Прагматика здійснення витрат домогосподарствами в Україні

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у 2012р. склали 3592 грн., що на 4% більше, ніж у 2011р. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 3754 грн., сільське – 3226 грн. У середньому на одного члена домогосподарства еквівалентні сукупні витрати становили 1702 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1814 грн., у сільських – 1473 грн.

Серед усіх сукупних витрат 91% становили споживчі витрати домогосподарств (у 2011р. – 90%). Найбільш вагомою статтею сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). Порівняно з 2011р. частка цих витрат зменшилася на 1,1 % і становила 52%. (рис.2.1)

Рис. 2.1. Структура сукупних витрат домогосподарств України у 2012 році, % (в порівнянні з 2011р.) [12]

У структурі сукупних витрат домогосподарств України більшість займають витрати, пов’язані зі споживанням. Це пов’язане з тим, що домогосподарства є основними споживачами товарів і послуг, вироблених в економіці.

Загалом споживчі сукупні витрати домогосподарств об’єднують споживчі грошові витрати на купівлю продуктів харчування, товарів (одягу, взуття, предметів домашнього вжитку), оплату по­слуг (житлово-комунальних, послуг охорони здоров'я, освіти, культури, транспорту, зв'язку тощо), а також вартість спожитих продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного госпо­дарства, в порядку самозаготівель або подарованих родичами чи іншими особами, та суму отриманих пільг і безготівкових субси­дій.

Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств за період з 2009 по 2011 рік зросли у 1,4 раза (рис 2.2), а їх частка у ВВП України коливається в межах 65% (рис. 2.3)

Рис. 2.2. Динаміка ВВП і кінцевих споживчих витрат домогосподарств України у 2009-2011рр. [3]

Рис. 2.3. Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств України у 2009-2011 рр. у % до ВВП [3]

Витрати вітчизняних домогосподарств ми аналізува­тимемо на основі даних, що публікуються у статистичному збір­нику "Витрати і ресурси домогосподарств України" та "Статистичному щорічнику України", адже саме ці видання подають розгорнуту картину всіх сукупних витрат домаш­ніх господарств.

За матеріалами вибіркових обстежень умов життя домогоспо­дарств, абсолютна величина споживчих витрат, як і їх частка у структурі сукупних витрат постійно зростає (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Обсяг і частка споживчих витрат домогосподарств України у 2010-2012 рр. (у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство) [12]

Показники	2010 р.		2011 р.		2012р.
	грн.	% сукупних витрат	грн.	% сукупних витрат	грн.	% сукупних витрат
Усі домогосподарства	2765,4	90,0	3117,3	90,2	3264,9	90,9
З них:
у міських поселеннях	2920,9	91,0	3302,9	91,2	3453,7	92,0
у сільських поселеннях	2417,1	87,4	2708,3	87,8	2838,6	88,0

У міських домогосподарствах частка споживчих витрат є дещо більшою, ніж у сільських (у 2012 р. 92,0 та 88,0 % відповідно), що пов'язано передусім із більшою часткою комунальних платежів та витрат на транспорт, зв'язок, освіту, відпочинок і культуру у структурі витрат міських домогосподарств порівняно із сільськи­ми (табл. 2.2). Привертає увагу і той факт, що частка витрат на освіту, відпочинок і культуру, а також на ресторани та готелі є більш як у два рази меншою у сільських домогосподарствах, ніж у міських, що свідчить про обмеженість доступу сільської молоді до здобуття належної освіти, а також про неспроможність масового відвідування культурно-відпочинкових заходів жителями сіль­ської місцевості.

Найбільшу частку у витратах вітчизняних домогосподарств мають витрати на харчування: 50,2 % усіх сукупних витрат домо­господарств у 2012р.

У сільських домогосподарствах частка витрат на продукти харчування є значно більшою, ніж у міських (53,9 і 48,7 % відпо­відно), що можна пояснити зарахуванням до сукупних витрат вартості спожитих домогосподарствами продовольчих товарів, отриманих з особистих підсобних господарств та у порядку само­заготівель, які, звичайно, набагато більші у сільській місцевості, ніж у міській. До того ж частки інших видів споживчих витрат у сільських домогосподарствах значно менші порівняно зі спожив­чими витратами міських домогосподарств (окрім витрат на охоро­ну здоров'я та придбання предметів домашнього вжитку, які у 2012 р. були майже однаковими) (табл. 2.2).

