3. Випадки самовільного захоплення сільськогосподарських земель для ведення городництва, під різного роду будівництва, розробку поширених корисних копалин тощо.

Самовільне захоплення землі є найбільш поширеним порушенням земельного законодавства, що зазіхає на права та законні інтереси власників земель та землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки визнається земельним злочином за умови, якщо законному володільцю або власнику завдано значної шкоди

Самовільне зайняття земельних ділянок є одним із земельних правопорушень, передбачених статтею 211 Земельного кодексу України (ЗК), за вчинення якого громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Найчастіше більшість зазначених позовів ґрунтується на матеріалах перевірок дотримання вимог земельного законодавства, в яких зафіксовані виявлені держінспекторами факти самовільного заняття земельних ділянок. Проте у багатьох випадках відсутні факти самовільного заняття земельних ділянок або кваліфікація правопорушення як "самовільне зайняття земельної ділянки" дана неправильно. У зв'язку з цим необхідно з'ясувати, що являють собою: «земельна ділянка, землі сільськогосподарського призначення, та самовільне зайняття земельних ділянок».

Визначення земельної ділянки дається у статті 79 ЗК. У ній наголошується, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним розташуванням і правами на неї. Аналогічне визначення міститься в Законі України "Про оцінку земель". Так, в юридичному розумінні земельна ділянка - це не просто частина земної поверхні, а частина земної поверхні з установленими межами, певним розташуванням і визначеними щодо неї правами, що є окремим, самостійним об'єктом права власності.

Відповідно до ЗК землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства (ОСГ): садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ЗК землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Виходячи з викладеного, змінити цільове призначення земель ОСГ на землі житлової та громадської забудови під час дії мораторію фактично неможливо.

Отже, на землях сільськогосподарського призначення не можливо проводити різного роду будівництва, розробку поширених корисних копалин тощо.

Визначення самовільного заняття земельних ділянок, відповідно, і визначення складу цього правопорушення, наведено у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель",

«самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними».

Діями, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки, можуть, зокрема, бути: освоєння земельної ділянки, проведення сільськогосподарських робіт, розміщення тимчасових споруд або будівництво капітальних будівель, споруд та інших об'єктів нерухомого майна, огородження земельної ділянки, розмітка земельної ділянки під будівництво, розміщення будівельних матеріалів, монтаж будівельних кранів і т.п.

Самовіле зайняття земельних ділянок застосовується як до "первинної" передачі земельних ділянок у власність (користування), так і до придбаних земельних ділянок на підставі цивільно-правових договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, оренди, успадкування на підставі судових рішень.

Пунктом 4.3 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему № 312 від 12 грудня 2003 року, в якому було встановлено, що при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор, зокрема, повинен був з'ясувати обставини і суть скоєного порушення земельного законодавства і встановити, чи є в діях особи, який порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або складу злочину.

У роз'ясненнях про самовільне зайняття земель зазначається, що не є самовільним заняттям використання земельної ділянки громадянами і юридичними особами земельних ділянок на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності, договір купівлі-продажу, інших цивільно-правових угод до оформлення державного акта на право власності на право постійного користування земельною ділянкою або договору оренди, оскільки в даному випадку має місце використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а не самовільне зайняття земельної ділянки.

Самовільне заняття земельної ділянки відноситься до злочинів проти власності (Розділ VI КК України), оскільки насамперед порушує права та законні інтереси суб’єктів права державної власності (держави в особі уповноважених органів), комунальної власності (територіальних громад в особі відповідних рад) та приватної власності (фізичних і юридичних осіб).

Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки встановлена у Кримінальному кодексі України. яким запроваджувалась кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, якщо за такі ж дії протягом року було застосовано адміністративне стягнення.

Самовільне захоплення землі є найбільш поширеним порушенням земельного законодавства, що зазіхає на права та законні інтереси власників земель, землекористувачів, у тому числі орендарів. З усієї кількості виявлених порушень, які кваліфікуються як самовільне зайняття земель, 20-25% відноситься до категорії захоплення землі як власності (державної, комунальної, приватної). У решті випадків - це фактичне використання земель без правовстановлюючих документів або з порушенням порядку надання земельної ділянки.

Найбільша площа самовільно зайнятих земельних ділянок припадає на землі сільськогосподарського призначення (63%).

Об’єктивну сторону самовільного зайняття земельної ділянки становлять:

а) активні протиправні дії;

б) шкода, нанесена власнику земельної ділянки чи землекористувачу;

в) причинний зв’язок між протиправними діями та шкодою. Об’єктивна сторона кваліфікованого складу злочину (ч. 2 ст. 197-1 КК України) характеризується лише протиправними активними діями по зайняттю земельної ділянки.

Самовільне зайняття земельних ділянок може виступати у двох формах:

1) у формі дій, які свідчать про фактичне використання особою за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) (наприклад, оброблення ділянки сільськогосподарського призначення);

2) у формі дій, які свідчать про намір особи використовувати земельну ділянку за відсутності вчиненого правочину щодо неї (наприклад, огородження самовільно зайнятої ділянки).

Суб’єкт злочину є загальним, тобто ним може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16 років. З суб’єктивної сторони самовільне зайняття земельної ділянки завжди здійснюється із прямим умислом, спрямованим на заволодіння земельною ділянкою.