
- •Поняття та місце міжнародного приватного права
- •Предмет міжнародного приватного права.
- •Поняття та елементи міжнародних приватноправових відносин
- •Ознаки міжнародних приватноправових відносин
- •5. Поняття та види іноземного елемента
- •6. Методи міжнародного приватного права
- •7. Принципи міжнародного приватного права
- •8. Співвідношення міжнародного приватного права з міжнародним публічним правом та іншими галузями національного права
- •9. Система міжнародного приватного права
- •10. Поняття та загальна характеристика джерел міжнародного приватного права
- •11. Національне законодавство як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика
- •12. Характеристика Закону України «Про міжнародне приватне право»
- •13. Міжнародні договори як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика
- •14. Звичаї як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика
- •15. Роль судової та арбітражної практики в регулюванні міжнародних приватних
- •16. Уніфікація норм міжнародного приватного права.
- •17. Діяльність міжнародних організацій з питань уніфікації міжнародного приватного права
- •18. Поняття та значення матеріальних та колізійних норм в міжнародному приватному праві.
- •19. Характеристика договорів про правову допомогу
- •20. Фізичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика
- •21. Особистий закон фізичних осіб
- •23. Правосуб’єктність фізичних осіб у відносинах з іноземним елементом
- •24. Колізійне регулювання правового статусу фізичних осіб в законодавстві України
- •25. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні
- •26. Характеристика зу «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»
- •27. Правовий статус юридичних осіб в мПрП.
- •28. Особистий закон юридичної особи
- •29. Характеристика теорій юридичної особи
- •30. Колізійне регулювання правового статусу юридичних осіб в законодавстві України Не знаю чи це правильно (ніде не знайшла,використала матеріали минулорічного модулю)
- •31.Заснування та діяльність іноземних юридичних осіб на території України. Представництва та філії іноземних юридичних осіб
- •32. Держава як учасник міжнародних приватних відносин
- •33. Поняття та теорії імунітету держави
- •37. Види (система) колізійних норм
- •38. Односторонні та двосторонні колізійні норми
- •39. Імперативні, диспозитивні, альтернативні та кумулятивні колізійні норми
- •40.Прості, складні, абсолютно визначені та відносно визначені колізійні норми та інші види колізійних норм
- •41. Типи колізійних прив’язок Характеристика окремих колізійних прив’язок
- •42. Уніфікація колізійних норм: поняття, види, стадії
- •43. Правова природа права власності в мпп: поняття, джерела правового регулювання, підстави набуття, зміст, форми, суб’єкти тощо.
- •50. Поняття, ознаки, джерела та загальна характеристика зовнішньоекономічної
- •52. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •53. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •54. Зовнішньоекономічний договір (контракт): поняття, ознаки, форма, особливості щодо
- •55. Поняття, ознаки та загальна характеристика договору міжнародної купівлі-продажу.
- •57. Загальна характеристика Віденської конвенції про міжнародний договір купівлі-продажу
- •58. Сфера дії договору міжнародної купівлі-продажу за Віденською конвенцією про міжнародний договір купівлі-продажу
- •59. Укладення договору міжнародної купівлі-продажу (вимоги, що ставляться до оферти
- •60. Зміст договору міжнародної купівлі-продажу за Віденською конвенцією про міжнародний договір купівлі-продажу.
