6.3. Учасники гарантійних операцій та взаємовідносини між ними

Банківська гарантія може виставлятися бенефіціару напряму, без авізування через банк бенефіціара. У цьому випадку в га­рантійній операції приймають участь мінімум гри сторони.

1. Принципал — наказодавець по гарантії, що уповноважує свій банк виставити гарантію, він же інструктує свій банк у відно­шенні того, яку гарантію варто надати (ЇЇ вид, сума, дата закінчення терміну дії, специфічні умови і т.д.).

2. Гарант, або банк-гарант — банк, що виставляє гарантію (банк принципала).

3. Бенефіціар — особа, на чию користь виставлена гарантія.

Банк-гарант надає гарантію на користь бенефіціара напряму, без допомоги посередника. Ці га­рантії називаються прямими гарантіями.

Такий засіб отримання гарантії менше вигідний бенефіціарові з точки зору перевірки вірогідності гарантії й оперативного зв'язку з банком-гарантом. Найбільше поширення в міжнародній торгівлі одержав спосіб, при якому гарантія авізується через банк бе­нефіціара. До того ж користування послугами місцевого банку для бенефіціара часто необхідно через національні юридичні і митні формальності, які діють в країні. У цьому випадку до операції підключається четвертий учасник і гарантія дається бенефіціарові місцевим банком на запит банку експортера, що діє в якості контр-гаранта. Таким чином, учасники угоди такі:

1) принципал;

2) банк-гарант;

3) авізуючий банк – банк, що робить авізування бенефіціа-рові отриманої від банка-г аранта гарантії;

4) бенефіціар.

Якщо банк-гарант і банк, що авізує, не є кореспондентами, то в проведенні операції можуть брати участь ще банк-посеред-ник (загальний кореспондент) або декілька банків-посередників. Такі гарантії називаються непрямими. Відзначимо два моменти при виставленні контргарантії.

• Немає прямого зв'язку між банком принципалів (контрга-рант) і бенефіціаром по гарантії. (Це означає, що банк, який діє в якості контргаранта, практично не має можливості впли­вати на бенефіціара при необхідності прискорити виконання зобов'язань за гарантією. Крім того, оскільки банк гаранта виступає на стороні свого клієнта, можливість успішності та­кого тиску стає ще менше).

• Ця система взаємовідносин діє і нагадує на практиці безвідзивний документарний акредитив: у дійсності в ній бе­руть участь ті ж сторони (за малим винятком, механізм дії обернений: імпортер діє як принципал, запитуюча свій банк відкрити акредитив у банку експортера, задача якого складається в авізуванні клієнта-бснефіціара, із наданням або без надання свого підтвердження).

При використанні непрямих гарантій уповільнюється процес реалізації гарантії через залучення зайвої сторони їв якості посеред­ника. Витрати також зростають, оскільки банк, що виступає гаран­том, буде брати комісію, яку віднесуть на рахунок експортера.

Варто пам'ятати, що днем закінчення контргарантії (виданої банком експортера на користь банку, який діє в якості гаранта) повинна бути дата відмінна, від дня закінчення гарантії, щоб існувала можливість для поштових відстрочок, тому що не­обхідно переконатися, що банк, який діє в якості гаранта, має до­статньо часу для контакту з банком-контргарантом у випадку ви­никнення претензії. Отже, контргарантія повинна закінчуватися не пізніше ніж через 15 днів після самої гарантії. В окремих ви­падках можливо збільшення зазначеного терміна.