17.2. Аудит формування статутного фонду(капіталу)

Наявність заявленого і сплаченого статутного фонду (капіталу) підтверджується довідками банку, актами приймання - передачі майна, балансом і регістрами бухгалтерського обліку страхової компанії, ліцензією страхової компанії, виданої Уповноваженим органом. Аудитор зобов’язаний відмітити цей факт в своєму висновку в зв’язку з тим, що наявність статутного фонду - одна з умов початку діяльності акціонерного товариства. Крім того, розподіл дивидендів між акціонерами здійснюють пропорційно частці участі в статутному фонді засновників (чи акціонерів) страхової компанії. Таким чином, аудит статуту і статутного фонду страхової компанії підтверджує реальність прав засновників (акціонерів) cтрахової компанії на частку статутного фонду (капіталу) і дивіденди.

Нормативно - правовою основою формування і використання статутного фонду(капіталу) страховщика є: Закон України “Про страхування”, Закон “ Про

171. бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, установчі документи страховика , ліцензія на право проведення страхової діяльності.

Згідно з ст. 38 “Ліцензування страхової діяльності” ЗаконуУкраїни ”Про страхування” для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються:

* копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

* довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

* довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

* правила (умови) страхування;

* економічне обгрунтування запланованої страхової(перестрахувальної) діяльності;

* інформацію про учасників страховика, голову виконавчого органу та головного бухгалтера і копії дипломів про освіту цих керівників.

Уповноважений орган зобов’язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання документів.

Розміри статутного фонду фіксуються в Статуті страховика і формуються

відповідно до вимог статті 30 Закону України “Про страхування”.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя - 1,5 млн. євро обмінним курсом валюти України. Згідно з існуючим положенням статутний фонд

страховика формується з внесків співзасновників в грошовій і майнові формі. Частка грошових внесків у сплаченому статутному фонді страховика повинна бути не менше 60 відсотків. Допускається сплата грошової частини внесків до статутного фонду страховика цінними паперами, які випускаються державою за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Міністерством фінансів України, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

В відповідності з Цивільним кодексом України статутний фонд ЗАТ формується за рахунок внесків засновників, отриманих доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах загальної власності. Статутний фонд ВАТ формується за рахунок продажі акцій шляхом відкритої підписки, отриманих доходів та інших законних джерел.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

Страхова компанія, створена в формі Акціонерного товариства, формує

статутний фонд(капітал) шляхом емісії і розміщення акцій. Акція - це цінний папір, який засвідчує право власності на частку в статутному фонді АТ і права акціонера приймати участь в управлінні товариством, в розподілі прибутків і залишків майна при його ліквідації.

Статут АТ повинний містити дані про категорії акцій, що випускаються, їхню номінальну вартість, співвідношення акцій різних категорій. АТ може випускати акції різних категорій і номінальної вартості. При випуску тільки іменних акцій власники акцій реєструються у відповідному реєстрі. Товариство може випускати звичайні(з правом голосу) і привілейовані (без права голосу) акції. При цьому привілейовані акції

172.

приносять фіксований прибуток і мають перевагу перед звичайними акціями при розподілі прибутку і ліквідації товариства.

17.3. Аудит портфеля договорів страхової компанії.

Аудит портфеля договорів передбачає аналіз змісту договорів страхування, оцінку їхньої відповідності Закону України “Про страхування”, а також іншим нормативно – законодавчим актам. Відповідно з цим Законом договір страхування – це угода (договір) між страхувальником і страховиком, у відповідності з якою страховик зобов”язується при настанні страхового випадку здійснити страхове

відшкодування збитків чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов”язується сплатити страхові внески у встановлені строки.

Договором страхування можуть передбачатися й інші умови, погоджені сторонами, а також відповідати загальним умовам, передбаченим законодавством України. Зокрема, договір страхування повинен включати:

- назву сторін;

- предмет договору;

- строки дії договору;

- розмір, строки і порядок внесення страхових внесків;

- права, обов”язки і відповідальність сторін;

- порядок розгляду суперечок;

- юридичні адреси і банківські реквізити сторін.

