізняти види орнаментів;
виконувати найпростіший стрічковий орнамент за поданим зразком;
компонувати кольори на малюнку в залежності від їх спорідненості чи контрастності;
6 клас
Учні повинні знати:
імена найвідоміших майстрів;
ознайомитися з індивідуальним стилем кожного;
вигляд та застосування деяких ускладнених поєднань елементів полтавського розпису тарілок;
квіткові елементи та традиційні форми листя;
основні принципи композиції полтавського розпису тарілок - статика і динаміка, симетрія та асиметрія;
принципи композиційного вирішення "бігунця",розпису у колі та прямокутнику;
вміти:
виконувати нові поєднання елементів;
виконувати квіткові елементи та традиційні форми листя;
визначати основні характеристики композиції;
компонувати стрічковий орнамент;
вирішувати завдання з побудови композицій у колі та прямокутнику.
7 клас
Учні повинні знати:
галузі застосування полтавського розпису тарілок;
приклади стилізованого зображення комах, птахів та тварин;
зовнішній вигляд та сфери застосування перехідного мазка;
традиційні прийоми орнаментації тканин;
закономірності створення рушникових композицій;
технологічний процес розпису предметів з дерева;
вплив функції та форми предметів побуту на створення композиції його розпису;
творчий шлях найвидатніших майстрів полтавського розпису тарілок, їх творчий шлях;
вміти:
виконувати перехідний мазок;
компонувати рушникову композицію;
здійснювати початкову та кінцеву обробку зразка деревини, призначеного для розпису;
створювати ескіз розпису об'ємного предмету чи композицію для альфрейної роботи[8, 13].
Програма
Історичні відомості про полтавського розпису тарілок. Виникнення і становлення розпису. Основні етапи розвитку. полтавського розпису тарілок як мистецтво народу, прояв його моральної та духовної краси. Значення полтавського розпису тарілок у відродженні традицій народного мистецтва. Його застосування у різних галузях народної промисловості.
Технологія розпису темперою на папері. Фарби, їх особливості. Способи розведення на папері, застосування яєчної темпери для полтавського розпису тарілок. Матеріали та інструменти, їх особливості. Виготовлення пензлів з котячої шерсті.
Опанування технології полтавського розпису тарілок. Основні елементи: "зернятко", "вусик зернятка", "кривеньке зернятко", мазки під гострим кутом. Вправи на їх поєднання: "травичка", "колосок", "пірчасте листя", "пуп'янок", "три пари кривих зернят" і т. д. Складні квіткові елементи і традиційні форми листя: зв'язок з природою та політ фантазії.
Характерні особливості традиційного підходу у зображенні птахів, комах та тварин. Виконання практичної роботи. Опанування техніки виконання перехідного мазка.
Поняття про орнамент. Створення ескізів орнаменту простим олівцем. Стрічковий орнамент "бігунець". Його виконання з використанням перехідного мазка. Створення власних орнаментів.
Кольорова гама. Колорит.
Основи композиції полтавського розпису тарілок. Поняття про композицію та її елементи. Статика і динаміка. Симетрія та асиметрія. Вивчення традиційних прийомів композиції на основі робіт петриківських майстрів. Особливості композиційного вирішення "бігунця". Композиційний зв'язок 2-3 елементів розпису. Створення самостійних композицій з двох - трьох елементів розпису[10, 13].
Композиція розпису у прямокутнику. Створення ескізу статичного розпису прямокутника.
Композиція розпису у колі. Створення ескізу динамічного розпису у колі.
Орнаментація тканини та створення рушникової композиції.
Технологія розпису об'ємних предметів з дерева. Технологічний процес. Характер розпису у зв'язку з колоритом місцевості та матеріалами, якими він виконується. Предмети побуту, вплив форми та функції на створення композицій їх розпису.
Створення ескізів розпису об'ємних предметів: кухонної дощечки, горщика, тарілки, вази, круглої та прямокутної шкатулок. Створення композицій для альфрейних робіт та розпису меблів: комина, печі і фризу, колиски, скрині.
Розмаїття барв і фантазії у виробах народних майстрів. Вивчення особливостей творів відомих майстрів старшого покоління, таких як Тетяна Пата, Надія Білокінь, Ярина Пилипенко, Надія Тимошенко, Параска Павленко. Ознайомлення з роботами учнів Тетяни Пати - Федора Панка, Василя Соколенка та її послідовників - Марфи Тимченко, Галини Павленко-Черниченко, Віри Павленко, Поліни Глущенко[1,87].
