III.Висновки.

Підсумовуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що застосування аудіовізуального методу підвищує рівень опанування іноземної мови, стимулює бажання оволодіти усним мовленням, закріплює вміння та навички спонтан­ного мовлення у різних ситуаціях повсякденного спілку­вання з носіями інших мов.

ЛІТЕРАТУРА

1. Методические концепции обучения иностранньш язьі- кам в ВУЗе.Тезисьі докладов региональной научно-мето- дической конференции. /Под ред. доц. Железной С. М. - Донецк: ДонГУ, 1996. - 115 с.

1. Пассов Е. И. Основн методики обучения иностран- ньім язьгкам. — М.: Русский язьік, 1977. — 216 с.

2. Профессионально-ориентированное обучение иностран­ ньш язьїкам в ВУЗе. — Донецк: ДонГУ, 1993. — 121 с.

Куделько 3. Термінологічні аспекти конструювання навчальних текстів з іноземної (англійської) мови//Вісник Нац. ун-ту «Львів, політехніка». — 2006. — №559. — С. 115-117.

5. Автореферат

Автореферат (від греч. autos — сам і лат. referre — до­повідати, повідомляти) — короткий виклад змісту наукової праці самим автором. Автореферат також має три частини: загальну характеристику наукового дослідження, виклад змісту розділів роботи, висновки [14].

У першій частині автореферату науковець обґрунтовує актуальність роботи, інформує про предмет й об'єкт дослі­дження, мету, наукову новизну, теоретичне значення, прак­тичне застосування, апробацію результатів дослідження та структуру наукової роботи.

У другій частині автор стисло характеризує розділи роботи.

У третій частині підсумовуються результати дослі­дження.

Наприкінці автореферату зазначається: «Основні поло­ження дослідження викладено в публікаціях». Далі по­даються назви публікацій в алфавітному порядку.

Закінчується автореферат анотацією (мовою оригіналу та 1-2 іншими мовами).

Оптимальний обсяг реферату — 16 друкованих сто­рінок.

6. Анотація

Анотація (від лат. аппоіаііо — зауваження, примітка) — коротка узагальнювальна характеристика книги (чи її час­тини), статті, рукопису тощо, яка розкриває зміст, струк­туру та інші особливості. Подається на звороті титульної сторінки книжки, а також у видавничих проспектах, жур­нальних оглядах, бібліографічних покажчиках [53, 86].

Структура анотації.

1. Опис бібліографічних ознак книги (автор, назва та ін.).

1. Стислий опис змісту та його особливостей у вигляді переліку основних розділів чи питань.

3. Вказівки, для кого ця книга призначена. ПРИКЛАД: «Культура мови на щодень / Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко та ін. — 2-е вид., доп. і випр. - К: Довіра, 2002. -169 с.

У посібнику вміщено практичний матеріал із складних ви­падків сучасної літературної норми — труднощі вибору слів,

утворення граматичних форм, наголошування. Читачі дізнаються про значення й правильне вживання деяких слів, скористаються російсько-українським словничком поши­рених мовних зворотів. Призначений для широкого кола чи­тачів [26].

Обсяг анотації.

Обсяг анотації — не більше 500 друкованих знаків (лі­тер, розділових знаків, пропусків між словами і речен­нями).