Факт укладання договору страхування підтверджується видачею страховиком страхувальнику страхового поліса з додатком правил страхування. В страховому полісі передбачається:

- назва документу;

- назва, юридична адреса і банківські реквизити страховика;

- призвіще, імя та побатькові або назва страхувальника і його адреса;

- об”єкт страхування;

- розмір страхової суми;

- страховий ризик;

- розмір страхового внеску, строки і порядок його сплати;

- порядок зміни строків і припинення дії договору;

- інші умови за погодженням сторін, в тому числі доповнення до правил

страхування чи виключення з них окремих позицій.

Підписи сторін.

Під час аналізу укладених договорів і страхових полісів виявляються відхилення їх змісту від вимог діючого законодавства. Так, в окремих полісах, відсутні юридичні адреси і банківські реквізити страховика, визначення страхових ризиків, не визначено порядок дії чи припинення дії договорів.

Складовим звіном аудиту страхового портфеля – є Правила по видах страху- вання. У відповідності з Законом “Про страхування” 4.10. 2001 року, Умови ліцензування страхової діяльності на території України. Загальними умовами дійсності операцій передбаченими законодавством. Правила по видах страхування повинні вміщувати визначення:

- кола суб”єктів страхування і обмеження по укладанню договору страхування;

- об”єктів страхування;

- переліку страхових випадків, при настанні яких виникає відповідальність страховика по страхових виплатах(основні і додаткові умови);

173. - страхових тарифів;

- строків страхування;

- порядку укладання договорів страхування і сплати страхових внесків;

- взаємних зобов”язань сторін по страховому договору і можливих випадків відмови в відшкодуванні по договорах страхування;

- порядку розгляду суперечок по договору страхування.

Необхідно наголосити, що правила страхування, які розроблені і використовуються страховою компанією, повинні бути оформлені, затверджені керівником страхової компанії і погоджені з “Держфінпослуг” ом, який здійснює

державний нагляд за страховою діяльністю через “Департа.мент страхового нагляду,” який створений в його складі.

Аудит портфеля договорів страховика включає :

1. аудит договорів страховика на предмет відповідності їх видам страхування, передбачених в ліцензії. Він зводиться до виявлення договорів страхування по видах страхування, які непередбачені в ліцензії.

2. аудит договорів страхування на предмет відповідності їх території, яка передбачена в ліцензії. Перевірками виявляються договори страхування, укладені з страхувальниками, які розташовані за межами території, передбаченої в ліцензії.

3. аудит договорів страхування на предмет оцінки прийнятого обсягу максимальної відповідальності по кожному, окремому ризику. В відповідності з умовами максимальна відповідальність по окремому ризику по договору страхування не може перевищувати 10% власних коштів страховика.

4. аудит змісту і оформлення договорів страхування. В цьому випадку визначається відповідність укладених договорів страхування вимогам Закону України “Про страхування”.

Питання для самоперевірки

1. В чому суть правових основ діяльності страхових компаній?

2. Які мінімальні розміри статутного фонду страховиків?

3. Яка частка сплаченого статутного фонду повинна бути внесена у грошовій формі?

4. Аудит формування статутного фонду.

5. Аудит портфеля договорів страхування страхових компаній.

174.

Тема.18.Економічний аналіз як методика аудиторської перевірки.

18.1. Сутнісь, методи і технічні прийоми економічного аналізу

Термін “аналіз” кожний працівник любої галузі діяльності, кожний студент вищого навчального закладу, чує практично щодня. Але це слово можна розуміти по-різному і вживати в різних значеннях та з різними відтінками.

