Тема 3. Документи в зовнішньоторговельних операціях та умови поставки

3.1. Види документів при міжнародних поставках

При міжнародних поставках використовуються відпо­відні види документів, які засвідчують про відвантаження та пересування товару від експортера до імпортера і дають імпортеру повну інформацію про товар.

З правової точки зору ці документи є:

• комерційними паперами (рахунок-фактура, накладні, кви­танції);

• легітимаційними паперами (страхові поліси, сертифікати);

• цінними паперами у формі ордерних документів (коно­самент, складське свідоцтво, страхові документи).

В Уніфікованих правилах для інкасо (публікація МТП №322) виділено:

• торгові і митні документи;

• платіжні документи.

Документи обох груп мають значення для зовнішньо­економічних операцій комерційних банків при обробці та про­веденні документарних інкасо і документарних акредитивів.

Торгові документи, в свою чергу, поділяються:

• товаророзпорядчі (пред 'явницькі документи);

• товаросупровідні (ордерні документи).

Розпорядчі документи характеризуються тим, що після попереднього узгодження з передачею документів здійсню­ється також перехід права власності на вказані в докумен­тах товари до того, хто придбає документ. Для отримання товару розпорядчий документ потрібно пред'явити тому, в чиєму розпорядженні товар знаходиться на даний момент.

До товаророзпорядчих документів відносяться:

• коносамент;

• складське свідоцтво (іменне свідоцтво не включається);

• ордерна складська розписка.

Коносамент — найбільш важливий розпорядчий документ, що містить підтвердження пароплав­ства про прийняття для транспортування товару із зобов'язан­ням видати товар після закінчення рейсу тому, хто пред'явить оригінал документа. Коносаменти повинні бути "чистими", тобто не повинні містити якихось застережень стосовно якості чи можливих пошкоджень товару або упаковки. Коносамент містить відомості про судно та його власника, перелік послуг та їх вартість і порядок використання ванта­жу на випадок неможливості його доставки за призначенням.

Коносамент виконує три головні функції.

Виконуючи першу функцію, коносамент має вигляд розписки судновласника або його уповноваженого, що засвідчує навантаження товарів у відповідній кількості на судно для перевезення до місця призначення.

Друга функція коносаменту — надає право власнику розпоряджатися вантажем. Це означає, що лише особа, яка вказана в коносаменті або володіє коносаментом на пред'яв­ника, може вимагати видачу товару. Щоб продати товар товаророзпоряднику достатньо реалізувати або переусту-пити свої права за коносаментом.

Третя функція коносаменту — слугує єдиним доку­ментальним доказом наявності морського перевезення (чартером).

Коносаменти бувають іменні, ордерні і на пред'явника. Іменний коносамент свідчить про те, що товар має бути до­ставлений відповідному одержувачу за адресою. Він не може бути переданий за допомогою звичайного індосамента. Ордерний коносамент виписується на користь відповідного одержувача або за його наказом і передбачає, що відправник вантажу може передати свої права третій особі через індо­самент, тобто проставивши на звороті свій підпис і печатку. Такий коносамент використовується у тих випадках, коли платіж здійснюється банком проти надання документів.

Якщо в графі "одержувач вантажу" немає жодної вказівки або зазначено "пред'явник", то такий коносамент має назву "на пред'явника". На пред'явника вважається також коноса­мент, що виписується за наказом експортера і містить на звороті бланковий індосамент (підпис і назву експортера).

У міжнародній банківській практиці коносамент може використовуватися у якості застави для отримання позики до моменту оплати товару, або як засіб розрахунку (акцепту трати) до моменту поступлення товару до імпортера.

Ордерне складське свідоцтво є товаророзпорядчим доку­ментом за допомогою якого компанія, що володіє складами, засвідчує про зберігання на її складах вказаного в документі товару. Цей документ підтверджує право власності і право на одержання товару.

