Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
Факультет Іноземних мов
Реферат з психології
На тему: "З. Фрейд про психоаналіз"
Виконала студентка 213 групи
Шабуня Т.В.
Науковий керівник Роман І.О.
Чернівці 2009
План
1) Біографія Зігмунда Фрейда (прихід його в медицину, передумови для створення праць про психоаналіз)
2) Лікування розмовою
3) Історична конвесія
4) Double conscience
5) Істерія, що воно таке?
6) Тлумачення сновидінь.
7) Дослідження дітей.
8) Інфантильна сексуальність.
Зігмунд Фрейд народився 6 травня 1856 року в австрійському місті Фрайберзі, Моравія (нині Пршибор на території сучасної Чехії) у родині небагатого торговця вовною. Коли Фрейдові було чотири роки, його родина у зв'язку з фінансовими утрудненнями перебралася у Відень, де майбутній учений прожив близько 80 років. У великій родині було 8 дітей, але тільки Зіґмунд виділявся своїми винятковими здібностями, дивно гострим розумом і пристрастю до читання. [8]
Зигмунд Фрейд народився в сім'ї Якоба Фрейда та Амалії Натансон.
Батьки психоаналітика походженням з Бучача (нині Тернопільська область), де жили до переселення в австрійське місто Фрейберг, що знаходиться поблизу кордонів Польщі та Австрії.
У статті "Моє життя і психоаналіз" Зигмунд писав: "Я народився 6 травня 1856 року у Фрейбурзі в Моравії, маленькому містечку в нинішній Чехословаччині. Мої батьки були євреї, і сам я залишаюся євреєм. Про моїх предків з батьківського боку я знаю, що вони колись мешкали в рейнських землях, у Кельні; у зв'язку з черговим переслідуванням євреїв в XIV або XV століттях, сімейство перебралося на схід, і впродовж XIX століття воно перемістилося з Литви через Галичину до німецькомовних країн, до Австрії". Якоб Фрейд народився в 1815 році в місті Тисмениця (сучасна Івано-Франківська область), в Галичині, і провів там перші 25 років свого життя. У Тисмениці він уперше одружився і дав життя двом старшим братам Зигмунда - Еммануелю і Філіпу. Амалія Натансон також народилася в Україні, в місті Броди на Львівщині, виросла в Одесі. [6]
Тому батьки прагнули створити для нього кращі умови. Незважаючи на обмежені фінансові можливості, що змушували всю родину тулитися в тісній квартирці, у Фрейда була своя власна кімната й навіть лампа з масляним ґнотом, який він користувався під час занять. Інші члени родини задовольнялися свічками. Фрейд згадував, що в дитинстві він частенько мріяв стати генералом або міністром. Але він був євреєм, і майже будь-яка професійна кар'єра була для нього закрита, за винятком медицини і юриспруденції. Фрейд вибрав медицину без особливого бажання. Він надійшов на медичний факультет Віденського університету в 1873 році. Після одержання медичного ступеня в 1881 році Фрейд обійняв посаду в Інституті анатомії мозку й проводив порівняльні дослідження мозку дорослої людини й плода. В 1885 році одержав звання приват-доцента, і йому була надана стипендія для наукового стажування за кордоном, після чого він відправився в Париж у клініку Сальпетриер до известного психіатра Ж.М. Шарко, що застосовував гіпноз для лікування психічних захворювань. В 1886 році Фрейд одружився на Марті Бернайс, з якою вони прожили разом більше половини століття. У них народилися три дочки й три сини. Молодша дочка, Ганна, пішла по стопах батька й згодом зайняла лідируюче положення в психоаналітичному напрямку як дитячий психоаналітик. В 1891 році Фрейд переселяється в будинок за адресою: Відень ІX, Берггассе, 19, у якому він жив з родиною й приймав пацієнтів аж до змушеної еміграції в червні 1937 року.
