8.5. Перспективи формування позитивного іміджу України в міжнародному інформаційному середовищі

Інформаційне лідерство та просування позитивного іміджу України посилює ефект зовнішньої і внутрішньої політики держави, оскільки безпосередньо має зв´язок зі стратегічними можливостями, що визначає її місце та значущість у світовому рейтингу, а також сприяє забезпеченню та захисту національних інтересів. Водночас важливо підкреслити, що інформаційно-пропагандистські заходи, спрямовані на підвищення міжнародного іміджу України, мають підкріплюватися реальними змінами на краще в усіх сферах, як в економіці, так і в політичному і суспільному житті нашої країни.

Таким чином має покращитись внутрішній імідж України, що в свою чергу відіб´ється на населенні держави і на світовій громадськості. Ігнорування керівництвом даної проблеми може призвести до невиправданих наслідків: Україна залишиться ізольованою державою з якою ніхто не стане рахуватися. Кажуть, Україна повинна „очиститися” і тоді її імідж видужає дуже швидко.

Імідж не зміниться, якщо не провести жорстокі політичні і юридичні заходи. Немає сенсу обманювати Захід, стверджуючи, що причина поганого іміджу України криється в західній пресі, яка „вороже ставиться до України”.

Важко сказати, що може статися через кілька років та байдужість нашого народу може призвести до того, що може відбутися справжній відхід України від декларованої зараз Європейської тенденції. Україна може залишитися позаблоковою державою, а щоб цього не сталося, треба йти до вирішення усіх внутрішніх і зовнішніх проблем.

Але все ж таки Україна нова незалежна держава, ми не можемо вимагати багато. Сучасні пріоритети зовнішньої політики України пройшли довгий процес формування у доволі складних міжнародних умовах, коли наша держава на зорі незалежності була змушена доводити свою здатність бути гідним гравцем на міжнародній арені, завойовувати авторитет у міжнародних організаціях, захищати власні інтереси у зовнішньополітичній сфері.

Варто звернути увагу на те: як бачать нас інші держави на міжнародній арені. Аби відповісти на це запитання українськими експертами проводилося й проводиться чимало моніторингів публікацій закордонних ЗМІ. Зокрема, Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова в результаті такого доволі ґрунтовного моніторингу дійшов висновку, що уявлення іноземних журналістів про нас є поверховими, фрагментарними і переважно негативними. Зокрема, північноамериканські видання пишуть переважно про корумпованість української влади, розквіт злочинності, економічну розруху. Не полишає газетних шпальт чорнобильська тема (тільки раніше йшлося про закриття Чорнобильської АЕС, а зараз - про побудову укриття над саркофагом). Звичайно ж, трапляються і приємніші для нас повідомлення, що стосуються переважно вдалих науково технічних розробок, спортивних досягнень, або ж мистецьких проектів, проте в текстах подібних статей обов´язково натрапляєш на згадки про те, в яких злиденних умовах працюють наші науковці, спортсмени.

У свою чергу, західноєвропейські ЗМІ приділяють дещо більшої уваги конструкторським розробкам українських вчених, які можуть скласти достойну конкуренцію американським проектам. Однак, і вони не забувають згадувати про українську злиденність та про наступи влади на свободу слова.

Отже, хоча іноземна преса й бачить значний науково-технічних потенціал України, вважає нас країною з багатими ресурсами (як природними, так і людськими), проте ми видаємося неспроможними належним чином розпорядитися своїми ресурсами.

Слід також зауважити, що дзеркало нашого закордонного іміджу не одне, ЇХ багато, оскільки для кожної країни ми цікаві чимось іншим. Зрозуміло, чому американці виявляють підвищений інтерес до нашого військово-промислового комплексу та піратства відео - та аудіо продукції, німці - до долі підшкодувань українським остарбайтерам часів Другої світової, росіяни - до системи транспортування енергоносіїв, а поляки - до українських заробітчан у Польщі. Прикро не це, а те, що нас загалом бачать однобоко, крізь призму старих та нових стереотипів, а ми нічим не можемо й не хочемо зарадити.