Іменне складське свідоцтво, на відміну від попереднього, не є розпорядчим документом. Тому передача такого свідоцт­ва можлива тільки за допомогою цесії, в той час як при ордерному складському свідоцтві достатньо простого індо­саменту (бланкового або ордерного).

Товаросупровідні документи характеризуються тим, що після передачі індосованого правильним чином документа ще не відбувається перехід права власності. Найважливішими серед них є такі:

- залізнична накладна з дублікатом. Це свідоцтво залізниці про відправлення. Оригінал накладної супроводжує товар до пункту призначення. Відправник одержує в якості сві­доцтва про передачу товару залізниці дублікат накладної з календарним штампом залізничної станції відправлення Маючи на руках дублікат накладної, відправник може розпоряджатися товаром (наприклад, змінити шлях руху) до тих пір, поки товар не досягне митної зони країни призначення;

- накладна СМR автотранспортних підприємств (експеди­тор і/або перевізник). Цей документ є свідоцтвом відправ­лення товарів вантажним автомобілем;

- авіанакладна. Цей документ відповідає залізничній накладній з дублікатом. Він складається на основі транспортного договору між авіакомпанією і відправником;

- поштова квитанція про доставку посилки поштою або авіапоштою. На цій квитанції пошти знаходиться прийомо-календарний штамп із зазначенням кількості та ваги прийнятих для відправлення посилок Власник квитанції не маг права па одержання відправленого таким чином товару.

Основою решти всіх документів є торгова фактура (рахунок-фактура, інвайс). Вона, звичайно, містить такі реквізити: прізвище (назва) і адреса покупця; опис товару; кількість (маса); умови поставки (інкотермс); поштучна і загальна ціна товару із зазначенням валюти: вид упаковки і маркування: умови платежу; штамп і підпис продавця.

Сюди можуть бути додані свідоцтва про походження товару, підтвердження продавця про правильність поставки або номери імпортних ліцензій покупця.

Законодавство ряду країн вимагає легалізації комерційних рахунків-фактур, тобто їх завірення торгово-промисловою палатою або консульством країни покупця. Завірений кон­сульством рахунок ще називається консульським рахунком. Він підтверджує, що фактурована сума відповідає фактичній товарній вартості. Всю інформацію (документи) про товар консульство отримує від покупця. Консульський рахунок полегшує правильну сплату мита в країні імпортера.

Серед інших документів знаходяться:

• митна фактура;

• консульська фактура;

• декларація про проходження товару;

• свідоцтво на право вільного обігу товару.

Сюди ж відносяться ще цілий ряд додаткових документів:

• сертифікати ваги, якості або протоколи аналізів;

• карантинні або санітарні свідоцтва чи сертифікати (для живих тварин і рослин);

• упаковочні листи, накладні;

• специфікація розмірів (для деревини);

• маршрутні (шляхові) сертифікати.

Страхові документи виписуються при відвантаженні товару на умовах СІФ або СІП. Серед стра­хових документів розрізняють два їх види: разовий поліс і генеральний. Разовий поліс є документом, який доказує покриття транспортних ризиків при разових перевезеннях. Він є доказом укладеного між експортером і страховою компанією договору про страхування. Генеральний поліс — це документальний доказ покриття ризику перевезень, які повторюються. В рамках цього поліса складаються стра­хові сертифікати на окремі транспортні операції.

Крім одного з основних видів ризику — ризику частко­вої або повної втрати, у страховому документів можуть бути вказані і додаткові ризики, які пов'язуються з форс-мажорними обставинами.

Основні реквізити страхового документа, окрім умов страхування та виду страхової відповідальності, мають від­повідати даним інших документів, а саме: назві вантажу, даті відвантаження, вартості вантажу (страхова сума), номе­ру транспортного документа, назві одержувача вантажу, експортера тощо.

Страхові поліси, аналогічно коносаментів бувають іменні, ордерні або на пред'явника і можуть передаватися за допо­могою простих або іменних індосаментів.