
- •Тема 1. Основи організації міжнародних розрахунків
- •1.1. Поняття і особливості міжнародних розрахунків
- •1.2. Умови здійснення розрахунків за міжнародними торговельними операціями
- •1.3. Умови платежів за міжнародними торгівельними операціями
- •Порівняльний аналіз умов платежу
- •Тема 2. Валютні розрахунки в міжнародних розрахунках
- •2.1. Сутність валютних операцій та їх класифікація
- •2.2. Ліцензії нбу на проведення валютних операцій
- •2.3. Відкриття та ведення валютних рахунків в іноземній валюті
- •Тема 3. Документи в зовнішньоторговельних операціях та умови поставки
- •3.1. Види документів при міжнародних поставках
- •3.2. Умови поставок товару в міжнародній торгівлі
- •Тема 4. Способи платежів у міжнародній торгівлі
- •4.1. Авансовий платіж
- •4.2. Оплата після відвантаження.
- •4.3. Платіж на відкритий рахунок
- •4.4. Банківський переказ
- •4.5. Інструменти платежів, що використовуються у міжнародній торгівлі
- •Пластикові картки у міжнародному платіжному обороті
- •Тема 5. Документарні форми розрахунків
- •5.1. Сутність та особливості міжнародного інкасо
- •5.2. Сутність та особливості міжнародного акредитива
- •5.3. Сторони-учасники, фази документарного акредитива
- •5.4. Види і конструкції акредитива
- •Тема 6. Банківська гарантія як інструмент забезпечення виконання розрахункових і кредитних зобов'язань
- •6.1. Загальні принципи і правові основи
- •6.2. Сутність поруки і банківських гарантій
- •6.3. Учасники гарантійних операцій та взаємовідносини між ними
- •6.4. Типи, форми і види банківських гарантій
- •6.5. Цілі і сфера застосування банківських гарантії
- •Тема 7. Банківське фінансування зовнішньоторговельних угод
- •7.1. Кредитні операції
- •За формою надання
- •За формою
- •За терміном
- •За формою забезпечення
- •7.2. Принципи банківського кредитування
- •7.3. Форми забезпечення зобов'язань позичальника
- •Тема 8. Валютний ринок та валютні операції
- •8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України
- •8.2. Учасники валютних ринків
- •Тема 9. Депозитні валютні операції
- •9.1. Суб'єкти та об'єкти операцій.
- •9.2. Види депозитів
- •9.3. Терміновість депозитів
- •Тема 10. Управління валютним ризиком
- •10.1. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та способи їх мінімізації
- •10.2. Можливі наслідки ризику
6.3. Учасники гарантійних операцій та взаємовідносини між ними
Банківська гарантія може виставлятися бенефіціару напряму, без авізування через банк бенефіціара. У цьому випадку в гарантійній операції приймають участь мінімум гри сторони.
1. Принципал — наказодавець по гарантії, що уповноважує свій банк виставити гарантію, він же інструктує свій банк у відношенні того, яку гарантію варто надати (ЇЇ вид, сума, дата закінчення терміну дії, специфічні умови і т.д.).
2. Гарант, або банк-гарант — банк, що виставляє гарантію (банк принципала).
3. Бенефіціар — особа, на чию користь виставлена гарантія.
Банк-гарант надає гарантію на користь бенефіціара напряму, без допомоги посередника. Ці гарантії називаються прямими гарантіями.
Такий засіб отримання гарантії менше вигідний бенефіціарові з точки зору перевірки вірогідності гарантії й оперативного зв'язку з банком-гарантом. Найбільше поширення в міжнародній торгівлі одержав спосіб, при якому гарантія авізується через банк бенефіціара. До того ж користування послугами місцевого банку для бенефіціара часто необхідно через національні юридичні і митні формальності, які діють в країні. У цьому випадку до операції підключається четвертий учасник і гарантія дається бенефіціарові місцевим банком на запит банку експортера, що діє в якості контр-гаранта. Таким чином, учасники угоди такі:
1) принципал;
2) банк-гарант;
3) авізуючий банк – банк, що робить авізування бенефіціа-рові отриманої від банка-г аранта гарантії;
4) бенефіціар.
Якщо банк-гарант і банк, що авізує, не є кореспондентами, то в проведенні операції можуть брати участь ще банк-посеред-ник (загальний кореспондент) або декілька банків-посередників. Такі гарантії називаються непрямими. Відзначимо два моменти при виставленні контргарантії.
• Немає прямого зв'язку між банком принципалів (контрга-рант) і бенефіціаром по гарантії. (Це означає, що банк, який діє в якості контргаранта, практично не має можливості впливати на бенефіціара при необхідності прискорити виконання зобов'язань за гарантією. Крім того, оскільки банк гаранта виступає на стороні свого клієнта, можливість успішності такого тиску стає ще менше).
• Ця система взаємовідносин діє і нагадує на практиці безвідзивний документарний акредитив: у дійсності в ній беруть участь ті ж сторони (за малим винятком, механізм дії обернений: імпортер діє як принципал, запитуюча свій банк відкрити акредитив у банку експортера, задача якого складається в авізуванні клієнта-бснефіціара, із наданням або без надання свого підтвердження).
При використанні непрямих гарантій уповільнюється процес реалізації гарантії через залучення зайвої сторони їв якості посередника. Витрати також зростають, оскільки банк, що виступає гарантом, буде брати комісію, яку віднесуть на рахунок експортера.
Варто пам'ятати, що днем закінчення контргарантії (виданої банком експортера на користь банку, який діє в якості гаранта) повинна бути дата відмінна, від дня закінчення гарантії, щоб існувала можливість для поштових відстрочок, тому що необхідно переконатися, що банк, який діє в якості гаранта, має достатньо часу для контакту з банком-контргарантом у випадку виникнення претензії. Отже, контргарантія повинна закінчуватися не пізніше ніж через 15 днів після самої гарантії. В окремих випадках можливо збільшення зазначеного терміна.