Тема 5. Інформаційно-психологічні операції та війни. Інформаційна складова безпеки україни

5.1. Поняття і сутність інформаційних війн

Для початку розглянемо цікаву історію, описану в роботі Сергія Павловича Расторгуева «Інформаційна війна»[13]:

Жила була звичайна Черепаха і постійно носила на своїй спині важкий панцир. Панцир давив її до землі, і кожний крок Черепасі давався нелегко, Через це життя її, що вимірювалось кількістю цих непростих кроків, також було нелегким.

Але зате, коли із сусіднього лісу прибігала голодна Лисиця, Черепаха ховала свою голову під панцир і спокійно перечікувала небезпеку. Лисиця скакала навколо неї, пробувала панцир на зуб, намагалась перевернути свою жертву, коротше кажучи, застосовувала всі притаманні агресору прийоми, але Черепаха стояла на своєму і залишалася живою.

Одного разу Лисиця принесла з собою великий гаманець, привела юриста і, сівши навпроти, запропонувала свої послуги з покупки панциря. Довго думала Черепаха, але в силу бідності фантазії вимушена була відмовитись. І знову Рижа побігла ні з чим.

Йшов час, оточуючий світ змінився. В лісі з’явились нові технічні телекомунікаційні засоби. І одного разу, вийшовши з дому. Черепаха побачила телевізійний екран, що висів на дереві, де демонструвались літаючі Черепахи без панцирів. Диктор-дятел захопливо коментував їх політ: «Яка легкість! Яка швидкість! Яка граціозність!».

День дивилась Черепаха ці передачі, два, три...

І потім в її маленькій голові народилась думка про те, що вона, дурна, тягає на собі що неймовірну вагу - панцир. Чи не краще було б скинути його? Жити тоді стане набагато легше. Страшно? Так, трохи страшно, але в останніх новинах телеведуча Сова заявила, що нібито Лисиця пішла в кришнаїти і вже стала вегетаріанкою.

Світ змінюється. Ліс ось також став зовсім іншим, все менше в ньому залишається дерев і первісних звірів, а все більше стає схожих один на одного бездомних собак і шакалів.

Чому б не політати? Небо ж он яке велике і таке прекрасне!

«Достатньо відмовитись від панциря і мені зразу буде легше!» - думала Черепаха.

«Достатньо відмовитися від панциря і її зразу буде легше з’їсти!» - думала Лисиця, підписуючи рахунок на чергову рекламу Черепах, що літають.

1 одного прекрасного ранку, коли небо, як ніколи здавалось великим, Черепаха зробила свій перший і останній крок до свободи від системи захисту.

Черепаха не знала і вже ніколи не взнає, що інформаційна війна - це цілеспрямоване навчання ворога тому, як знімати панцир із самого себе.

Чи не правда, повчальна історія. Але чи вчить вона нас чомусь сьогодні!?

В останні роки XX століття набагато підвищилося значення і питома вага невоєнних засобів досягнення політичних цілей. Політико дипломатичні, економічні, інформаційні форми боротьби набрали більш спрямованого і скоординованого характеру, зросли їх масштаби. Найбільш гострого характеру набрало інформаційне протиборство, яке пронизує зсередини всі форми боротьби, починаючи з дипломатичної, економічної і закінчуючи збройною боротьбою, і разом з тим має відносно самостійний характер. Його мета - деморалізувати населення і паралізувати волю іншої сторони. Інформаційна боротьба готує і супроводжує політико-дипломатичні акції і воєнні дії. Інформація та інформаційні технології стають все більш дієвою зброєю.

У цей час у військових, а потім і у політичних колах з’явився новий термін - інформаційна війна.

Інформаційна війна (англ. Information War) — використання і управління інформацією з ціллю набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.

Інформаційна війна в класичному розумінні являє собою ідеологічну, психологічну обробку збройних сил, населення, військово-політичного керівництва противника в інтересах створення тої громадської думки, яка потрібна, або її дезінформації і, таким чином, нав´язування супротивній стороні своєї політичної волі. В широкому значенні слова під терміном „інформаційна війна" розуміємо війну з використанням інформаційних технологій.

Будучи невід’ємним атрибутом процесу управління військами і зброєю, інформація на всіх етапах історичного розвитку воєнної справи ставала об’єктом боротьби. Її зміст довгий час складали в основному дії сторін, які протистояли одна одній, по веденню розвідки і протидії їй. Інформатизація всіх сфер військової діяльності, що швидко зростає, закономірно призводить до збільшення значення інформації, необхідної для ефективного вирішення широкого кола завдань, які стоять перед органами управління і військами як при підготовці, так і в ході воєнних дій. Помітних якісних і кількісних змін інформаційна боротьба почала зазнавати з розвитком радіоелектронної боротьби, впровадження в системи озброєнь інформаційних технологій. Вона збагатилася методами впливу на програмне забезпечення EOT і захисту від них, усе більше сил і засобів стало залучатися до інформаційної боротьби, все більш масштабнішими робилися її наслідки.