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ЗІ ШКОЛЯРАМИ ПОЛТАВСЬКОГО РОЗПИСУ ТАРІЛОК НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА... |
2.1. Інноваційні пропозиції щодо вивчення полтавського розпису тарілок на уроках образотворчого мистецтва |
Процес навчання має будуватися на основі об'єктивних законів психології навчання і принципах дидактики - науковості, систематичності, послідовності, наочності і доступності, усвідомленості і активності, індивідуального підходу у навчанні, міцності та грунтовності знань, принципах виховуючого навчання, зв'язку навчання з життям, працею. Ці дидактичні принципи мають творчо здійснюватися учителем на кожному уроці. Комбінований урок носить навчальний характер і у своїй основі має відповідати сучасним вимогам до процесу навчання. Має бути досягнута мета заняття - нове поняття засвоєно всім класом, про що свідчили б відповіді учнів при вирішення поставлених задач та в процесі закріплення, а також їх активність на уроці. На уроці учитель організовує систематичний і цілеспрямований контроль за якістю засвоєння учнями знань, виробленням навиків та умінь. а також оцінкою знань учнів[15,34]. Сучасному уроку має бути притаманна чітка дидактична цілеспрямованість як у діяльності вчителя, так і в навчальній діяльності дітей. Не лише вчитель, але і учні мають знати як загальну, головну ціль уроку, так і конкретну задачу кожної послідуючої роботи, операції. Водночас з озброєнням учнів знаннями, уміннями і навичками слід навчати школярів раціональним способам пізнавальної і практичної діяльності. Необхідно сформувати в учнів навички самостійної роботи з підручником, книгою, праці при допомозі інструкції чи інструкційної картки, навчити самоконтролю. І взагалі, по своїй структурі урок має бути логічним і композиційно струнким та завершеним. Виконання стрічкового орнаменту "бігунець" з використанням перехідного мазка.
2.2. Технологія виконання практичних завдань |
Щоб оволодіти технікою декоративного розпису, потрібно йти від самого найпростішого до складнішого. Для тренувальних вправ потрібно мати звичайну гуаш, яка на палітрі розводиться водою до густини сметани, цупкий папір (краще ватман або напівватман). Пензлик повинен бути максимально насиченим фарбою і заправлятися об дно палітри тільки за шерстю. «Зернятко» є основним елементом полтавського розпису тарілок. Виконуючи першу вправу «Зернятко до себе» (додаток А) і тримаючи насичений фарбою пензлик двома пальцями майже вертикально, кладемо мазок до себе, починаючи від лінії-павутинки і поступово натискуючи з протягом до примакування п'яткою. При виконанні другої вправи, тримати потрібно пензлик двома пальцями з нахилом близько 70 і класти "зернятка" вже від себе один біля одного майже впритул способом примакування з невеликим протягом. Поправляти «зернятка» не потрібно, воші повинні виконуватися вільно одним рухом. Рука при цьому як правило, опирається мізинцем об папір. Дуже цінною вправою, що розвиває тактильні відчуття, впевненість руки та окомір, є виконання «кривеньких зерняток», вигнутих вліво та вправо, вверх та вниз. Виконувати ці «зернятка» починати краще зверху, примакуючи «зернятка» симетрично. Роблячи «кривенькі зернятка» вусиками вниз, починати від тоненької лінії знизу і вигинати їх у той чи інший бік. Коли мазки «зернятко» покладені по обидва боки стеблини вістрями назовні, зображення нагадує колосок[14,3]. «Кривенькі зернятка» згруповані у динамічні пучечки виконуються з найбільшого «зернятка», нижче кладуться менші, далі - ще менші, які ніби вистрілюють з однієї точки. Коли виробляються необхідні навички у виконанні типу «зерняток», можна приступати до зображення із них декоративних мотивів: «пустих» та «повних» горішків, квітів, пуп'янків, бутонів, ягід, листочків тощо. При цьому нагадуємо: ніколи не поспішайте і не переходьте до виконання наступної вправи, доки не виробите належних навичок при виконанні попередніх. Горішок - це мазок, який утворюється з двох «кривеньких зерняток». Із «пустих» горішків можна скомбінувати потрійні горішки, що нагадують ліщинові. Щоб отримати "повний" горішок спочатку виконується «пустий» горішок , потім усередині послідовно зліва і справа такі ж «кривенькі зернятка», але менші (починаються трохи нижче) (додаток А ). Для виконання ажурних листочків тоненькими лініями назначається каркас листочка, на кінчиках прожилок покладаються кінцеві «зернятка»: з'єднуються зернятками крайні точки листочка з прочином до середини (додаток Б). Наступною вправою є виконання звичайних листочків: спочатку вільним мазком визначається величина листочка та його напрямок, потім із зовнішнього боку покладаються «зернятка»-зубці. Також, відштовхуючись від реальних природних форм листочків, можна створювати декоративні мотиви такі, як стилізоване листя винограду, калини, інших рослин. Із «пустих» горішків можна виконати безліч різноманітних квітів-пуп'янків, бутонів. Розквітлу квітку із «повних» горішків потрібно виконувати послідовно Деталі у цих квітах проробляються імпровізаційним шляхом, що сприяє виробленню фантазії, творчої уяви, впевненості. Найдрібніші деталі проробляються в останню чергу. розпис, як і сама природа, безмежна у своїй різноманітності. Змінивши форму мазка чи кількість елементів - одержуємо різні модифікації квітів. Розквітлі квіти із «повних» горішків виконуються шляхом перекриття одного кольору іншим. .