12. Характеристика Закону України «Про міжнародне приватне право»

Серед спеціальних законів головним джерелом міжнародного приватного права слід визнати Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, який створювався з урахуванням останніх кодифікацій міжнародного приватного права в східних країнах. Він набув чинності з 1 вересня 2005 року1. В ньомумістяться загальні поняття (зворотне відсилання, правова кваліфікація, автономія волі, взаємність тощо), а також колізійні норми,які визначають право, що підлягає застосуванню щодо статусу осіб,форми та змісту правочинів, речових прав, зобов’язального права,сімейних, спадкових, трудових, процесуальних та інших відносин.

З прийняттям у 2005 р. Закону України "Про міжнародне приватне право" поняття предмета МПрП перетворилося із доктринального на легальне.

Зокрема, вже у преамбулі Закону визначено: "Цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок". В інших статтях Закону (ст. 1,2,4) наведено скорочену назву предмета: приватноправові відносини з іноземним елементом.

Таким чином, уже на законодавчому рівні наведено такі ознаки правовідносин МПрП: 1) це приватноправові відносини, учасниками яких є фізичні та юридичні особи; 2) це міжнародні правовідносини, або правовідносини з іноземним елементом. Окрім того, український Закон вперше у світовій практиці кодифікації норм МПрП дає визначення багатьох його основних термінів, серед яких і поняття "приватноправові відносини".

ЗУ *Про МПрП* складається з ХІV Розділів, які включають 82 статі…….=( Народ, якщо ще щось знайду, то скину..)

13. Міжнародні договори як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика

міжнародний договір - укладена між двома чи декількома іноземними державами або іншими суб’єктами міжнародного права у письмовій формі та врегульована відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного пра-ва, незалежно від того, міститься така угода в одному чи в декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкрет-ного найменування.

Особливості міжнародного договору:

• з моменту включення норм міжнародного договору до складу тієї чи іншої правової системи вони діють як внутрішні правові норми, залишаючись при цьому міжнародними договорами, тобто стають частиною національного законодавства певної держави.

• укладається за загальновизнаними в міжнародному праві правилами, а саме шляхом: проведення попередніх переговорів представників держав або міжнародних організацій; складання тексту договору; парафування чи попереднього підписання тексту договору; підписання, ратифікації або офіційного визнання; обміну ратифікаційними грамотами; опублікування тексту договору.

• оригінальний текст багатостороннього договору зберігається в одній з держав-учасниць, яка у цьому разі йменується депозитарієм.

• під час підписання, ратифікації міжнародних договорів кожна держава-учасниця має право зробити застереження (клаузула) і запере-чувати проти застережень, зроблених іншими учасниками договору. При застосуванні норм міжнародних договорів також слід ураховувати застереження, зроблені різними державами-учасницями, оскільки вони можуть суттєво змінювати зміст договору.

• міжнародний договір стає джерелом права у відповідній національній правовій системі лише за наявності певних умов:

а) згоди держави на обов’язковість для неї положень цього між-народного договору, яка може надаватися шляхом підписання догово-ру, обміну документами, ратифікацією договору, прийняттям, приєднанням до договору або застосуванням іншого способу за до-мовленістю сторін;

б) набуття чинності цим міжнародним договором в порядку і стро-ки, передбачені в договорі або погоджені між сторонами.

• особливістю існування норм міжнародного договору в сучасному МПП є те, що законодавці більшості країн світу у власній правовій системі надають перевагу нормі міжнародного договору над нормою внутрішнього законодавства.

Міжнародні договори України можна класифікувати за різними критеріями, зокрема:

1) за кількістю учасників

а) двосторонні (про правову допомогу, консульські кон

венції, про торговоекономічне співробітництво, про міжна

родні перевезення (транспорт), про захист інвестицій, про

усунення подвійного оподаткування та ін.);

б) багатосторонні (універсальні — відкриті для всіх дер

жав), наприклад Віденська конвенція про договори міжна

родної купівліпродажу товарів (1980 р.), Всесвітня конвен

ція про авторське право (1952 р.), Конвенція про визнання

і виконання іноземних арбітражних рішень (1958 р.), КонГлава 2 26

венція з питань цивільного процесу (1954 р.) та багато

інших;

в) регіональні (відкриті для держав окремого регіону або

економічної групи), наприклад угоди країн СНД про поря

док вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням госпо

дарської діяльності (1992 р.), і про правову допомогу та пра

вові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних спра

вах з участю держав СНД (1993 р.) та ін.;

2) за суб’єктом їх укладення

а) укладені УРСР як однією з республік СРСР;

б) укладені СРСР і чинні для УРСР на основі правонас

тупництва;

в) укладені Україною як самостійною державою.

Україною як самостійною державою міжнародні договори укладаються:

Президентом України або за його дорученням — від імені України;

Кабінетом Міністрів України або за його дорученням —від імені Уряду України;

міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами — від імені

міністерств, інших центральних органів виконавчої влади,державних органів.

Від імені України укладаються такі міжнародні договори:

а) політичні, мирні, територіальні й такі, що стосуються

державних кордонів, розмежування виключної (морської)

економічної зони і континентального шельфу України;

б) що стосуються прав, свобод, і обов’язків людини і гро

мадянина;Форми міжнародного приватного права 27

в) про участь України в міжнародних союзах та інших

міжнародних об’єднаннях (організаціях), системах колек

тивної безпеки;

г) про військову допомогу та направлення підрозділів

Збройних Сил України до інших держав чи допуску під

розділів збройних сил іноземних держав на територію Ук

раїни, умови їх тимчасового перебування, включаючи

термін виведення, фінансовоекономічні, екологічні та інші

наслідки і компенсації;

ґ) про використання території та природних ресурсів Ук

раїни;

д) яким за згодою сторін надається міжнародний характер.