Термін “аналіз”, як і більшість основоположних наукових термінів, запозичений з грецької мови. Грецьке “analуzis” у перекладі означає “розподіляю”, “відділяю”. Тобто, у вузькому розумінні “аналіз” розподіл чогось єдиного на складові частини, визначення його елементів і розгляду його частин. Саме в такому значенні цей термін використовується в науковій, виробничій і аудиторській діяльності. Вивчення окремих складових в результаті дає уявлення про ціле. Адже саме поділ на складові дає можливість “зазирнути” всередину предмета, процесу чи явища.

Отже, аналіз є загальнонауковим і практичним методом дослідження та пізнання предметів, явищ і процесів. Оточуючу нас реальність можна пізнати тільки завдяки “розподілу” на складові, вивченню та узагальненню результатів вивчення. Але для отримання чіткого уявлення про об”єкти дослідження та їх осмислення одного тільки аналізу замало. Необхідно поєднувати результати вивчення взаємозв”язків та взаємозалежності між окремими частинами предмета. Отже, як загальнонауковий метод пізнання аналіз завжди використовується разом із синтезом.

Виходячи з того, що під аналіз підпадає все, що нас оточує, і навіть те, що ми лише подумки уявляємо, то в загальнонауковому та практичному розумінні аналіз можна поділити на багато видів залежно від об”єктів: біологічний, фізичний, хімічний, математичний, економічний(аудиторський) та ін.

Необхідність аналізувати виникла у людини разом з потребою осмислено діяти та оцінювати свої дії. Розвиток людської діяльності привів до розвитку аналітичних здібностей людини та до поділу аналізу залежно від сфер діяльності. У результаті сьогодні можна констатувати факт, що без аналізу неможлива осмислена діяльність людини.

Історія розвитку науки доводить, що нові галузі знань виділяються в самостійні науки тоді, коли визначається коло питань практичної діяльності набуває важливого самостійного значення і потребує поглибленої наукової розробки. Це прямо стосується і економічної науки, яка досліджує та відображає економічну діяльність людини. Розвиток продуктивних сил суспільства та виробничих відносин, постійне збільшення обсягів виробництва та розширення обміну призводять до виділення в економічній науці окремої галузі - економічного аналізу.

Сьогодні можна розрізняти макроекономічний або загальнотеоретичний економічний аналіз, і мікроекономічний, або конкретно – економічний аналіз. Макро- економічний аналіз вивчає економічні явище і процеси на рівні міжнаціональному, національному, міжгалузевому та галузевому, тобто на макрорівнях. Початок його розвитку припадає на ХІХ століття, хоча деякі його елементи можна прослідкувати навіть у працях економістів ХVІІІ століття.

Мікроекономічний аналіз (або аналіз господарської діяльності) застосовується для вивчення економіки окремих страхових компаній, підприємств та інших виробничих чи комерційних структур. Як окрема галузь знань аналіз виділився лише в ХХ столітті задяки двом обставинам: новим потребам практики і результатам

175.

розвитку загальноекономічної науки. В ХХ столітті відбувалися небачені темпи розвитку продуктивних сил суспільства. Разом з цим вдосконалювалися і виробничі відносини. Загальні масштаби виробництва набагато перевищували можливості природної людської уяви. У зв”язку з цим інтуїтивні рішення, отримані шляхом .

приблизного розрахунку, більше не задовольняли управлівських потреб. Виникла необхідність в оптимальних рішеннях, прийнятих на основі комплексного аналізу складних економічних процесів.

Крім того, економічна наука в результаті свого розвитку ділилась на підгалузі. Такий поділ здійснювався з двох причин: накопичення широкого обсягу знань та необхідності задоволення нових потреб практики на основі розширення наукових досліджень. Саме в ХХ столітті з”являється необхідність прогнозувати та планувати діяльність підприєств, страхових компаній та інших структур. Існувавші галузі економічної науки вже не могли забезпечувати задоволення нових потреб практики. З”являється нова галузь знань, покликана створити наукове підгрунтя вирішення нових питань економічної діяльності.

У подальшому викладі під терміном “економічний аналіз” буде розумітися в основному мікроекономічний аналіз.