Доки не виробляться окомір, впевненість рухів руки, необхідні композиційні навички, образна уява, доцільно легенькими дотиками олівця визначати місце, величин}', напрямок головних елементів. Де потрібно, покладаються, як тло, кольорові плями, які потім перекриваються іншими елементами[16,9]. Копіюючи готові зразки, доцільно вносити свої зміни, доповнення, підбираючи інший колорит тощо. Кожний декоративний мотив, кожна робота повинні бути оригінальними, неповторними, графічно виразними. Наступною вправою є орнаментальні мотиви форм, що призначені для заповнення пустих площин, переважно зовнішніх країв композиції, а також тих , що входять в композиції петриківського розпису, зокрема «букета». Це переважно пуп'янки, бутони, ягоди, динамічні «зернятка» та інше. Для роботи «перехідним мазком» потрібні акварельні пензлики різних розмірів, найкращі з яких - колонкові. Метою наступної вправи є навчитися робити «перехідний мазок», який виконується одним пензлем, але двома фарбами. На пензлик набирають темну фарбу (зелену), потім верхівкою пензля набирають фарбу світлого тону (яскраво-жовту). Роблять перший мазок: спочатку тягнуть світлий вусик, поступово з'являється темніший відтінок, який вкінці мазка набирає певної сили темної фарби, що була першою, натискуючи корпусом пензля і закінчують видовжений мазок. Потім знову повторюють весь процес для нового мазка. У такий спосіб малюють другий листок, де кожний перехідний мазок складається з червоної (першої) та жовтої (другої) фарби, а в розтяжці, при переході від першої до другої - оранжевий. Останнє завдання вправи -поєднати різні кольори перехідного мазка в одному листку. Такі необхідні для створення композицій елементи, як листки, бажано вирішувати різноманітно. Також корисно оволодіти технікою перехідного мазка у малюванні квітки темперними фарбами. В основі ніжного тону фарби, які беруть на пензлик першою, є біла, або яскраво-жовта. Потім на кінчик пензля набирають фарбу темного тону (чисту). Темпера чіткіше підкреслює розтяжку кольору, зображення стає рельєфним, рухливим. Тому закінчені станкові роботи (не тренувальні) краще виконувати темперою, яка не тьмяніє при висиханні, зберігає свіжість, барвистість. Коли немає готової темпери, її можна приготувати самому, розводячи звичайну акварель (краще з тюбиків) не водою, а яєчним жовтком, зрідженим оцтом[9,51]. Після того, як буде засвоєно і зафіксовано в зоровій уяві кілька десятків декоративних мотивів, можна приступати до складання композицій, головними з яких є «бігунець», «букет», «килимок» та тематичне панно. На початковому етапі найкраще звернутись до творів визначних майстрів петриківського розпису, спробувати зробити копії з їхніх робіт. Ці вправи допоможуть у майбутній творчій роботі по оформленню різних речей побуту. Щоб самому створювати орнамент, необхідно знати деякі закономірності, правила побудови композицій. При складанні комппозиції розпису найважливішим є правильне визначення доцільного розміру динаміки, форми та напрямку всіх головних елементів декору, які повинні утворювати оптично урівноважену як за формою, так і за кольором гармонійну цілісність. У центрі композиції завжди найбільші елементи (переважно квіти), які з'єднані плавною хвилястою лінією-стебельцем. Пусті місця заповнюються листочками відповідної форми. Чим ближче до країв тим елементи дрібніші, які проробляються, як уже говорилося, імпровізаційним шляхом. (Додаток 3). Композиція - розміщення, співвідношення зображувальних елементів, в даному випадку - рослинних, у певному порядку, листя з білими (червоними) ягідками, грона ягід, квітка. Водночас у цих так званих «бігунцях» ритм закладено і в повторенні поворотів цих елементів та їх кольоровому вирішенні. Таким чином «бігунець» досить динамічний цікавий орнамент, в якому відсутні випадковість або навмисність[30, 45]. |
Для початкового етапу вивчення техніки полтавського розпису знадобляться: міцний папір, гуашеві або темперні фарби, кілька різних за розміром та формою пензлів, склянка з водою, простий олівець. Основним вихідним елементом орнаментики полтавських розписів є червоно-оранжевий “круг" — еманація світла — "Божественне око" — сонячний диск — “яблуко" — "квітка". За технікою полтавські розписи мають сакральну й структурa схожість із малюванням на глиняних виробах Трипілля. Порівнявши орнаментальні системи трипільської мальованої кераміки та квітів є овал:
