IV.Закріплення вивченого матеріалу

Запитання

1. Що таке форма держави?

2. Які форми держави вам відомі?

3. Які існують форми правління?

4. Назвіть основні види монархічної та республіканської форм правління.

V.Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал підручника.

2. Навести 1-2 приклади країн з різними формами правління.

3. Випереджальне завдання: підготувати повідомлення про політичні режими та форми територіального устрою держави.

Урок 5

Тема. Державний лад.

Мета: вчити формулювати вміння аналізувати текст підручника, стисло викладати свою думку та робити висновки, розвивати пам'ять, , виховувати почуття коллективизму.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: малюнки, таблиці, підручник..

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань учнів

Бесіда

1.Що таке держава, державний лад?

2.Назвіть основні функції держави і наведіть приклади.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Державний лад — система політико-правових, адміністративних, економічних та соціальних відносин у державі, яка встановлюється основними законами країни (конституцією), а також структура держави, зумовлена соціально-економічним розвитком суспільства та співвідношенням політичних сил у країні. Державний лад характеризує державу з погляду форми прав¬ління, територіального устрою, політичного режиму.

Учитель викладає матеріал, використовуючи схему (див. Схему)

Однією з ознак держави є її форма.

Форма держави — поєднання способу організації та здійснення державної влади, її методів та форм зворотного зв’язку органів дер-жави з населенням. Форма держави визначає її державний лад.

Форма держави визначається:

політичним правлінням;

державним ладом;

політичним режимом.

Форма правління — спосіб організації верховної влади, який визначає систему її вищих органів, порядок їх формування та особливості розподілу повноважень між ними.

Існують дві форми правління:

монархічна;

республіканська.

Форма територіального устрою держави — національно-територіальна та адміністративно-територіальна організація державної влади, яка встановлює порядок взаємовідносин між центральними та місцевими органами влади.

Розрізняють прості (унітарні) і складні держави (федерація, конфедерація, імперія).

Політичний режим характеризують такі елементи, як система конкуруючих партій, способи голосування, структури груп тиску, способи і порядок формування органів державної влади.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Робота учнів з Конституцією України

Учні працюють з документом і відповідають на запитання:

1. Назвати форму правління, державного устрою та політичного режиму в Україні.

2. Охарактеризувати законодавчу, виконавчу та судову владу в Україні.

3. Розповісти про національно-територіальний устрій держави.

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал підручника.

2. Навести 1—2 приклади держав з різним територіальним устроєм та політичним режимом.

Урок 6

Тема. Особа, суспільство, держава. Особа і суспільство

Мета: встановити рівень оволодіння учнями основами теоретичних знань і способами пізнавальної діяльності;корекція засвоєних учнями знань, умінь та навичок.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань учнів

Диспут «Україна — демократична, правова держава» .

Клас розподіляється на чотири групи. Дві групи учнів доводять, що Україна є демократичною, правовою державою, інші дві групи спростовують це твердження.

Групова робота

Пропонуємо учням у групах розв'язати задачі з визначення форми держави.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Відносини можуть виникати не тільки між окремими особами та колективами. Вони складаються також між окремими особами, з одного боку, та суспільством — з іншого. Основою цих відносин є взаємний вплив людини та суспільства одне на одного.

Суспільство постійно розвивається та змінюється, і разом з ним змінюється людина. Разом з тим, люди мають можливість безпосередньо впливати на зміни суспільних відносин, оскільки вони виступають у них безпосередніми учасниками.

Особливо це стосується видатних особистостей, які змінюють ситуацію в різних сферах людського життя. З іншого боку, людина з її індивідуальними потребами може протистояти суспільству, а суспільство заважати задоволенню індивідуальних потреб окремої особи.

Завдання

1. Наведіть приклади впливу особи та суспільства одне на одного.

2. Наведіть приклад, коли індивідуальні потреби людини вступають у суперечність з потребами суспільства.

3. Що треба зробити, щоб ці суперечності не загострювались?

Поняття «особа», «індивід», «особистість»

Завдання

Учитель пропонує учням спочатку самостійно дати визначення «людина», «індивід», «особистість».

Учитель. Термін «людина» означає біологічну істоту, тобто представника роду людського, як одну із форм земного життя та продукт суспільних відносин.

Термін «індивід» означає конкретну людину, що відзначається біологічно та соціально зумовленими та індивідуально вираженими психофізіологічними якостями.

Поняття «особистість» — це конкретний індивід, що відзначається неповторною сукупністю соціально значущих якостей, які виявляються у його відносинах з іншими людьми.