Як зазначалося вище, потреба в аналізі виникла в потребі прийняття обгрунтованих управлінських рішень. Отже, аналіз є функцією системи управління. Оскльки будь – які управлінські ршення на підприємствах (в компаніях) приймаються за результатами господарської діяльності в звітному періоду і для продовження господарської діяльності на послідуючий період, то об”єктом аналізу є господарська діяльність саме виробничих структур.

Господарська діяльність підприємств, страхових компаній та інших виробничих структур - це складна сукупність виробничих відносин у взаємозв”язку з продуктивними силами. Вона складається з багатьох процесів, які умовно можна об”єднати у такі групи:

- матеріально – технічні;

- економічні (ринкові);

- соціальні;

- природоохоронні та ін..

Матеріально – технічні процеси - це технічна і технологічна підготовка діяльності підприємства, страхової компанії, забезпечення їх виробничими ресурсами,

нормативними та методологічними документами необхідними для функціонування основного та допоміжних видів діяльності.

Економічні (ринкові) процеси можна поділити на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх - відносять затрати на оплату праці, вартість витрачених матеріальних та інших ресурсів, формування витрат на страхування, формування собівартості виконаних робіт, формування та розподіл прибутку та ін.

До зовнішніх - відносять формування ринкових цін виконаних робіт (послуги), , деякі види розрахунків(щодо податків, кредитів і аудиту). Ці процеси протікають одночасно з матеріально – технічними, але мають зовсім іншу природу, зміст і форму прояву.

Соціальні - це процеси пов”язані зі створенням відповідних умов праці працівників страхових компаній, їх побуту та відпочинку. Саме ця група обумовлює дію так званого людського чинника всіх видів діяльності.

176. Природоохоронні процеси пов”язані із страхуванням збереження та покращення навколишнього природного середовища, очищення грунтів, води, повітря, збереження рослинного і тваринного світу.

Усі названі процеси діяльності страхових компаній відбуваються, як правило, одночасно. Вони тісно пов”язані між собою. Однак їхня природа, зміст,

закономірності здійснення різні. Вони є результатом дії функцій об”акта управління, в основу яких покладено об”єктивні закони природи та суспільства.

Особлива роль економічного аналізу полягає в тому, що він на підставі глибоких досліджень процесів і явищ господарської діяльності дозволяє перед плануванням вірно вибрати найбільш доцільний варіант, об”єктивно оцінити хід викоиання робіт по страхуванню і наданню послуг, визначенню мір відхилень від плану, виявити причини відношень, недоліків, розкрити резерви підвищення ефективності діяльності і розробити заходи використання резервів.

Аналіз означає розкладання, роз”яснення експертних явищ, предметів і процесів на складові елементи з метою вивчення останніх. Розчленування дозволяє вивчати окремі сторони процесів і явищ, але порушує їх цілісність і не дозволяє мати сукупність уявлення про взаємодію всіх факторів.

Для цілісності уявлення здійснюється зворотній процесс абстрактного дослідження - синтез - це уявне об”єднання окремих сторін явищ, предметів, процесів з метою пізнання їх як єдиного цілого. Тому вивчення економічних явищ проводиться із використанням як аналізу, так і синтезу. Тобто аналіз і синтез являють собою діалектичну єдність.

Складність останніх років виразилась у тому, що мільйони людей кинулися у підприємницьку діяльність без проведення ґрунтовного аналізу і, в результаті, багато з них втратили свої заощадження, кредити, а успіхів не досягли.

Керівники і фахівці різних структур і інстанцій не можуть обійтись без аналізу. Аналіз дає можливість визначити стан справ і привчає до дисципліни думки, до прагнення дати кількісну оцінку впливу різних причин і факторів на результат цієї діяльності. Уникнути втрат може лише той керівник (фахівець), який знає і здійснює аналіз. Щоб добиватись успіху потрібно навчитись правилам ділового і глибокого аналізу наших чисельних помилок та виправлення їх. Діловий економіст засяде за вивчення фактів, цифр, даних , проаналізує практичний досвід і скаже де помилка, і як її виправити.