Сформувати позитивний імідж України - завдання непросте, якщо заглибитись у те, чим є сучасна Україна. Разом з тим, точками відліку, якщо ставити таке завдання, повинні бути:

- аудит (assessment) інтересів та цілей відносно теперішнього сприйняття аудиторіями іміджу України і конкурентоздатності країни на світовій арені;

- позитивний імідж, що можна формувати лише паралельно з реформуванням політичної системи та економіки, оскільки саме ці «тверді» фактори наразі не дозволяють Україні розвиватись самій і бути зрозумілим партнером для інших;

- використання факту невідомості України чи відсутності абсолютно чіткого образу країни у головах ключових аудиторій, як можливість;

- відштовхування від того капіталу, яким Україна володіє: якісні природні та людські ресурси, історія, природність, традиції, культура;

- капіталізація України як туристичного бренду через розвиток інфраструктури, а також фокусний підхід до маркетингу ключових територій.

Також можна сказати, що формування позитивного іміджу України - це важливе завдання загальнонаціонального масштабу. Воно потребує спільних цілеспрямованих і послідовних дій офіційної влади й позиції, державних органів і громадських організацій, бізнесових структур і ЗМІ, мільйонів громадян України і численної української діаспори за кордоном.

Для покращення іміджу України необхідно виділити такі завдання:

1. Реформувати економіку, тобто її основними орієнтирами повинно бути створення нових робочих місць, зростання реальних доходів і платоспроможного попиту населення посилення позицій України на міжнародних ринках, диверсифікація джерел постачання енергоносіїв, зменшення обсягів зовнішньої заборгованості, відновлення кредитоспроможності України, зменшення державного втручання в діяльність суб´єктів господарювання.

2. Скорочення чисельності державних структур і числа державних службовців не повинно бути її головною метою. Головними цілями є:

- підвищення ефективності дій влади відповідно до завдань, що стоять перед державою;

- забезпечення прозорості прийняття рішень;

- ліквідація глибинних причин хабарництва та корупції.

3. Держава має довести, що її турбота про громадян, їх права і свободи втілюються в життя. Треба визначити мінімально необхідні і досяжні рівні медичного забезпечення житлом - гарантувати їх дотримання.

Питанню формуванню позитивного іміджу значна увага приділяється різними міністерствами та відомствами України. Як приклад-проект «Концепції Державної програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2007 - 2010 рр.» У ньому, зокрема, зазначається, що «забезпечення позитивного міжнародного іміджу України є важливим засобом захисту та просування її національних інтересів, а також підвищення успішності в конкурентоспроможних ринках збуту та інвестицій.

Державна програма має на меті організацію проведення органами державної влади впродовж 2007-2015 pp. скоординованої, планомірної тп професійної комунікаційної кампанії, спрямованої на підвищення міжнародного авторитету України у політичній, економічній та культурній сферах.

Вона повинна забезпечити створення міжнародної інформаційної атмосфери, сприятливої для політичного та соціально-економічного розвитку України, і, зокрема, сприйняття нашої держави світовим співтовариством як надійного, передбачуваного партнера, що є прихильним до справи зміцнення демократичних засад суспільного життя та подальшої лібералізації економіки, має розвинуту індустріальну базу, висококваліфіковані трудові ресурси, значний інноваційний, науково-технічний, промисловий, сільськогосподарський та туристичний потенціали, а також багаті культуру та історію.

Позитивний імідж сьогодні є надзвичайно важливим, часто вирішальним фактором у забезпеченні ефективної життєдіяльності суб’єктів (як окремих індивідів, так і організацій).

Важливою також є співпраця з неурядовими та громадськими організаціями, зацікавленими у підтримці та покращенні позитивного іміджу України.

Отже, забезпечення позитивного іміджу України є важливим напрямом захисту та просування її національних інтересів, а також успішність країни в конкурентній боротьбі на міжнародних ринках збуту та інвестицій.