Родинне життя Фрейдов почалося в чотирикімнатній квартирі на Рінгштрассе, вулиці, яка кільцем оточувала місто. На ній розташовувалися всілякі установи - музеї, галереї, опера, уряд, - і мати таку адресу вважалося престижним. Квартира, яку Фрейд вибрав влітку до весілля, знаходилася в новому будинку в північно-східній частині вулиці, біля біржі і старого кравецького кварталу з внутрішньої сторони і досить близько від медичних інститутів і міської лікарні із зовнішнього боку авеню. Це був не наймодніший, але дуже пристойніший район. Сьогодні на цьому місці коштує поліцейське управління. Коли я звернувся до чергового, той відповів: "Зігмунд Фрейд? Не знаю, хто це такий". [7]
У будинок входили з паралельної вулиці, Марія-Терезієнштрассе. Офіційно він називався "Kaiserliches Stiftungshaus", Імператорський меморіальний будинок, і стояв на місці театру, який за п'ять років до того спалахнув під час вистави і став могилою для декількох сотень чоловік "Багато хто стверджував, що купили квитки на цю трагічну виставу, але з якоїсь причини не змогли прийти, а значить, їх врятувало диво. Березня, її брат Елі і сестра Фрейда Ганна імовірно були серед цих небагато, що уникнули смерті.". Цей будинок називали Будинком спокутування, і таке минуле відлякувало тих, що деяких бажають там жити. Якщо тому квартирна плата була низькою, стає зрозумілим, як Фрейд міг дозволити собі таку квартиру. Спочатку він ледве зводив кінці з кінцями. Йому довелося закласти свій золотий годинник, дарунок від Еммануїла, і навіть золотий годинник, який він подарував Марті на весілля. [7]
"Фрейду був наданий холодний прийом, хоча і не настільки, як він пише в своїй автобіографії. За його словами, на молодого новатора озброїлися реакціонери від медицини. Так, він згадує "старого хірурга" з Відня, який тоді докорив йому, що Фрейд проігнорував походження слова "істерії" від грецького "матка" і те, що ця хвороба може відноситися лише до жінок. Якщо цей старик існував насправді, його навряд чи можна назвати типовим представником віденської медицини. Втім, чим сильніше Фрейд представляв опозицію, тим легше йому було відчувати себе героєм, що протистоїть суспільству." (Посланець Шарко)
У молодості Зігмунд Фрейд зацікавився гіпнозом та його застосуванням для надання допомоги душевно - хворим. Пізніше він відмовився від гіпнозу, надаючи перевагу йому методу вільних асоціацій та аналізу сновидінь. Ці методи стали основою психоаналізу.
В 1895 р. на віллі "Бель Вю" Зігмонду Фрейду відкрилася таємниця сновидінь.1896 рік офіційно вважається роком народження психоаналізу.
Теорії Фрейда та використані їм способи лікування викликали полеміку у Відні у XX віці і до цієї пори залишаються предметом гарячих спорів. Його часто називають "батьком психоаналізу".
У 1938 році, після приєднання Австрії до Германії (аншлюса) та ставшимися після цього пере - слідуваннями євреїв з боку нацистів, Фрейд емігрував у Лондон. Страждаючи від раку ротової порожнини, викликаної курінням, у 1939 він вчинив самогубство, точніше - евтаназію, ідея якої була в ті часи достатньо поширеною.
До цього ж року ставиться початок розробок Фрейдом разом з Й. Брейером особливого способу гіпнотерапії - так званого катартичного (від грецького katharsіs - очищення).
В 1895 році Фрейд остаточно відмовився від гіпнозу й почав практикувати спосіб вільних асоціацій - лікування розмовою, згодом "психоаналіз". Поворот до справжньої слави й більших грошей відбувся 5 березня 1902 року, если імператор Франсуа - Жозеф І підписав офіційний указ про присвоєння Зиґмундові Фрейдові звання професора-асистента.
1907 Рік, по оцінці самого Фрейда, переломний в історії психоаналітичного руху - він одержує листа від э. Блейлера, що першим у наукових колах висловив офіційне визнання фрейдовської теорії.
У березні 1908 року Фрейд стає почесним громадянином Відня.
В 1909 році він виступає з лекціями в США, в 1910 році в Нюрнбергу збирається "Другий міжнародний конгрес по психоаналізі", далі конгреси стають регулярними.
В 1912 році Фрейд засновує періодичне видання "Міжнародний журнальчик по медичному психоаналізі".
