15. Винекнення римського театру.

В Римі, як і в Греції, драматичні вистави влаштовувалися тільки в різні свята або у зв’язку з якимись урочистими подіями. Точний час їхнього виникнення визначити неможливо за браком даних. Світського характеру вистави набули приблизно в 4 ст. до н.е., коли за них почали відповідати не представники колегії жреців, а члени міського магістрату, й актори виступали вже не в храмах, а в якихось театральних спорудах.Про перші театральні будівлі нічого не відомо. Суперечливі джерела засвідчують, що спочатку споруджувалися тимчасові деревяні театри, що розбиралися після закінчення свят. У 2 ст. до н.е. нібито почали робити постійну сцену й амфітеатр, у якому всі глядачі стояли. Сцена являла собою 2-3 будиночки, перед якими й розгорталася дія. Перші камяні театри зявилися лише у 55 р. н.е. (Гнея Помпея в Римі), пізніше – ще 3 театри. Їхня місткість була досить великою – до 15 тис. чоловік. Акторські трупи складалися здебільшого з чоловіків-професіоналів, вільнонайманих і навіть рабів. До акторів ставилися з презирством, проте римляни відрізняли великих акторів від ремісників і високо їх шанували (актор Галл Росцій, трагік Езоп). Актори спочатку масок не мали, оск. Театральні приміщення були невеликі, тому значна роль приділялася мімічній грі. В 1 ст. до н.е. входять в моду маски, запозичені з аттичної комедії : лихваря-звідника, парасита, доброчесної гетери, юнака й старого, особливо – хитрого раба. Римська історична трагедія – претекст ата – не була популярна, а от легка, невимушена й весела комедія Плавта – паліата – легко знаходила свого глядача. Ателлана – популярна фарсова комедія, тогата – комедія, актори якої носили плащі. Вистави: «Макк-трактирник», «Макк-дівчина», «Папп-орач», «Всиновлений Буккон» тощо. У цей час основою деяких комедій стає народний мім, невелика п’єса соціально-побутового змісту. Це був єдиний жанр, в якому дозволялося виступати жінкам, актори в ньому зявлялися без масок.

16. Клавдій і його літературна спадщина

Аппій Клавдій Цек  - римський державний діяч, один із традиційних засновників римської юриспруденції, двічі консул ,цензор ,диктатор. Походив із старовинного патриціанського роду Клавдіїв.

При Аппіі Клавдії побудована перша з прокладених за планом, знаменита Аппієва дорога, яка з'єднувала Рим і Капую, в ході будівництва якої був проритий канал через Понтійські болота. Також під керівництвом цензора зведено перший акведук - Aqua Appia, протяжність якого від початку до центру Риму склала трохи більше шістнадцяти кілометрів, причому більшу частину цієї відстані він проходив під землею, що гарантувало безперебійну подачу води навіть у разі облоги міста . Аппій Клавдій перший серед римлян склав збірник сентенцій (крилатих висловів повчального змісту) на латинською мовою. Вони були записані сатурничним віршем, найбільш відоме з яких "Faber suae quisque fortunae". Крім цього йому належить ідея модернізації латинської мови, зокрема деякі зміни в орфографії. У правописі деяких слів він замінив букву s буквою r (наприклад, став писати Valerius замість старого Valesius, arboribus замість arbosibus і т. п.) . Дані нововведення наблизили латинь до більш витонченого і ясному догані . Крім того, Агатію приписується складання календаря релігійних свят і зводу законів, опублікованих його секретарем Гнеем Флавієм. Згадується його знаменита промова у сенаті

«До тих пір, римляни, я ніяк не міг примиритись зі втратою зору, але тепер, чуючи ваші наради і рішення, які звертають на ніщо славу римлян, я шкодую, що тільки сліпий, а не глухий… » Суть пропозиції Аппія зводилася до того, щпеоб Пірр сршу вивів війська з Італії, а тільки потім починалися переговори. Після цього сенат відкинув пропозицію про переговори на умовах Пірра і довів війну до перемоги.

17.Поема "Лукреція" про природу та художнє осмислення філософії Епікура Поема «Про природу речей» — філософський твір, де автор використав ритмічну мову і різноманітні форми поетичного викладу, щоб зробити предмет свого твору доступним читачеві. Поема починається з гімна всеблагій Венері, уособленню єдиної і вічно живої природи,також  розкриває цілісний, в основі своїй матеріалістичний, але разом з тим і механістичний світогляд. Автор її не тільки раціоналіст-мислитель, а й поет, він не тільки вивчає природу, а й схиляється перед нею. Лукрецій — переконаний прихильник і палкий проповідник вчення Епікура, яке, на його думку, повинно врятувати людей від суєвірства і дати їм щастя. Деякі описи (грози, хмарності) свідчать про силу поетичного сприйняття автором природних явищ. Одне з основних завдань Лукреція — звільнити людей від страху смерті і від забобонів. Природна картина світу не залишає місця для божественного втручання. У згоді з Епікуром Лукрецій говорять про те, що боги живуть безтурботно і не цікавляться людськими справами. Безсилля людини перед природою, неспроможність пояснити її явища були причинами релігійних забобонів, які можуть бути джерелом усякого лиха.