Щодо правомірності існування терміну „інформаційна війна" існують різні погляди, у тому числі й протилежні. Однак, слід зазначити, що кількість прихильників існування терміну „інформаційна війна" все ж таки переважає число противників цього поняття, і з кожним роком теорія і практика інформаційної війни збагачується новітніми розробками, про що, наприклад, свідчать, останні публікації вітчизняних воєнно-теоретичних видань.

Аналіз наукових праць з проблем інформаційної війни свідчить, що па сьогоднішній день не існує загальноприйнятої концепції інформаційної війни, мало того, поняття, які використовуються для визначення і вивчення феномену інформаційної війни і її наслідків, все ще не устоялися і можуть змінитися внаслідок іншої класифікації у майбутньому. Через багатогранність даного явища різні дослідники, які вивчають інформаційну війну, виділяють той чи інший аспект.

На думку одних дослідників, під впливом еволюційних змін стрімко збільшується інформаційна складова бойових засобів, що забезпечують виконання завдань на полі бою. Прибічники даного підходу до концепції інформаційної війни сходяться на тому, що перемога в ній залежатиме в основному від рівня розвитку та використання новітніх інформаційних технологій у військовій сфері.

Другий підхід пов’язаний з виникненням нового середовища для протиборства, так званого „кібернетичного простору” та нового виду зброї, що має назву інформаційної. Під інформаційною зброєю в даному контексті розуміють інформаційні пристрої та технології, які використовуються для широкомасштабного, цілеспрямованого, швидкого і прихованого впливу на військові і цивільні інформаційні системи противника з метою руйнування його економіки, підриву бойової готовності та боєздатності.

Дослідники третього підходу, найбільшого значення надають соціальним аспектам інформаційної війни. Вони вважають, що інформаційне протиборство являє собою цілеспрямовані інформаційні впливи соціальних інформаційних систем (окремих людей, певних соціальних груп, народів, країн) одна на одну з метою отримання певного виграшу в матеріальній сфері, В цих умовах інформація, як зброя, передусім, діє на систему управління, але не стільки знищуючи її, скільки підкоряючи. Мета такого впливу - цілеспрямована поведінка системи. Уражена інформаційна система керується вже не так власними інтересами, як чужими командами.

Згідно з офіційними документами збройних сил США, інформаційна війна передбачає проведення заходів, які скеровані проти систем управління, а також проти комп’ютерних і інформаційних мереж і систем. Деструктивний вплив на системи управління досягається шляхом проведення психологічних операцій, які спрямовані проти персоналу і осіб, які приймають рішення, здійсненням впливу на їх моральну стійкість, емоції і мотиви прийняття рішень; виконанням заходів з оперативної безпеки, дезінформації і фізичної руйнації об’єктів військової інфраструктури противника. Тобто, інформаційна війна складається з дій, які розпочинаються з метою досягнення інформаційної переваги у забезпеченні національної воєнної стратегії шляхом впливу на інформацію і інформаційні системи противника з одночасним укріпленням і захистом власної інформації, а також інформаційних систем і інфраструктури.

Інформаційно-психологічна війна - відкриті та приховані цілеспрямовані інформаційні впливи соціальних, політичних, етнічних та інших систем одна на одну з метою одержання визначеного виграшу в матеріальній сфері, спрямованих на забезпечення інформаційної переваги над супротивником і завдання йому матеріального, ідеологічного чи іншого збитку або шкоди.

Інформаційно-психологічна війна є найбільш агресивним засобом досягнення державами-учасниками інформаційного протиборства безумовного лідерства в інформаційно-психологічній сфері - інформаційного домінування. Нові можливості, надані домінуванням в інформаційно-психологічній сфері, мають низку принципових особливостей.

До особливостей інформаційно-психологічної війни належать:

- перенос функцій стримування на інформаційну сферу. Провідні держави світу орієнтуються на превентивність дій у реалізації функцій стримування. Досягнення інформаційного домінування створює базу і необхідні умови для цього, У випадку успіху курсу на ядерне роззброювання світу інформаційне домінування може стати головним механізмом стримування і забезпечення світового, у тому числі й в силовому аспекті, лідерства;

- багатоаспектність і багатооб’єктність впливу з високим ступенем координації у часі та просторі. Зростаюча «проникність» усіх сфер життя суспільства інформаційними системами і технологіями дає можливість «вибудовувати» інформаційний вплив адекватно прийнятому (і коректованому в реальному масштабі часу) алгоритму впливу на різні сфери, процеси, країни, об’єкти, групи, особи одночасно, у потрібній послідовності та під різними «кутами впливу». Це дозволяє оптимізувати одержання необхідного кінцевого результату і знизити витрати на його досягнення.