У ранніх роботах Фрейда (до 1920 р.) у якості джерела неврозів розглядається конфлікт несвідомого (яке керується "принципом задоволення") і свідомості, яка прагне до самозбереження ("принцип реальності"). Згодом основна увага зосереджує на конфлікті усередині психічної інстанції, що керується принципом реальності. У роботі "Я и Воно" Фрейд виділяє в структурі психіки три компоненти - Воно Я і Понад - Я (Суперего). Воно представляє несвідомі потяги, Я - принцип реальності. Понад - я формується в процесі засвоєння людиною соціальних норм, панування яких над психікою також стає несвідомим, приводить до виникнення совісті й неусвідомленого почуття провини.
фрейд психоаналіз асоціація сновидіння
В 1935 році Фрейд стає почесним членом Королівського суспільства медиків у Великобританії. 23 Серпня 1938 року влада закриває Віденське Психоаналітичне суспільство. 4 Червня 1938 року Фрейд із дружиною й дочкою Ганною залишає Відень і "Східним експресом" їде через Париж у Лондон.
Болісно страждаючи від раку, викликаного палінням, в 1939 році він просить свого лікаря й друга Макса Шура допомогти йому зробити самогубство. Той дав йому потрійну дозу морфіну, від якої він помер 23 вересня 1939 року.
Фромм аналізував також самоідентифікацію Фрейда з пророком Мойсеєм, засновником єврейської релігії. Згодом Фрейд, жартуючи, називав себе Мойсеєм психоаналізу, мовляв йому тільки призначено передбачити завоювання сфери психічного, а свого учня Карла Густава Юнга називав Ісусом Навіном психоаналізу. Одну з останніх праць Фрейд присвятив образові Мойсея. Сором за батька, що не зміг відстояти свою національну гідність, породив несвідому зневагу до своєї нації загалом. Тому він вивів Мойсея не євреєм, а сином єгипетського аристократа. Тим самим Фрейд позбавляв євреїв героя та оригінальної монотеїстичної ідеї, стражами якої, в середовищі суцільного язичництва, іудеї були до Євангелія.
У ставленні до людського світу Фрейд орієнтувався на елітарну меншість, якій відводив керівну та організаційну роль.
Єврейська духовна традиція сприяла тому, що Фрейд у своїх поглядах на культуру орієнтувався на елітарну традицію давнього світу. З античною традицією вищості аристократичної людини над масою Фрейд узгоджував і своє відкриття. У дусі платонівської філософії (Платон вважав розум вищим від душі) він дійшов висновку, що метою життя цивілізованої людини стає сублімація (лат. "підіймаю, підношу") - перетворення сексуальної енергії на духовно-творчу.
Людство Фрейд поділяв на нецивілізовану масу (чернь), не здатну жертвувати власними інстинктами, а тому змушену їх задовільняти, і на інтелектуальну еліту, здатну сублімувати (перетворювати) найнижчі інстинкти на пізнавальну діяльність. Цивілізація постала результатом сублімації інстинктивних імпульсів, перетворення нижчого на вище. У листі до своєї нареченої Фрейд писав:". Чернь живе, як хоче, а ми стримуємо себе. Ми робимо це для того, щоб зберегти нашу цілісність. Ми зекономимо на нашому здоров'ї, на нашій здатності радіти, на нашій силі: ми зберігаємо її для чогось, самі того не знаючи, для чого саме. І ця звичка постійного пригнічення природних інстинктів надає витонченості нашому характеру". Тому Фрейд на себе накладав найжорстокіші сексуальні обмеження і жив відповідно до найсуворішої моралі. А релігію як "низьку" ілюзію, він вважав духовним пристановищем юрби, науку - еліти. У праці "Майбутнє однієї ілюзії" він поділяв людей на вождів і підкорених, вважаючи, що такий поділ грунтується на природній основі. Сповідуючи платонівські принципи раціонального влаштування держави, обстоював АНТИДЕМОКРАТИЧНІ засади; глибоко вірячи в ДИКТАТУРУ ЕЛІТИ, ідеалізував Муссоліні, пославши йому в дарунок свою книгу про психоаналіз. Його захоплення видатними особами відповідало модерністським уявленням про культурних героїв та їх загальнолюдську місію - розумно і гармонійно облаштувати світ. [11]