1. Дайте відповіді на запитання:

Анімі́зм— віра в існування душі і духів, які керують матеріальним світом.

Анімізм це також вірування первісних людей, віра в існування духів,

одухотворення сил природи, тварин, рослин і предметів, приписування їм

розуму, дієздатності і могутності. Звідси виникають погребальний культ,

культ предків і розвиток вірувань в загробне існування душі, потойбічне

життя.

Назва епохи

Період існування епохи

Події, досягнення, відкриття

Палеоліт

Від 3 млн р. до н.є – 12-10 тис. р. до н.є

Формування первісного ладу. За раннього і середнього палеоліту люди жили на дородовій стадії первіснообщинного ладу, за пізнього палеоліту — матріархально-родовим ладом. Палеоліт характеризувався поширенням примітивних знарядь праці з дерева, каменю і кістки, пануванням мисливства та збиральництва. Верхній палеоліт знаменний ще і тим, що це час народження мистецтва.

Мезоліт

10 – 6 тис. до н.є.

Закінчується льодовиковий період: тепліє клімат, оновлюється рослинність, міняється фауна. Стали непотрібними великі громадські об'єднання, їх змінюють невеликі колективи мисливців. До того часу відноситься чудовий технічний винахід - лук і стріли. В цей час у людей з’явилися перші навички у виготовленні глиняного посуду.

Неоліт

7 – 4 тис. до н.є.

Початок переходу від привласнюючих форм господарства до відтворювальних, створення культурно-історичних областей, в межах яких розповсюджувалися такі інновації, як відтворювальне господарство, кераміка, відтискна техніка розщеплення, шліфування, свердління, різноманітні елементи духовної культури.

Енеоліт

4 – 3 тис. до н.є.

Поширення виробів з міді. Період дальшого удосконалення відтворювальних форм господарства (землеробство, скотарство). Накопичення продукту, зростання суспільних багатств стимулювало міжплемінний обмін. Енеоліт — період консолідації суспільної організації племен, розквіту патріархату, формування великих, спільних за походженням, об'єднань.

Мегаліт

3 – 2 тис. до н.є.

Мегаліт — від грецького — «великий камінь». Раніше люди вже придбали певний досвід будівництва житла: напівземлянки палеоліту, глиняні будинки трипільської культури. Але ті споруди носили суто утилітарний, практичний характер, мегаліти ж пов'язані з релігійним культом. Мегалітичні споруди були декількох видів: менгір, дольмен, кромлех.

Епоха бронзи

ІІ тис. до н. е.

Епоха бронзи ознаменована відкриттям бронзи (сплаву олова і міді) та її поширення викликали принципові зміни в житті суспільства. Поліпшилася обробка землі, що сприяло подальшому вдосконаленню виробництва. Люди дістали можливість вести господарство однією сім'єю, в розпорядженні якої залишалися всі надлишки виробленого. Зароджувалася приватна власність, майнова диференціація. Значно розширився обмін і контакти між окремими районами. Почалися війни за оволодіння худобою, орною землею, металом.

Залізний вік

I тисячоліття до н. е

Для багатьох народів останній етап розвитку первісного ладу пов'язаний з появою заліза. Новий метал був міцнішим і значно поширенішим. Це дало змогу впроваджувати його у всі галузі виробництва, на відміну від бронзи, яку при виготовленні знарядь праці майже не використовували. Там, де раніше не виникла державність, залізний вік в суспільному ладі пов'язаний з «військовою демократією». З'являється патріархальне рабство, міцнішають зв'язки між племенами (племінні союзи). Для цього часу характерні грабіжницькі війни. Вони сприяли розвитку військової техніки, військової організації, піднесенню військових керівників. Новим у розвитку мистецтва можна вважати появу спеціалізації, виділяються художники, співаки, розповідачі. Провідним видом творчості надалі залишається прикладне мистецтво.

Скіфська культура

VII ст. до н. е. — III ст. н. е.

Скіфська культура — це культура багатьох кочових, напівкочових і землеробських племен, які жили на широкому просторі Євразії — в Північному Причорномор'ї, на Кубані і на Алтаї. Збереглася велика кількість скіфських могильників і городищ. Багато відомостей про скіфів залишили античні автори, особливо Геродот. Опис скіфських племен є в одному з творів Гіппократа.

Скіфи-землероби отримували добрі врожаї пшениці, яка конкурувала на грецькому ринку з єгипетською. Високо цінувалися скіфські коні.