Доволі цікавою у контексті нашого дослідження є інформація про розподіл споживчих витрат домогосподарств України за децильними групами залежно від розміру середньодушових еквівалентних загальних доходів (табл. 2.3). Наведені в таблиці дані свідчать, що домогосподарства десятої децильної групи витрачають на освіту 1,2% доходів, а

Таблиця 2.2. Структура споживчих витрат домогосподарств України у 2012 р. (у середньому за місяць у розрахунку на одне домо­господарство) [12]

Показники	Сукупні витрати
	Усі домогос-подарства	У тому числі які проживають
		у міських по­селеннях	у сільській місцевості
Усього витрат, грн	3591,8	3754,0	3225,7
Споживчі витрати, %	90,9	92,0	88,0
У тому числі: продукти харчування та безалкогольні напої	50,2	48,7	53,9
алкогольні напої	1,5	1,6	1,2
тютюнові вироби	2,0	2,1	2,0
одяг і взуття	6,1	6,0	6,4
житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	9,9	10,7	7,8
предмети домашнього вжит­ку, побутова техніка та по­точне утримання житла	2,3	2,4	2,1
охорона здоров'я	3,4	3,3	3,6
транспорт	4,5	4,5	3,8
зв'язок	2,8	3,1	2,0
відпочинок і культура	2,0	2,3	1,1
освіта	1,3	1,5	0,9
ресторани та готелі	2,5	3,0	1,1
різні товари та послуги	2,6	2,8	2,1

домогосподарства першої групи – 1.3%; на охорону здоров’я - 3,9 та 3,4% відповідно; на ресторани та готелі – 4 та 2,5%; на транспорт – 7,3 та 4,3%

Таблиця 2.3. Споживчі витрати домогосподарств України за децильними групами залежно від розміру середніх загальних доходів на одну особу у 2008 р. (у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, %) [12]

Показники	Всі домашні госп-ва	У тому числі за децильними групами за рівнем середніх доходів на одну особу за місяць
		1-ша	2-га	3-тя	4-та	5-та	6-та	7-ма	8-ма	9-та	10-та
Продукти х-ння	50,2	61,0	59,3	56,9	55,7	54,0	52,1	51,4	49,2	46,0	36,9
Алкогольні напої	1,5	1,2	1,2	1,3	1,2	1,2	1,4	1,6	1,6	1,8	1,8
Тютюн. вир.	2,0	2,4	2,1	2,2	2,0	2,0	2,0	2,3	2,0	2,0	1,7
Одяг і взуття	6,1	6,1	6,1	5,5	5,9	6,0	6,1	6,3	6,4	6,5	6,1
Житло, вода, ел.енерргія	9,9	10,2	10,6	10,6	10,6	10,5	9,8	9,8	9,4	9,5	9,2
Предмети домашнього вжитку	2,3	1,5	1,7	1,8	2,2	2,2	2,4	2,1	2,6	2,5	3,0
Охорона здоров’я	3,4	2,8	3,0	3,5	3,4	3,2	3,3	3,4	3,4	3,4	3,9
Транспорт	4,3	2,4	2,8	2,6	3,0	3,5	3,7	4,2	4,1	4,8	7,3
Зв'язок	2,8	2,8	2,9	2,7	2,8	2,9	2,9	2,7	2,9	2,8	2,5
Відпочинок	2,0	1,2	1,3	1,5	1,8	1,6	2,0	1,9	2,4	2,6	2,6
Освіта	1,3	1,3	1,1	1,3	1,1	1,4	1,7	1,3	1,4	1,3	1,2
Ресторани та готелі	2,5	1,3	1,2	1,5	2,0	2,0	2,2	2,3	2,5	3,4	4,0
Різні товари та послуги	2,6	2,1	2,3	2,4	2,5	2,4	2,4	2,6	2,6	3,0	3,0
Споживчі сукупні витрати	90,9	96,3	95,6	93,8	94,2	92,9	92,0	91,9	90,5	89,6	83,2

Отже, споживчі витрати, формуючи левову частку сукупних витрат домогосподарств, відіграють важливу роль у макроекономічних процесах, оскільки задоволення споживчого попиту насе­лення є, у кінцевому підсумку, тією метою, задля якої, по суті, й функціонує економічна система держави.

Крім споживчих витрат, домашні гос­подарства здійснюють також витрати неспоживчого характеру, які поділяються на інвестиційні витрати та інші не­споживчі витрати.