- •61. Засоби правового захисту покупця та продавця за договору міжнародної купівлі-
- •Розділ 3 Засоби правового захисту в разі порушення договору продавцем Стаття 45
- •Стаття 46
- •Стаття 47
- •Стаття 48
- •Стаття 49
- •Стаття 50
- •Стаття 51
- •Стаття 52
- •Розділ 3 Засоби правового захисту в разі порушення договору покупцем Стаття 61
- •Стаття 62
- •Стаття 63
- •Стаття 64
- •Стаття 65
- •62. Розірвання договору міжнародної купівлі-продажу за Віденською конвенцією про
- •Розділ 5 Наслідки розірвання договору Стаття 81
- •Стаття 82
- •Стаття 83
- •Стаття 84
- •63. Відповідальність сторін за договором міжнародної купівлі-продажу за Віденською
- •Стаття 36
- •Стаття 37
- •Розділ 4 Звільнення від відповідальності Стаття 79
- •64. Форс мажорні обставини та умови яким вони повинні відповідати за Віденською
- •Розділ 4 Звільнення від відповідальності Стаття 79
- •65. Правила інкотермс – в редакції 2010 року
- •(Редакція 2000 року)
- •3. Інкотермс-2000
- •4. Включення правил інкотермс у договір купівлі-продажу
- •5. Структура інкотермс
- •66. Характеристика окремих груп термінів – е, f, c, d.( терміни exw , fca ,fas, fob, cfr, cif , cpt тощо)
- •9. Терміни
- •Exw ex works (... Named place) франко-завод (... Назва місця)
- •Fca free carrier (... Named place) франко-перевізник (... Назва місця)
- •Fas free alongside ship (... Named port of shipment) франко вздовж борту судна (... Назва порту відвантаження)
- •Fob free on board (... Named port of shipment) франко-борт (... Назва порту відвантаження)
- •Cfr cost and freight (... Named port of destination) вартість і фрахт (... Назва порту призначення)
- •Cif cost, insurance and freight (... Named port of destination) вартість, страхування та фрахт (... Назва порту призначення)
- •Cpt carriage paid to (... Named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... Назва місця призначення)
23. Правосуб’єктність фізичних осіб у відносинах з іноземним елементом
Правосуб'єктність фізичних осіб, у т. ч. й іноземців, розкривається через поняття "правоздатність" та "дієздатність", хоча вони не завжди розмежовуються у праві держав, наприклад у США та Великобританії. Правоздатність іноземця означає його здатність бути носієм цивільних прав та обов'язків, що їх допускає об'єктивне право держави. У правових джерелах деяких держав визначення правоздатності наводиться досить чітко, зокрема в Цивільному кодексі Швейцарії. Правові джерела Інших держав можуть і не містити такого чіткого визначення, як це є, наприклад, у Великобританії.
Фізичні особи, у т. ч. й іноземці в державі перебування, володіють дієздатністю, тобто здатністю особи своїми діями набувати цивільних прав та створювати цивільні обов'язки. Володіючи повною дієздатністю, особа має право вступати у цивільні правовідносини, скажімо, укладати договори, набувати й заповідати майно, відповідати за заподіяну шкоду. У державах передбачається різний вік особи, з якого настає повна дієздатність. Так, повна цивільна дієздатність за законодавством Франції, ФРН, Великобританії, Росії настає з 18 років, Швейцарії та Японії - з 20 років, Аргентини -з 22 років. У різних штатах США цей вік коливається у межах від 18 до 21 року. Водночас законодавство багатьох держав передбачає обставини, за яких вік настання повної дієздатності може бути знижений (наприклад, реєстрація шлюбу). Неоднаковим у різних правових системах є й вік настання повної дієздатності у галузі трудового права.
Національне законодавство поділяє неповнолітніх на різні вікові групи. З досягненням ними певного віку обсяг їх дієздатності збільшується. Наприклад, з 16 років особа, як правило, може самостійно вчиняти значну кількість угод: укладати трудовий договір, розпоряджатися заробітком, складати заповіт і т. ін.
Через розбіжності в законодавстві держав щодо регулювання віку настання дієздатності, у т. ч. повної, виникають колізії, які вирішуються таким чином. У більшості держав "сім'ї континентального права" дієздатність іноземних громадян визначається за законом їх громадянства, а щодо осіб без громадянства - за законом їх місця проживання. Застосування закону доміцилію є характерним для держав "сім'ї загального права". Ці держави не визнають принципів визначення дієздатності за законодавством іншої правової системи.
Застосування особистого закону для визначення дієздатності особи у різних варіантах означає, що особа, яка вважається дієздатною за особистим законом, повинна вважатися такою і в інших правових системах. Це положення визнається усіма державами. Логічно припустити, що особа, яка є недієздатною за особистим законом, повинна визнаватися недієздатною і в інших правових системах. Проте це не завжди знаходить своє підтвердження в законодавстві та практиці держав.
Загальноприйнятим у всіх правових системах є положення, за яким питання визнання іноземця недієздатним чи обмежено дієздатним вирішується за законодавством тієї держави, де ця особа має постійне місце проживання. Підстави визнання особи обмежено дієздатною в законодавстві держав є різними.