Далі ми вчитимемося робити на папері мазки, що є основними в полтавському розписі (так як і в петриківському) — це "зернятка" та "вільний" мазок. Вправа 1 Тож спробуємо за допомогою широкого пензля намалювати круглу пляму, яку будемо використовувати як основу елемента "яблуко", "квітка". Зробити це можна у різний спосіб:
Вправа 2 Круглі цяточки невеликого розміру ("ягоди" калини, винограду, горобини) можна покласти на папір вмоченою у фарбу пучкою пальця:
Вправа З Вихідною плямою пуп'янків, листків, деяких квітів є овал:
Далі ми вчитимемося робити на папері мазки, що є основними в полтавському розписі (так як і в петриківському) — це "зернятка" та "вільний" мазок. Вправа 4 Мазок "зернятко" накладаємо легким дотиком до паперу кінчиком вмоченого у фарбу пензлика, а потім притискуємо до аркушу всю поверхню пензлика. Якщо, витягуючи вусик, ледь повернемо пензлик та притиснемо до паперу, — утвориться "кривеньке зернятко’’
Вправа 5 "Вільний" мазок починаємо від найлегшого дотику кінчика пензля до паперу, далі протягуємо, поступово посилюючи натиск, збільшуючи ширину лінії до необхідного нам розміру, а потім послаблюємо тиск, продовжуючи проводити лінію і повертаємо її в потрібному напрямку. "Вільний" мазок важливо добре відпрацювати, адже разом із "зернятками" — вони є основними формотворчими елементами в полтавському розписі, залежно від їх застосування, розміру, укладання створюється нескінченна варіативність та неповторна краса орнаментики мальованих дерев'яних виробів. Критеріями сформованості умінь у виконанні вихідних елементів (круглих плям, овалів ( вправа 1, 2, 3)) полтавського розпису та основних формотворчих елементів ("зернятка" й "вільного" мазка ( вправа 4,5)) є:
Лише закріпивши навички малювання вихідних плям та досконалого опанування техніки накладання "зернятка" та "вільного" мазка, можемо піднятися на наступний щабель у вивченні основ полтавського розпису — виконання окремих важливих складових: — "яблук", "квітів", "листя", "стебел", основи “вазонів" тощо (вправи 6-22). Вправа 5 Для найпростішого "яблука" потрібно широким пензлем зробити основу — червоно-оранжевий круг. Коли висохне — цяточкою позначаємо вершину. А контрастними "вільними" мазками (білого та чорного кольору) підкреслюємо округлість "яблука". Цим ми створимо ще й певну ілюзію об'єму "яблука", але не порушимо загальної цілісності декорованої площини (як при застосуванні світлотіньових розтяжок), а лише збагатимо ритмічне наповнення орнаменту, створимо певний рух, підсилимо вібрацію кольорової плями.
Вправа 6 На основі — червоному крузі — позначимо білою цяточкою верхівку, підкреслимо її знизу двома маленькими контрастними (білим та чорним) "вільними" мазками. По контуру знизу догори в протилежних напрямках від вертикальної вісі укладемо вохристі "криві" “зернятка“'. У центральній частині круга проводимо біле пряме видовжене "зернятко", обабіч нього — “кривенькі зернятка". Увінчувати “яблуко" буде подібний тричасний елемент, але меншого розміру. Вправа 7 "Вільний" мазок починаємо від найлегшого дотику кінчика пензля до паперу, далі протягуємо, поступово посилюючи натиск, збільшуючи ширину лінії до необхідного нам розміру, а потім послаблюємо тиск, продовжуючи проводити лінію і повертаємо її в потрібному напрямку. "Вільний" мазок важливо добре відпрацювати, адже разом із "зернятками" — вони є основними формотворчими елементами в полтавському розписі, залежно від їх застосування, розміру, укладання створюється нескінченна варіативність та неповторна краса орнаментики мальованих дерев'яних виробів. Критеріями сформованості умінь у виконанні вихідних елементів (круглих плям, овалів ( вправа 1, 2, 3)) полтавського розпису та основних формотворчих елементів ("зернятка" й "вільного" мазка ( вправа 4,5)) є:
Лише закріпивши навички малювання вихідних плям та досконалого опанування техніки накладання "зернятка" та "вільного" мазка, можемо піднятися на наступний щабель у вивченні основ полтавського розпису — виконання окремих важливих складових: — "яблук", "квітів", "листя", "стебел", основи “вазонів" тощо (вправи 6-22).
Вправа 8 Для найпростішого "яблука" потрібно широким пензлем зробити основу — червоно-оранжевий круг. Коли висохне — цяточкою позначаємо вершину. А контрастними "вільними" мазками (білого та чорного кольору) підкреслюємо округлість "яблука". Цим ми створимо ще й певну ілюзію об'єму "яблука", але не порушимо загальної цілісності декорованої площини (як при застосуванні світлотіньових розтяжок), а лише збагатимо ритмічне наповнення орнаменту, створимо певний рух, підсилимо вібрацію кольорової плями.
