5.4. Моделі інформаційних війн

Інтерпретації моделей інформаційних війн західних і пострадянських вчених суттєво відрізняються, оскільки науковий базис перших є більш багатим, ніж останніх. Тому за кордоном, на сучасному етапі розвитку політичної науки, більше уваги приділяється кібернетичним технологіям інформаційних війн, в той час, коли на пострадянському просторі - увага акцентується на військово-технічних чи психологічних технологіях ведення інформаційних війн. Проте проведення спеціальних інформаційних операцій обов´язково базується на затвердженій моделі ведення інформаційної війни, для кожної сторони протиборства вона може бути однаковою чи різною.

Що стосується інформаційного протиборства на геополітичній арені, то більш доцільними і життєздатними є схематична модель інформаційної війни, Г.Г. Почепцова, а також модель інформаційної самоосвітньої системи, С.П. Расторгуєва[ 13].

Перша з моделей схематична модель базується на наступних складових:

1. Багатоцільовий об´єкт для комунікативного резонансу. Моделлю резонансу можна вважати ситуацію, де інформаційний вхід набагато менше інформаційного виходу. Використання резонансних технологій можна представити у вигляді айсберга. Масова свідомість отримує вказівку на верхівку айсберга, за якою прямує весь обсяг пов´язаної з нею інформації. Наприклад: Дж.Буш назвав американців, що залишилися в Кувейті у період введення іракських військ, „заручниками". Подібне слово відразу включає набір умов, які у відповідь дозволяють використання військової сили. У випадку війни в Чечні таким словом стало позначення „чеченські бандформування".

2. У якості „динаміки" для масової свідомості використовується однорідна група населення, яка не має чіткої залежності від існуючої влади. Наприклад: студенти, шахтарі, пенсіонери. Українські студенти в 1990 р. показали, що суспільство може бачити їх як своїх дітей, саме в цей бік було поступово переорієнтовано суспільну увагу. Спочатку невгізначиність цілі: як правило, шквал критики не йде на владу прямо, а тільки опосередковано, з цієї причини влада не може не підтримати народне волевиявлення, яке в результаті направляється проти неї.

3. Усний канал: через блокування в ряді випадків офіційних каналів комунікації поширення інформації йде за усними каналами, як це мало місце, наприклад, в 1986р. з Чорнобилем. Проте усний канал більш значущий для невеликих держав як Албанія та Болгарія. В Росії ж, наприклад, яка розташована на просторі в різних часових поясах, інформація не може резонувати подібним чином. Ймовірно, це ж може служити захисним бар´єром і в Україні, де в будь-якому випадку потрібна підтримка ЗМІ.

4. Стимуляція обговорення: завданням повинен стати підбір таких ключових повідомлень, які б стимулювали обговорення ситуації в цільових групах населення. Можливий й варіант типу анекдоту або слуху, які самостійно розповсюджуються. На виході соціального підсилювача виникає потужний сигнал. Результатом стають акти насильства, які індивіди у відриві від групи, можливо, ніколи б не вчинили.

5. Багатоканальний вплив: аудиторія отримує повідомлення одного типу по безліч каналів. Перевагами даного підходу є: 1) в оточенні починає циркулювати менше число суперечливих повідомлень; 2) одне й те саме повідомлення буде почуте з різних джерел; 3) характеристики кожного каналу можна максималізувати. Наприклад, студентський страйк 1990 р. обговорювався внутрішніми та зарубіжними ЗМІ, а також у процесі усного спілкування.

6. Опора на вже існуючі мережі: однорідна група (студенти, шахтарі, пенсіонери) цікава також тим, що вона має готові соціальні та інформаційні мережі, куди входять її представники. В принципі, однорідна група „однолітків" має більшу силу впливу, ніж засоби масової інформації. Зазвичай цей усний канал недооцінюється.

Друга модель - модель інформаційної самоосвітньої системи. Застосування інформаційної зброї, у такому випадку, означає подачу на вхід інформаційної самоосвітньої системи певної послідовності вхідних даних, яка активізує в системі певні алгоритми, а в разі їх відсутності - алгоритми генерування алгоритмів. Йдучи цим шляхом, завжди можна активізувати або згенерувати для подальшої активізації алгоритми самознищення.

Людина, народ, держава є класичними інформаційними самоосвітніми системами (ICC). Система являє собою сукупністю взаємозалежних об´єктів і зв´язків між ними, тобто певну структуру. Нове знання приводить до зміни структури за рахунок: 1) зміни зв´язків між елементами; 2) зміни функціональних можливостей елементів; 3) зміни кількості елементів. Інформаційна зброя дає максимальний ефект тільки тоді, коли вона застосовується по найбільш вразливим частинам ICC- Найбільшою інформаційної вразливістю володіють ті підсистеми, які найбільш чутливі до вхідної інформації. На підставі вищезазначеного, науковці, вводять поняття інформаційної мішені.

Інформаційна мішень - безліч елементів інформаційної системи, належать до сфери управління й мають потенційні ресурси для перепрогримування на досягнення далекоглядних цілей.

Виходячи з визначення інформаційної мішені, формуються основні напрямки роботи, як щодо забезпечення її безпеки, так і щодо підвищення її вразливості. Наприклад, для того, щоб підвищити вразливість противника, слід максимально розширити його інформаційну мішень, тобто підштовхнути його на включення в мішень як можна більше рівноправних елементів, причому бажано відкрити доступ до сфери управління таких елементів, які легко піддаються перепрограмуванню і зовнішньому управлінню.

Змусити супротивника змінити модель поведінки можна за допомогою явних і прихованих, зовнішніх та внутрішніх інформаційних загроз. Причини зовнішніх загроз у разі цілеспрямованого інформаційного впливу (у разі інформаційної війни) приховані в боротьбі конкуруючих інформаційних систем за спільні ресурси, забезпечують системі допустимий режим існування.

Причини внутрішніх загроз - в появі всередині системи безлічі елементів, підструктур, для яких звичний режим функціонування став в силу ряду обставин неприпустимим.

Прихована загроза - це неусвідомлювані системою в режимі реального часу вхідні дані, які загрожують її безпеці.

Чи можливо, і з якою точністю, спрогнозувати поведінку в умовах непередбачуваності її вхідних даних? Відповідь на це питання і визначається в кожному окремому випадку конкретний результат інформаційного моделювання поведінки конкретної системи.

Отже, інформаційна війна - це війна алгоритмів та технологій; це війна, в якій стикаються саме структури систем, як носії знань. Вона дозволяє спрямовувати й застосовувати інтенсивний вплив на різні процеси, практично, на всіх рівнях державного і суспільного устрою в будь-якій країні чи регіоні. Це значить, що інформаційна війна - це війна базових знань і ведеться вона носіями цих же знань.

На сучасному етапі, коли базові знання людства акумульовані в рамках різних сучасних цивілізацій, інформаційна війна уособлює собою війну цивілізацій за місце під сонцем в умовах зникнення ресурсів. Тому, пострадянські держави повинні змінити місце об´єкта інформаційного впливу на суб´єкта інформаційної війни, насамперед, це стосується міжнародного політичного простору.