Державний комітет статистики України до неспоживчих су­купних витрат домогосподарств зараховує витрати, пов'язані з ве­денням особистого підсобного господарства (купівля реманенту, насіння, палива), грошову допомогу родичам, витрати на купівлю нерухомості, будівництво та капітальний ремонт житла, на при­дбання акцій, сертифікатів, валюти, приріст вкладів до банків­ських установ, на сплату аліментів, податків та інших обов'язкових платежів, а також суми використаних заощаджень, позик та по­вернених домогосподарством боргів.

Структуру неспоживчих сукупних витрат домогосподарств України у 2010—2012 рр. подано у табл. 2.4.

Дані табл. 2.4 свідчать, що за період з 2010 по 2011 р. обсяг неспоживчих витрат вітчизняних домогосподарств у середньому на місяць у розрахунку на одне домогосподарство зріс як у міських домогосподарствах, так і у сільських. Зниження витрат неспоживчого характеру частково свідчить про погіршення загального добробуту домогосподарств в Україні, адже у них зникає можливість витрачати більше коштів на здійснення заощаджень, надання допомоги родичам тощо.

Частка неспоживчих витрат у сільських домогосподарствах є значно вищою, ніж у міських (у 2012 р. — 12 і 8 % відповід­но). Така ситуація зумовлена передусім значним пере­вищенням частки витрат на допомогу родичам та іншим особам, а також більшими витратами сільських домогосподарств на будівництво і капітальний ремонт житла.

Звернемо увагу і на той факт, що сукупні витрати неспоживчого характеру досить суттєво різняться залежно від децильної групи, до якої належить домашнє господарство. Так, у 2012 році неспоживчі сукупні

Таблиця 2.4. Обсяг і частка споживчих витрат домогосподарств України у 2010-2012 рр. (у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство) [12]

Показники	2010 р.		2011 р.		2012р.
	грн.	% сукупних витрат	грн.	% сукупних витрат	грн.	% сукупних витрат
Усі домогосподарства	307,2	10,0	338,7	9,8	326,8	9,1
З них:
у міських поселеннях	276,5	9,0	318,6	8,8	300,32	8,0
у сільських поселеннях	387,2	12,6	441,8	12,2	387,1	12,0

витрати домогосподарств десятої децильної групи перевищували аналогічні витрати домогосподарств першої групи у 4,5 рази, що свідчить про значне майнове розшарування суспільства. (табл..2.5)

Таблиця 2.5. Непоживчі витрати домогосподарств України за децильними групами залежно від розміру середніх загальних доходів на одну особу у 2012 р. (у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, %) [12]

Показники	Всі домашні госп-ва	У тому числі за децильними групами за рівнем середніх доходів на одну особу за місяць
		1-ша	2-га	3-тя	4-та	5-та	6-та	7-ма	8-ма	9-та	10-та
Неспоживчі сукупні витрати	9,1	3,7	4,4	6,2	5,8	7,1	8,0	8,1	9,5	10,4	16,8

Важливо зазначити, що між рівнем доходів і структурою ви­трат домогосподарств спостерігається тісний взаємозв'язок. Ці за­кономірності вперше дослідив німецький статистик Е. Енгель. Він стверджував, що зі зростанням доходу частка витрат на хар­чування зменшується, витрати на одяг, житло, опалення й освіт­лення змінюються порівняно менше, несуттєво, а частка витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб по­мітно збільшується. Це означає, що потреби споживачів задоволь­няються від простіших (найактуальніших) до вищих залежно від рівня доходів домашніх господарств.

Проаналізовані нами дані свідчать, що відмінність між витратами 10 % найбіднішого (перша децильна група) і 10 % найбагатшого (десята децильна група) населення за окремими видами витрат є доволі суттє­вою. Скажімо, частка витрат на придбання продуктів харчування у найбідніших домогосподарствах є у рази більшою, ніж у найбагатших. Зате домогосподарства, що належать до десятої децильної групи, значно більше коштів (порівняно з домогосподарствами першої децильної групи) витрачають на транспорт, від­починок і культуру, ресторани та готелі, а також на всі види неспоживчих витрат.

Отже, статистичні матеріали вкотре засвідчили, що для най­менш забезпечених верств населення України характерною є стра­тегія виживання (споживчі витрати у першій децильній групі ста­новлять 96,3 % сукупних витрат, витрати на придбання продук­тів харчування — 61,0 %), а для найзаможніших громадян — ін­вестиційна стратегія, яка передбачає не лише інвестиції в матері­альні об'єкти (16,0 % усіх сукупних витрат), а й інвестиції у фор­мування та збільшення людського капіталу членів домашнього господарства (освіта, відпочинок, культура тощо).