Вправа 9 На червоному крузі світлим кольором (більш вохристим) з двох симетрично розташованих "кривих" зерняток вибудовується "цибулька". Знизу догори з протилежних боків "вільними” мазками підкреслюється форма “цибульки"."Цибулька" може існувати як самостійний елемент, а може бути частиною іншого, складнішого за будовою.
Вправа 10 На круглій кольоровій основі позначаємо білою крапкою центр. Довкола центру укладаємо "прямі" видовжені зернятка, створюємо розетку розгорненої квітки. На великій круглій основі можемо вмістити кілька радіально розташованих кілець “зерняток":
Вправа 11 На круглій основі визначаємо середину. За допомогою “вільного" мазка або "кривого" "зернятка", розташованих навколо центру обертання, створюємо "сваргу" — сонце в русі. Ілюзію руху підсилюємо додатковими мазками.
Вправа 12 За допомогою широких мазків-"зерняґ, що поступово зменшуються у розмірі догори, укладаємо кількаярусну "квітку"-троянду, яку увінчує круглий елемент, обрамлений маленькими цяточками:
Вправа 13 Великим "вільним" мазком формуємо тюльпаноподібний елемент. Серединку заповнюємо видовженими "зернятками" та дрібною травичкою. "Тюльпани" та "дзвоники" можна також малювати віялоподібно розташованими видовженими "зернятками" або "вільними" мазками.
Вправа 14 Елемент "пуп'янок". Основа елементу — овал. За допомогою контрастного "вільного" мазка ззовні підкреслюємо форму овалу. Серединку "пуп'яночку" позначаємо видовженим "зернятком".
Вправа 15 З'єднуючий елемент між “яблуками" або "квітами" в полтавських меандрах малюється червоно-оранжевим кольором "вільним" широким мазком. Вправа 16
Одна з основних композиційних схем у полтавському розписі — "вазон". На вертикальному прямокутному форматі широким пензлем намічаємо головні елементи "вазону“ — "квіти“ та "яблука". "Вільним" мазком малюємо посудину, потім її енергійно з'єднуємо стеблами з "квітами" та "яблуками". Експресію мотиву підкреслюємо "листям". Внутрішній рух орнаменту посилюємо за допомогою “оживок" — дрібних елементів контрастних кольорів:
Вправа 17
Мотив "квітуча гілка". Широким пензлем, вмоченим у фарбу червоного кольору малюємо велику "квітку"-троянду. Довкола "квітки" Вправа 18 Мотив “три квітки". Навколо невеличкого круга, позначеного вмоченим у фарбу пальцем, малюємо широким пензлем три великі "квітки"-троянди. Між "квітами” позначаємо велике "листя" так, щоб Мотив "квітуча гілка". Широким пензлем, вмоченим у фарбу червоного кольору малюємо велику "квітку"-троянду. Довкола "квітки" намічаємо овальні пуп'янки. "Вільними" мазками формуємо "стебла" розлогої "гілки". "Листям" посилюємо динаміку композиції. Допоміжними елементами закінчуємо мотив:воно підсилювало коловий рух за годинниковою стрілкою загальної композиції. Дрібними рисками та крапочками "наповнюємо" зображення:
Виконавши вправи 13-16, ми — навчились створювати основні мотиви полтавського розпису ("бігунець", "вазон", "квітуча гілка", "три квітки"). При оцінюванні рівня набутих умінь ми враховуємо:
Далі перейдемо до освоєння більш складнішого завдання — ескізів розпису дерев'яних форм (вправи 19-22). Ескізи виконуємо на папері гуашевими або темперними фарбами. Обриси орнаментальної композиції обумовлені формою дерев'яного виробу.[18,90] Вправа 19 Ескіз "круглої" тарілочки. Композиція об'єднує два мотиви — "квітки" та "бігунця". На папері окреслюємо коло. Тонуємо тло. На тлі контрастним кольором робимо обводки "берегів" тарілочки. На утворених площинах розташовуємо орнаментальні мотиви; на внутрішньому — "квітку“, на зовнішньому — "бігунець". У середині тарілочки круглою плямою позначаємо центр, від якого видовженими “зернятками" формуємо розетку розгорненої "квітки". Навколо "квітки", на зовнішньому полі, за годинниковою стрілкою укладаємо "віночком" домінуючі елементи “бігунця". За допомогою додаткових “вільних" мазків та "зерняток" збільшуємо рух “безкінеч ника" — "віночка” навколо "квітки" — сонця. Дрібними елементами (рисочками, крапочками) надаємо завершеного вигляду композиції