- здатність «малими» інформаційними впливами отримувати «великі» кінцеві результати. При знаходженні високого рівня здатності прогнозного моделювання, що дає можливість виявляти тенденції та керувати не процесами, що вже відбуваються, а попередніми ним змінами (тенденціями) у державах, котрі беруть участь у психологічному житті, у спроможність вносити керуючі впливи з малими витратами тієї загальної «енергетики» у режимі «на випередження»;

- відсутність необхідності фізичного вторгнення на територію супротивника та окупації цієї території для досягнення своїх цілей;

- скритність стадії підготовки операцій (у тому числі — можливість практичного втаємничення генерального і виконавчих суб’єктів, котрі можуть виявляється лише силами і засобами розвідки і контррозвідки;

- можливість маневрування силами та засобами, а також їх швидкого і потайливого зосередження поблизу кордонів і життєво важливих комунікацій супротивника для раптового завдання удару;

- «плавність» переключення інформаційних впливів, регулювання в широких межах інтенсивності та тривалості їхньої реалізації: від організації інформаційних «шоків», «ударів», «викидів», «блокад» до повільно плинних, латентних, розтягнутих на роки мікродозованих впливів;

- можливість наведення хаосу, у сфері, котра піддається інформаційному впливу, і наступне управління цим безладдям (або за його допомогою вирішувати інші питання) - як один із принципів одержання потрібних результатів;

- скритність та анонімність оперування інформаційно-психологічними впливами, можливість проведення їх «під чужим прапором» і з будь-якої точки інформаційного простору;

- ідеальні умови для маскування і приховування справжніх намірів, створення передумов для використання методів психологічного та інформаційно-технічного впливів;

- відсутність матеріальних слідів агресії, котрі дозволили б установити справжнього агресора та притягти його до міжнародної відповідальності;

- бездіяльність основного збройного потенціалу держави, котра стала жертвою інформаційно-психологічної агресії; бездіяльність або фактична неефективність традиційних військово-політичних союзів, визначають виняткову небезпеку використання сил, засобів і методів інформаційно-психологічної війни як засобу розв’язання політичних протиріч у сфері міжнародних відносин.

Щодо теоретичних проблем дослідження інформаційної (інформаційно-психологічної) війни, яку можна розглядати як крайній спосіб розв’язання політичних протиріч в інформаційному суспільстві, можна виокремити невирішені проблеми, а саме відсутність:

- загальноприйнятого визначення поняття «інформаційно-психологічна війна», котре однозначно виділяло б з усього різноманіття різновидів і організаційних форм інформаційно-психологічного впливу порівняно невелику групу акцій, заходів і операцій, які можуть становити особливу небезпеку для особистості, суспільства і держави, порівняноу з небезпекою розв’язання звичайної класичної війни;

- ясної і чіткої концепції інформаційної та інформаційно-психологічної воєн, здійснюваних у формі таємних операцій із застосуванням інформаційної зброї;

кримінально-правової і кримінологічної характеристики операцій інформаційно-психологічної війни;

- наукових підходів, і пропозицій щодо способів моделювання уявної внутрішньої структури таємної інформаційно-психологічної операції, котра дозволяє побудувати структуру інформаційно-психологічної операції будь-якого рівня складності, виходячи з комбінацій кінцевого числа складових її «елементарних» інформаційно-психологічних впливів, котрі відіграють роль атомів у молекулярній органічній структурі таємної операції;

- методик аналітичної реконструкції задуму, цілей, завдань, етапів, внутрішньої структури, уявлених форм організації таємних операцій інформаційно-психологічної війни за їхніми ознаками, зовнішніх (доступних спостерігачу) слідах і проявах.

Інформаційно-психологічна війна як збройна форма інформаційно-психологічної агресії є крайньою формою розв’язання протиріч в інформаційному суспільстві. В інформаційній (інформаційно-психологічній) війні інформаційна боротьба ведеться ворогуючими сторонами у формі проведення таємних інформаційно-психологічних операцій із застосуванням інформаційної зброї.

Ознаки інформаційно-психологічної війни:

- діяльність з метою завдання збитку або шкоди державним інтересам об’єкта посягань;

- таємні інформаційно-психологічні операції як основна організаційна форма такої діяльності;

- застосування інформаційної зброї.

