Лабораторна робота № 3 Проведення діагностики електронних систем автомобілів з допомогою мотор-тестера
3.1 Мета і завдання роботи
Метою роботи є засвоєння та поглиблення навчального матеріалу з діагностики сучасних електронних систем автомобілів мотор-тестером.
Завдання:
придбання навичок під’єднання діагностичного обладнання для зчитування кодів несправностей систем самодіагностики сучасних електронних систем автомобілів;
експериментальне визначення кодів несправностей електронних систем автомобілів з допомогою мотор-тестерів.
3.2 Теоретичні положення
3.2.1 Призначення систем самодіагностики
Підсистема управління електронними пристроями та системами автомобіля покликана створити компонентам електронних систем сприятливі для ефективної роботи умови, що вона здійснює за допомогою спеціального електронного модуля (скорочено англ. ЕСМ). Модуль перевіряє, відстежує і, в деяких випадках, регулює найважливіші робочі параметри електронної системи, забезпечуючи таким чином максимально можливу збалансованість і ефективність її роботи.
У ході вдосконалення електронних систем управління їм була також додана функція самодіагностики, яка не тільки управляє і контролює роботу компонентів системи, але і дає водію або автомеханіку, що займається обслуговуванням даної машини, можливість ідентифікувати несправності. Це було досягнуто шляхом розробки і впровадження системи електронного збору даних. Таким чином, дані про несправності могли бути тепер занесені в пам'ять електронного модуля управління, а потім зчитані звідти водієм або механіком.
3.2.2 Контрольна лампа системи самодіагностики
Багато автомобілів обладнано контрольною лампою системи самодіагностики, звичайно встановлену в щиток приладів. При виникненні несправності ця контрольна лампа системи самодіагностики спалахує або ця лампа використовується для ідентифікації несправностей, що зберігаються в пам'яті модуля, яка здійснюється її миганням.
Як альтернатива, в корпус електронного модуля управління може бути встановлений світлодіод. Як тільки включено запалення, лампа або світлодіод спалахують. Це служить підтвердженням того, що ланцюг лампи справний. Після запуску двигуна лампа повинна згаснути і не спалахувати, поки система самодіагностики не знайде несправність. Як тільки електронний модуль управління вирішить, що якась несправність дійсно має місце, контрольна лампа спалахує і залишається горіти, доки знайдений збій не пропаде. Якщо корегуючи дії системи управління усунуть неполадку лампа згасне (як правило), а код несправності залишиться в пам'яті електронного модуля, доки той не буде стертий. В деяких системах певні несправності можуть розглядатися як незначні збої і, хоча електронний модуль зареєструє його присутність, лампа може і не спрацювати. Не все автомобілі оснащені контрольною лампою. Системи без такої лампи для з'ясування наявності кодів несправності в їх пам'яті вимагають використання спеціального зчитуючого пристрою.
3.2.3 Класифікація кодів несправностей
Коди, що передані електронним модулем управління, можуть бути поділені на «повільні коди» і «швидкі коди». Повільні коди – це коди несправностей, які випускаються достатньо повільно, так що їх можна показати за допомогою світлодіода або встановленої в приладовій панелі контрольної лампи. Швидкі коди - цифрові коди несправностей, які передаються дуже швидко для того, щоб світлодіод або лампа встигли зреагувати. Для зчитування швидких кодів потрібне спеціальне цифрове обладнання (FCR). У значній мірі, формат і тип даних, що виводяться, визначаються виготівником автомобіля. Функція зчитуючого пристрою кодів не-справностей або процедури світлового зчитування полягає в тому, щоб запустити програму виготівника автомобіля і прочитати інформацію, що доступна. Іншими словами, якщо доступність тієї або іншої інформації не передбачена виготівником автомобіля, то її неможливо одержати через даний канал.
На додаток до зчитування і видалення кодів, за допомогою системи самодіагностики часто може бути виконано безліч інших функцій: перевірка справності виконавчих механізмів і компонентів, регулювання в процесі обслуговування, кодування електронного модуля управління, отримання поточних даних, функція «чорного ящика».
