11.Проза 5-4 ст. До н.Е. (геродот, Фукігід, Ксенофост)

Геродот. Перехідну сходинку від творів логографів до подальшої історії становить "Історія" Геродота.

За свідченням Памфіла, Геродот народився 484 р.; можна припустити, що він помер біля 430

Проте, що Геродот був родом з Галікарнасу, свідчать також Діонісій Галікарнаський і Страбон.Але на основі його "Історії" можна визначити, що він був дуже освідченню на той час людиноюЖиття Геродота, після того, як він покинув рідне місто, можна вважати один факт, що він поселився в місті Фуріях. Значну части свого життя Геродот провів у мандрівках. Історія Геродота. Під ім'ям Геродота до нас дійшло два твори: "Історія" і "Життя Гомера". Молодшим сучасником Геродота був Фукідід, автор "Історії" посвяченої опису подій пелопоннеської війни. Фукідід пережив всю пелопоннеську війну. Фукідід був змушений жити у вигнанні, та це принесло йому користь як історику: знаходячись не на батьківщині, він стояв близько до справ двох воюючих сторін і тому на дозвіллі мав більше можливостей дізнатися про деякі факти.роком народження Фукідіда вважають 471 р. мабуть, він помер після 404р.Про високу освіченість Фукідіда ми можемо судити на основі його творів, Пробувши двадцять років у вигнанні, Фукідід повернувся на батьківщину. Від Фукідіда до нас дійшов твір, в якому описана пелопоннеська війна. На загально прийняту думку, "Історія" Фукідіда залишилась після його смерті не дописаною. Твори Ксенофонта відрізняються простотою мови і ясністю викладу. Цикл сократичних творів був написаний Ксенофонтом з метою реабілітувати Сократа в суспільній думці і довести, що він був страчений несправедливо. Перед дослідниками завжди поставав питання про вірогідність зображення особи Сократа Ксенофонтом і Платоном. Ксенофонт зобразив Сократа насамперед як учителя моралі, ігноруючи відсторонені філософські міркування (головна відмітна риса двох версій образу Сократа). Твори Ксенофонта є такими ж літературними творами, а не історичними описами, як і діалоги Платона. Основний історичний твір — Грецька історія (в семи книгах), Вона охоплює події з 411 до н. е. до битви спартанців з фіванцями при Мантінеї у 362 до н. е

12. Філософська проза 5-4 ст.До н.Є. (Сократ Арістотель, Платон)

Сокра́т (грец. Σωκράτης, 469 до н. е., Афіни — 399 до н. е., Афіни) — давньогрецький філософ, не залишив жодного письмового джерела після себе.Вчення Сократа відоме здебільшого завдяки свідченням його послідовників, зокрема, його найвидатнішого учня — Платона, який виклав ідеї учителя в «Апології Сократа». Втім у ній важко відрізнити історичного Сократа від Сократа як фігуру, що пропагує платонівські ідеї. Сократ, будучи первісно софістом, був націлений не тільки на риторику, але й на обґрунтування політики. Сократ став першим публічним грецьким філософом

Аристо́тель (часто також Арістотель; грец. Αριστοτέλης; 384 до н. е., Стагіра — 322 до н. е., Халкіда) — давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки.

Арістотель народився в місті Стагіра. У 367 до н. е. — 347 до н. е. вчився в академії Платона в Афінах, у 343 до н. е. — 335 до н. е. був вихователем сина царя Македонії Філіппа — Александра. У 335 до н. е. повернувся до Афін, де заснував свою філософську школу — перипатетиків. Серед його творів — «Нікомахова етика», перша «Поетика».На долю Аристотеля випала місія підвести підсумок досягнень учених і філософів античної Греції і, узагальнивши їх працю, передати наступним поколінням. Тільки його геній був здатним виконати це титанічне завдання. Він був одним із найвизначніших енциклопедистів, відомих людству. Ним були закладені основи біології, фізики, етики, логіки, психології, соціології.

Численні твори Аристотеля охоплюють майже всю область доступного тоді знання, яке в його працях отримало глибше філософське обґрунтування, було приведене в строгий, систематичний порядок, і його емпіричний базис значно зріс.

Плато́н (грец. Πλάτων; 427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — давньогрецький мислитель, поряд з Піфагором, Парменідом і Сократом основоположник європейської філософії; глава філософської школи, відомої як Академія Платона. До нас дійшло 36 творів Платона, виданих та розбитих Трасилом Олександрійським, придворним астрологом імператора Тиберія, на 9 тетралогій.

Серед листів Платона 7-ий можна вважати більше менш достовірним. Одним із можливих пояснень існування творів-фальшивок може послужити те, що в давні часи імена відомих людей використовувалися для розповсюдження власних ідей. Інше пояснення, яке надається нижче — зазначені діалоги написані учнями Академія за співпраці Платона.