Вправа 20 Ескіз розпису хрестоподібної тарілки. Цей вид полтавських мальованих дерев'яних виробів має сакральні функції, орнаментальній системі притаманний усталений характер. Традиційним є розташування на хрестоподібному декоративному полі тригілково- го "вазону" в обрамленні “бєзкінечника".— "віночка". На папері олівцем позначаємо хрестоподібне поле тарілки. Зафарбовуємо тло. Контрастним кольором робимо обводку по контуру поля. Визначаємо місце "віночка" та "вазону", враховуючи те, що домінуючий мотив — "вазон". Малювати починаємо з головних елементів "віночка" — червоних невеликих кругів, яких, за традицією, буде 8, при цьому найнижчий у "віночку" елемент буде основою "вазону". Широким пензлем малюємо великі триярусні квіти "вазону", увінчані маленькими кругами в обрамленні крапочок. “Вільними" мазками — стеблами з'єднуємо "квіти” з основою. Відповідно позначеним листям "вазону" та "віночка", а також допоміжними рисочками та цяточками, врівноважуємо загальну композицію:
Вправа 21 Ескіз розпису дитячої іграшки-пташки з рухомими крилами. На папері олівцем обмежимо декороване поле. Маленькою "розеткою" розгорненої "квітки" позначаємо композиційний центр орнаменту — “око пташки". Широким пензлем з червоною фарбою малюємо "квітки" та "яблука". “Вільними" вибагливими мазками-стеб- пами визначаємо провідні орнаментальні напрямки, що ведуть до композиційного центру. Обводками підкреслюємо форму крил та хвоста. За допомогою листя, дрібних мазків та крапочок посилюємо внутрішню динаміку, загальну піднесеність орнаменту:
Вправа 22 Ескіз розпису рухомої дитячої іграшки-коника. На папері олівцем позначимо загальне декоративне поле, яке об'єднує фігуру коника, підставочку та колеса. Кожна окрема частина іграшки своєю формою зумовлює композицію розпису. Круглі колеса декоруємо розгорненою розеткою "квітки"-сонця. Підставку прикрашаємо смугою "бігунця". А самого коника оздоблюємо “квітами", "яблуками", допоміжними елементами, що підкреслюють його форму. Вправа 23 Ескіз розпису зовнішнього боку округлої посудини (вази, чаші тощо). Для зручності ескіз буде мати вигляд розгортки. Доречним мотивом в оздобленні округлої посудини є “бігунець". Враховуючи особливості дерев'яної форми, на певній відстані малюємо 4 подібні основні елементи розпису — "яблука". Знизу догори з'єднуємо їх "шляхом". Посилюємо "листям" динаміку композиції. Закінчуємо орнамент дрібними мазками та крапочками. Проводимо горизонтальні обводки, які підкреслюють форму посудини. Досконально оволодівши технікою виконання вихідних плям, основних мазків, простих та складних елементів, традиційних мотивів, композиційних схем на папері, й відчувши в собі сили й натхнення, можна переходити до декорування побутових виробів з дерева, які слугують основою для розпису та відзначаються великою різноманітністю форми, розміру, кривизни та округлості декорованої поверхні. Полтавські розписи на дереві виконують темперними або олійними фарбами. Перед нанесенням орнаменту потрібно старанно підготувати дерев'яну форму. Спочатку шліфуємо поверхню виробу наждачним папером. Потім шпаклюємо та знову шліфуємо. Ґрунтуємо крейдяно-клейовим розчином. Тонуємо тло, переважно в синій, зелений або світло-вохристий кольори. Широким пензлем, контрастним до тла кольором (червоно-оранжевим, пурпуровим тощо) позначаємо основні кольорові плями орнаменту. Після цього малюємо стебла, листя, дрібні квітки, допоміжні елементи. Викінчуємо розпис різними цяточками, штрихами, завитками білого, світло-вохристого або чорного кольорів. Розпис для зміцнення вкриваємо шаром прозорого лаку. Для успішної реалізації творчих завдань необхідне гармонійне поєднання сформованого світогляду, техніко-технологічних навичок та творчого начала. Починати доцільно з орнаментації простих дерев'яних форм — кухонної дошки, полички, круглої тарілки, дитячої іграшки. І лише потім можемо переходити до створення більш складних композицій.[7,54] Традиційною родиною на Полтавщині, яка займається художньою обробкою дерева є сім'я Зацеркляних з Кременчука. Голова родини — Микола Григорович — видатний майстер полтавського різьблення на дереві, його дружина Тетяна Антонівна — знана майстриня декоративного малювання. До народного мистецтва прилучені також троє їхніх дітей. Останні кілька років родина віддала відтворенню Свято-Миколаївського собору в Кременчуці. Такого гармонійного, з глибоким знанням народної культової традиції, інтер'єру церкви годі шукати по всій Полтавщині. Величезний іконостас та царські врата з об'ємним різьбленням відтворений натхненням Божим! Вищою силою позначені й спільні побутові твори подружжя. Чоловік вирізьблює дерев'яні форми, а дружина одухотворяє, оживлює їх своїм розписом. Відбувається священна дія со- Творіння! Олійний розпис Тетяни Зацеркляної вдало підкреслює дерев'яну форму (зроблену з груші, верби, тополі, липи або сосни), вигідно виявляє особливості вибагливої основи, гармонійно поєднується з натуральним