13. «Нова» антична комедія та її побутовий характер

В період епохи еллінізму Найпоширенішим жанром була новоаттична комедія. Термін античний, греки хотіли показати відмінність між Аристофаном і цими комедіями. Новоаттична комедія звертається до побуту, до типового, пересічного, сімейного. Знаходить популярність. З'являється афоризм: "Я людина й думаю, що ніщо людське мені не чуже". Це з комедії  Теренція, римлянина, що використав багато комедій Менандра.

Відмінності:

1) відсутність високого суспільного звучання, політичної злободенності;

2) зникають фантастичні елементи;

3) до мінімуму зведене особисте глузування;

4) нова комедія звертається до загальнолюдського змісту й відходить від злободенних проблем.

Тому вона потрапляє на римську сцену. Вона зв'язує мистецтво Древньої Греції й пізніших століть. Цікаво, що міняється наповнення термінів "комедія" й "трагедія". Трагедія - мінливості героїчної долі, комедія - повсякденне життя.

14. Історичне значення римської літератури самостійні основи та грецька традиція

Рання римська література пов'язана з боротьбою двох політичних партій. Коли Рим стає потужною імперією, римські правителі хочуть створити потужну ідеологію. Ідеологія завжди базується на культурі, розпалюється суперечка двох партій: аристократичної й демократичної. Аристократична партія вважала, що потрібно використати грецьку культуру. Демократична партія - не треба нічого запозичати, треба розвивати традиції патріархальної римської громади. У принципі перемагає партія еллінофілів. Еллінізації піддається мистецтво і приватне життя. Але приймають не все. Главою аристократичної партії було сімейство Сціпіонів. Один з них взяв Карфаген. У Римі першими письменниками були люди найнижчого походження - раби-вільновідпущеники, не римляни. Римляни не соромилися використати інші твори, завжди вказували, що запозичили. Контамінація особливо поширена в драматургії. Трагедія римлян цікавила мало, але була. Один з головних трагіків - Сенека. Їх було дуже важко ставити, скоріше для читання. Груба римська публіка любила нагнітання обстановки, кров, жорстокість. Кращі трагедії – "Медея" і "Федра". Її не любили, тому що там була висока філософська ідея, думка. Це занадто складно для римлян - немає своєї філософії. Золоте століття римської літератури - цей період збігається із правлінням принципату Августа. Август прийшов до влади після громадянських воєн. Після смерті Цезаря перемагає Октавіан, Август - прізвисько, "священний", тому що приніс на римську землю мир. Державі була потрібна ідеологія. Август розумів, що без культури немає ідеології. У нього був багатий друг - Меценат. Він створює умови для бідних поетів, а ті підтримують Августа. У цей гурток входили: Вергілій, Горацій, Проперцій, Варій Руф, Азінній Палліон. Вони ніби поділили жанри літератури. На противагу цьому гуртку створюється коло Корвіна Мессала: Тібул і Овідій. Вергілій по суті пише на замовлення Августа всі три поеми. "Буколіки" - вівчарські вірші, "Георгіки" - землеробські. "Енеїда" - героїчний епос. Поєднує їх ідея, відмінна від грецької, - Вергілій відрікався від минулого і закликав до відродження в майбутньому.