Розглядаючи війну як збройну форму агресії, можна вважати, що в інформаційно-психологічній сфері агресія переростає у війну в тому випадку, якщо одна зі сторін конфлікту починає застосовувати проти своїх супротивників інформаційну зброю, протиправні способи і засоби. Цей критерій може виявитися простим і надійним способом виділення з усього різноманіття процесів, котрі відбуваються в інформаційному суспільстві, та явищ, котрі є для нього і його нормального (мирного) розвитку найбільшою небезпекою.

Ознаки, котрі вказують на те, що щодо цієї держави готується інформаційно-психологічна війна, є такі:

- зміцнення геополітичних суб’єктів, створення нових союзів і коаліцій, в яких основною сполучною метою об’єднання суб’єктів геополітичної конкуренції є спільна конкурентна боротьба за право переважного впливу на певні частини інформаційно-психологічного простору і процеси, що протікають у них. При цьому основним завданням держави, яка викрила несподівану появу біля своїх кордонів такої коаліції, є визначення справжніх цілей створення такої коаліції та причин, котрі спонукали різнорідних геополітичних суб’єктів до такого об’єднання;

- створення сприятливих умов для виникнення усередині держави та на її кордонах нових самостійних суб´єктів геополітичної конкуренції, здатних самостійно виходити із власними ініціативами на міжнародний рівень, геополітичні інтереси яких не збігаються (в ідеалі - прямо протилежні) інтересам держави (центру) в особі утворюючих його ядро суб’єктів і територій; ініціювання та підтримка інформаційно-психологічного і геополітичного сепаратизму;

- нарощування іноземної присутності і впливу фінансового, технологічного, інформаційного, ідеологічного на національні ОТКС і ЗМІ з метою встановлення повного або часткового зовнішнього контролю над національними інформаційними ресурсами та психологічною сферою суспільства;

- введення в дію комплексу заходів інформаційної (інформаційно-психологічної) блокади - інформаційної ізоляції - «відсікання» держави від міжнародних інформаційних ресурсів (або введення зовнішньої цензури на надходження до держави інформації), блокування діяльності на території цієї держави суб’єктів інформаційно-психологічного простору, котрі є щодо цієї держави донорами інформаційних ресурсів;

- створення негативного психологічного тла (наприклад, методом постійної трансляції по підконтрольним ЗМІ та MX спеціально підібраних матеріалів, котрі докладно ілюструють і коментують яку-небудь діяльність, явище в житті суспільства або соціальний процес у визначеному, як правило, негативному плані) щодо діяльності (або окремих її напрямів) системи органів державної влади та місцевого самоврядування, створюючи грунт для миттєвої ініціації (у потрібний момент) бурхливої негативної та деструктивної реакції суспільства, спрямованої на державну владу;

- цілеспрямовані дії щодо формування усередині суспільства атмосфери психологічної напруженості.

В інформаційному суспільстві інформаційно-психологічна війна є невід´ємною складовою політичних відносин і основним інструментом політичного примусу та досягнення політичних цілей. Саме інформаційно-психологічна війна є тим чинником, котрий може помітно змінити спрямованість геополітичних процесів і відносин в інформаційному суспільстві та призвести до зсуву у геополітичних центрів привабливості національних інтересів суб’єктів геополітичної конкуренції в інформаційній сфері. Розмежування може відбутися на:

• держави, котрі лідирують у розробці інформаційних і телекомунікаційних технологій;

• держави, котрі контролюють стратегічно важливі «транспортні» магістралі передачі інформації;

• держави, які контролюють (і використовують у власних інтересах) основні потоки інформації.

Крім того, наслідки (у тому числі завданий збиток) акцій і ударів інформаційно-психологічної війни здатні змінити саму структуру інформаційного простору (зокрема маршрути проходження потоків і розташування вузлів притягання інформаційних потоків, а також пріоритет і монополію в розробці та впровадженні провідних інформаційних і телекомунікаційних технологій одних суб’єктів геополітичної конкуренції щодо інших), а також до відчуження (економічного, культурного, юридичного відділення) частини території держави і перерозподілу інших видів стратегічно важливих ресурсів. Такі зміни неминуче призводять до змін загальної, стабільної картини геополітичних відносин між суб’єктами геополітичної конкуренції і порушенню балансу геополітичних інтересів, що обов’язково позначиться на безпеці кожного з розглянутих держав і територій.

Через відсутність міжнародних і національних правових норм, котрі дозволяють у мирний час (за відсутності офіційного оголошення війни збоку агресора) юридично кваліфікувати ворожі дії іноземної держави в інформаційно-психологічній сфері, котрі супроводжуються завданням збитку інформаційній, психологічній або іншій безпеці, нині немає можливості поводитися з інформаційним агресором за законами воєнного часу.