кольором деревини, одночасно має самостійну цінність. Майстриня, працюючи в межах традиції, зуміла виробити власний стиль, не схожий на інші. В орнаментації використовує виплекані народом впродовж віків елементи, характерні саме для цього виду мистецтва — "яблука" (називає їх по-своєму — “помидорами"), сонцеподібні квіти з пелюстками — променями, квіти-мальви, квіти-троянди, дзвоники, пуп'янки, ягідки, листки, стебла. Також Тетяна Антонівна радіє з того, що їй вдалося створити “своїх" людей (слід зауважити, що в багатьох чоловічих образах можна пізнати чоловіка Миколу (міцна статура, козацькі вуса, а, головне — очі) — буть то Мамай, Котигорошко, троїстий музика чи тракторист), птахів, риб, тварин, які поєднуються в сюжетних композиціях з рослинно-солярними мотивами. Основу сюжетів мисткиня почерпує зі скарбниці народної, з глибин власної душі, з оточуючого життя. Частина мальованих композицій навіяні пісенним фольклором — "І ставок, і млинок, і вишневий садок", "Ой не світи, місяченьку", "Вівці мої, вівці", багато робіт про кохання, родинне життя, щоденні сільські турботи — "Лебедина пара", "Заручені", "Молода", "Мати зустрічає сина", "Конопляні рушники", "На току", "Жнива", "Я корівку доїть буду". Твори Тетяни Зацеркляної позначені мажорним настроєм та неабияким гумором — "Троїсті музики", "Вона його цілує, а він їсть пироги", "Ловлять рій". Створений пані Тетяною образний світ — напрочуд оптимістичний, соковитий, вічно-квітучий, урочисто-осяйний. Велике місце у підвищенні емоційної активності творів належить кольору. Кольори чисті, яскраві; проте не крикливі, а зі смаком дібрані, кожна робота має свій колорит, свій внутрішній ритм. Типологія дерев'яних мальованих виробів народної майстрині надзвичайно широка. Перш за все, вражають величні тарелі, різноманітні як за формою (круглі, квадратні, схожі на квіти з різною кількістю пелюсток), так і за сюжетами розпису, не мають повторення. Також у творчому доробку — орнаментовані скриньки, таці, миски, баклаги, чарки, салотовки, сільнички, ложки, черпаки, ковші, кухонні дошки, вази, полички, підсвічники, писанки, обрядові тарілки, дитячі іграшки. Прикметна риса іграшок — варіативність. Українській дитині є чим бавитись — тут і великі й маленькі коники на колесах, возики, птахи-колісниці, млинки, тракторці, гойдалки, меблі, посуд, звірята. Багато іграшок — рухомі, завдяки кмітливості пана Миколи — їдуть колісниці, крутиться вітрячок, Котигорошко бореться зі змієм, тремтить заєць-боягуз, високо злітає гордий сокіл.[2,90] Прилучив до декоративного розпису Тетяну Зацеркляну чоловік, який вірив, що просту сільську жінку щедра українська природа створила здібною до мистецтва. Микола Григорович, глибокий знавець традиційної народної культури, став для дружини і помічником, і вчитепем-порадником й найсуворішим критиком, щодня ставив перед нею завдання й вимогливо стежив за їх виконанням. І коли перші кроки в мистецтві п. Тетяни були не досить впевнені дав слушну пораду: "Почни з коріння". І вона згадала своє дитинство, мамину колискову, червоні мальви на темному тлі скрині. Вчилася на кращих народних взірцях, читала, багато працювала. Й зуміла відкритися сама собі, увійти в храм творчості. Займалася мальовками на папері, гаптувала килими, вишивала, та найбільше розкрилася у декоративному розписі, наче піснею полилися мальовані на дереві орнаменти. Твори Т. Зацеркляної є зразком традиційного сучасного полтавського розпису, їх могли бачити відвідувачі на численних виставках в Україні та за кордоном, вони є в колекціях музеїв Києва, Полтави, Кременчука, Канева, Сум. На прикладі творчості народної майстрині вивчають основи полтавського олійного розпису студенти ПДПУ ім. В.Г.Короленка. Народжені з любові, роботи Тетяни Зацеркляної несуть добро та оптимізм людям, продовжуючи традицію народного малювання.[6,89]