3.2.4 Зчитування кодів несправностей
Коди несправностей можуть бути зчитані з пам'яті електронного модуля управління через спеціальний діагностичний роз'єм (діагностичний вихід) шляхом підключення до нього відповідного зчитуючого пристрою або запуску процедури світлового зчитування. Хоча світлове зчитування кодів ще можливе на старих системах, така практика йде в минуле. Сучасніші системи допускають отримання записаних кодів тільки за допомогою зчитуючого пристрою. Професійний прилад, що використовується для зчитування кодів несправності з пам'яті системи самодіагностики автомобілів, називається зчитуючий пристрій. Проте, існує і інший термін, що частіше використовується фахівцями - «сканер». Цей термін позначає прилад, який «проглядає» дані, на відміну від приладу, єдиною функцією є «зчитування» помилок.
Деякі з ранніх систем самодіагностики вимагали тільки світлового зчитування кодів. Хоча світлове зчитування і досить корисне як «чорновий» експрес-метод зчитування інформації з пам'яті системи без складного устаткування, світлове зчитування має зараз обмежене використання, оскільки займає багато часу і має більшу вірогідність помилки. Крім того, цим методом неможливо зчитувати коди з високою швидкістю передачі, характерною для сучасних систем самодіагностики. Як правило, для світлового зчитування кодів необхідно з'єднати спеціальною перемичкою деякі клеми діагностичного роз'єму. Після цього, коди показуються серією спалахів контрольної лампи на панелі приладів або групи світлодіодів, встановлених в корпусі електронного модуля управління. Коди, одержані у такий спосіб, часто називаються «сигнальним миганням контрольної лампи». Щоб визначити характер несправності, необхідно підрахувати кількість спалахів і звернутися до відповідної таблиці кодів несправностей. Де лампа самодіагностики або вбудований світлодіод не передбачені, необхідно підключити відповідне діагностичне обладнання і зчитати коди.
3.2.5 Самодіагностика автомобілів Ford
У даній лабораторній роботі для дослідження роботи системи самодіагностики використовується двигун Ford 1,6 EFi 1992 р.в. Цей двигун, як і більшість автомобілів Ford, виготовлених з 1985 по 1996 р.р., обладнаний системою управління двигуном Ford EEC IV. З 1996 р. на моделях Ford замість EEC IV встановлюється система EEC V. Системи управління двигуном європейських моделей Ford, крім того, представлені системами Weber IAW (Ford Cosworth), Mazda EGi (Ford Probe) і Nissan ЕСCS (Ford Maverick). Всі ці системи управляють обмоткою котушки запалення і подачею палива за допомогою електронного модуля.
Електронний модуль описуваних систем управління двигуном має функцію самоконтролю, що безперервно відстежує сигнали встановлених на двигуні датчиків і виконавчих механізмів і порівнює кожний сигнал з таблицею контрольних величин, що бережеться в пам'яті модуля. Якщо діагностична програма робить висновок про наявність несправності, електронний модуль записує один або більшу кількість відповідних кодів. Слід враховувати, що такий спосіб не дозволяє зафіксувати неполадки компонентів або збої, для яких не розроблені коди, проте коди розвитку системи постійно ускладнювались. Зокрема, система Ford EEC ІV була значно модифікована. Якщо відразу після свого створення (в 1985 р.) вона була здатна генерувати менше десятка двохзначних кодів несправностей, то в 1996 р. сама остання система Ford EEC ІV вже могла зареєструвати більше сотні тризначних кодів.
При діагностиці зверніть увагу, що коди несправностей системи EEC IV доступні тільки, поки дана несправність присутня в системі і поки включено запалення. Якщо несправність стійка (присутня в системі постійно), то відповідний код буде збережений в її пам'яті після кожного включення запалення. Проте, якщо несправність нестійка, після виключення запалення код несправності буде втрачений до тих пір, поки дана неполадка не з'явиться знов.