Поняття «особа» частіше застосовується в юридичній термінології. Ним позначається людина (особистість), яка є суб’єктом правовідносин. Тут воно має два значення. «Фізичні особи», або просто «особи», — це конкретні люди та «юридичні особи», під якими розуміють підприємства, установи та організації.

Запитання

1. Чим відрізняється людина від індивіда?

2. Чим відрізняється індивід від особистості?

3. Чим відрізняється особа та особистість?

Учитель. Кожен з нас є не тільки членом суспільства, але й громадянином своєї держави.

Робота з поняттями

Фізична особа — людина.

Юридична особа — організація, створена та зареєстрована в установленому законом порядку.

Бесіда з учнями

1. В які відносини вступає людина з членами суспільства?

2. В які відносини людина вступає з державою?

3. Наведіть приклади цих стосунків.

4. Складіть дві правові задачі щодо понять «фізична» та «юридична» особа.

5. Розв’яжіть юридичні задачі за схемою:

Аргумент один —► аргумент два —► питання —► розв’язання задачі —► відповідь.

Наприклад:

Задача 1. С. П. Сидоренко звернувся до паспортного столу, щоб отримати паспорт та прописку.

Задача 2. Паспортист С. О. Іванов відмовив, сказавши, що документи, які приніс С.П. Сидоренко, неправильно оформлені.

Запитання

1. Назвати фізичну та юридичну особу.

2. Дати правову оцінку діям С. О. Іванова.

Робота над задачею

Аргумент 1. С.П. Сидоренко приніс документи до паспортного столу.

Аргумент 2. С. О. Іванов повернув документи через те, що вони неправильно оформлені.

Розв'язання. Фізична особа С. П. Сидоренко, тому що він звернувся до держави з індивідуальним запитом щодо оформлення свого паспорту. С. О. Іванов — це юридична особа, оскільки він перебуває на роботі в державній установі й оформлює документи.

Дії С. О. Іванова є правильними, тому що він повернув документи С. П. Сидоренку. Якщо документи неправильно оформлені, то їх потрібно повернути для виправлення помилок.

Відповідь: Фізична особа — С. П. Сидоренко, юридична особа — С. О Іванов.

Громадянство України

Робота з юридичним документом (робота в групах)

1-а група. Опрацюйте статті 3, 25 Конституції України та визначте основні конституційні принципи інституту громадянства в Україні.

2-а група. Учні мають опрацювати Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. і дати відповідь, хто, окрім громадян, проживає на території країни.

3-я група. Учні мають опрацювати Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. і пояснити зміст поняття « громадянство України ».

Громадянство — стійкий юридично визначений, не обмежений у часі та просторі правовий зв’язок людини з певною державою, де:

а) юридична визначеність — регулювання відносин між особою та державою нормативними актами;

б) стійкість та необмеженість у часі та просторі — збереження протягом тривалого часу, незалежно від місця перебування.

Робота з поняттями

Апатрид — особа, яка не має громадянства.

Біпатрид — особа, яка має два чи більше громадянств. Іноземець — особа, що проживає на території певної держави, не є громадянином цієї держави і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Біженець — іноземний громадянин чи особа без громадянства, який через загрозу переслідувань за різними ознаками (національні, релігійні, політичні) був вимушений залишити територію держави, громадянином якої він є, або територію країни свого постійного проживання.

Поняття «громадянство» вживається щодо країни з республіканською формою правління, а «підданство» щодо країн з монархічною формою правління.

Згідно із Законом України «Про громадянство України» грома-дянство України надається:

1) при народженні;

2) за територіальним народженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства України;

4) внаслідок поновлення у громадянстві України;

5) внаслідок всиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства;

10) за іншими підставами, передбаченими законом.

Якщо дитина народилась за межами України або громадянином України є один з батьків, громадянства України дитина набуває на підставі заяви батьків.

Громадянство України ґрунтується на таких засадах:

1) єдиного громадянства;

2) запобігання виникненню випадків без громадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Умови набуття та припинення громадянства

Умовами набуття громадянства України є:

1. Визнання та виконання Конституції і законів України.

2. Не перебування в іноземному громадянстві або зобов’язання припинити іноземне громадянство.

3. Безперервне проживання на законних підставах в Україні протягом п’яти років. Це правило не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України та проживає в Україні на законних підставах протягом двох років.

4. Отримання дозволу на постійне проживання в Україні.

5. Володіння українською мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі).

6. Наявність законних джерел існування. Це не стосується осіб, яким надано статус біженців.

Умовами для припинення громадянства України є: вихід з громадянства України; втрата громадянства України;

підстави, передбачені міжнародним договорами України.