ВИСНОВКИ Я думаю, що народне мистецтво, кращі його зразки синтезують естетичний досвід поколінь митців-ремісників. На відміну від т.зв.академічного мистецтва, гармонія в народній творчості досягається інтуїтивно, традиційністю прийомів зображення, методом проб та помилок. Народне національне мистецтво має невичерпне джерело естетичних відкриттів. Що збереглись та передавались із покоління в покоління. Мета вивчення народного мистецтва — ознайомлення з його структурою цінностей, з національним розумінням "прекрасного". Наступаюча нині масова культура за своєю природою нібито універсальна й завдяки своїй естетичній посередності доступна всім в рівній мірі. Та стандарт в культурі принижує саме поняття "культури”, її призначення. Люди не одноманітно однакові. Вони по- різному відчувають, мислять, сприймають філософські категорії "прекрасного" та "потворного". Культуральний космополітизм нищить національну індивідуальність. Ось чому виховання молоді в руслі національних традицій сьогодні набуває важливого значення. Спілкування з народною культурою й декоративно-ужитковим мистецтвом, як одним із значних її проявів допомагають молодій людині формувати свій внутрішній світ, переборюючи духовний вакуум, що супроводжує зміну соціальних формацій. Твори декоративно-ужиткового мистецтва задовольняють як матеріальні, так і духовні потреби людини, — не тільки зображають, а й перетворюють — за законами краси — специфічною художньою мовою — оточуючу дійсність. Унікальність, самобутність народного мистецтва робить його притягальним й естетично, й морально. Вивчаючи прийоми розпису, ткацтва, кераміки тощо, сучасний молодий митець осягає національне розуміння краси. |
Отже, дана робота присвячена методиці викладання полтавського розпису тарілок на уроках образотворчого мистецтва і містить програму художньо-естетичного напрямку, яка може викладатися у школі у якості розділу варіативної частини шкільної програми. Також її можна використовувати у роботі гуртків, клубів, творчих об'єднань, позашкільних навчально-виховних закладів[6,98]. |
Народні майстри повернулися до розпису дерев'яних тарілок, виготовлених на токарному верстаті. Виконання розпису безпосередньо по дереву олійними фарбами, покриття малюнка поверх фарби прозорим лаком надають виробам оригінальності й чарівності.
У творах мистецтва чудово проявляється фактура дерева, дзвінкішими за кольорами і якіснішими стають розписи, зберігаються традиції славного петриківського розпису.
1. Характерною рисою полтавського розпису тарілок є те, що весь малюнок ніби розгорнутий на площині декоративної тарілки, має поверхневий вигляд. При цьому лінії стебел і галузок не перетинаються між собою, а багато елементів розпису (квіти, листки, ягоди тощо) мають силуетне зображення. Фігури птахів, звірів, людей мають здебільшого контурне зображення. Тварин малюють у профіль, а квіти — анфас.
2. Професійні майстри Полтави не користуються олівцем. У них надзвичайно точний окомір та дивовижна вправність руки — всі майстри малюють без попередньо накресленого контуру і не користуються жодним вимірювальним інструментом. Майбутній твір виношується в уяві весь до останньої рисочки, до останньої цяточки і лише тоді кладеться мазок за мазком[18,90].
3. Характерною особливістю полтавського розпису тарілок є, перш за все, переважання рослинних візерунків (здебільшого квіткових) і створення фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить уважне спостереження місцевої флори, наприклад, «цибульки» або «кучерявки». Широке застосування в розпису мають мотиви садових (жоржини, айстри, тюльпани, троянди) і лугових (ромашки, волошки) квітів та ягід калини, полуниці і винограду. Характерним для візерунків є також зображення акантового листу, що його звуть «папороттю», бутонів та перистого ажурного листя.
4. Навчання мистецтву полтавського розпису тарілок відноситься до варіативної частини курсу трудового навчання в 5-7 класах і має на меті залучення учнів до самостійних занять традиційним для України видом декоративно-ужиткового мистецтва.
Крім поглиблення знань і практичних умінь у галузі обробки різних видів матеріалів, заняття розписом сприяють формуванню в учнів інтересу до національної культури, їх естетичному розвитку. Вони привчаються до думки про те, що кожна людина може й повинна працювати за законами краси, створювати не лише корисні, але і мальовничі речі. Звичка до творчості, вироблена на заняттях розписом, буде благотворно впливати на всю подальшу трудову діяльність школярів[1,17].
Сучасному уроку має бути притаманна чітка дидактична цілеспрямованість як у діяльності вчителя, так і в навчальній діяльності дітей. Не лише вчитель, але і учні мають знати як загальну, головну ціль уроку, так і конкретну задачу кожної послідуючої роботи, операції. Водночас з озброєнням учнів знаннями, уміннями і навичками слід навчати школярів раціональним способам пізнавальної і практичної діяльності. Необхідно сформувати в учнів навички самостійної роботи з підручником, книгою, праці при допомозі інструкції чи інструкційної картки, навчити самоконтролю[6,23].