- •1. Полімераналогічні перетворення
- •2. Реакції деструкції та структуруbahня макромолекул
- •2.1. Деструкція полімерів
- •2.2. Структурування (зшивання) полімерів
- •3. Стабілізатори полімерів
- •4. Вогнестійкість полімерів
- •6. Блок-кополімеризація
- •7. Прищеплені кополімери
- •8. Взаємопроникні полімерні сітки
- •9. Основні терміни
6. Блок-кополімеризація
Блок-кополімеризація дає змогу отримувати нові кополімери взаємодією кінцевих ланцюгів двох порівняно низькомолекулярних лінійних полімерів або кінцевих ланцюгів лінійного полімеру і будь-якого мономера.
На відміну від звичайних кополімерів, у молекулах яких почергово або хаотично розташовані по ланцюгу окремі мономерні фрагменти, до складу макромолекул блок-кополімеру входять блоки, побудовані з ланцюгів як мономера А, так і мономера В
~ А—А—А —А—В—В—В—А—А—А—В—В—В—В—А~
Водночас блок-кополімери можуть мати і просторову будову
Блок-кополімеризацію можна здійснювати такими способами:
1) наданням кінцевим ланцюгам макромолекул двох різних полімерів характеру радикалів з подальшою рекомбінацією таких радикалів між собою;
2) наданням кінцевим ланцюгам макромолекул полімеру характеру радикала, здатного надалі ініціювати реакцію полімеризації мономера іншої хімічної будови;
3) приєднанням один до одного двох різних за природою лінійних полімерів, на кінцях яких розміщені ланцюги, що мають функціональні групи;
4) використанням "живучих" полімерів, які надалі за певних умов можуть реагувати з іншим мономером.
Для отримання макрорадикалів, які надалі можуть рекомбінувати між собою або ініціювати полімеризацію мономера, можуть бути використані різні методи.
Введення в макромолекулу кінцевих груп, які здатні за певних умов утворювати вільні макрорадикали. Цього можна досягти полімеризацією мономера у присутності регуляторів росту ланцюга (СВr4, або СВrСl3) або синтезувати полімери, що містять кінцеві пероксидні групи:
Утворені за реакціями макрорадикали здатні надалі ініціювати полімеризацію мономера СН2=СНХ з утворенням блок-кополімеру:
Дією на полімер А, що не містить активних кінцевих груп, будь-якого типу енергії (теплової, механічної, світлової, іонізуючого випромінювання тощо). Макромолекула полімеру розкладається на макрорадикали
~А—А—А—А—А—А— А~ → ~ А—А —А ·+ ·А—А—А—А~
Якщо опромінення або механічне оброблення полімеру (А)п відбувається у присутності мономера В, проходить реакція, яка призводить до утворення блок-кополімеру.
Утворення макрорадикала може відбуватися не тільки на кінці полімеризаційного ланцюга, а й всередині, і може відбуватися прищеплена кополімеризація
Суміш блок-кополімеру і прищепленого кополімеру найчастіше отримують механічним обробленням двох полімерів. Просторові блок-кополімери, які широко використовують в промисловості, одержують па основі олігоестерів, кремнійорганічних олігомерів, олігоамідів тощо.
Блок-кополімсри, у структурі яких є фрагменти поліконденсації (олігомеру)та полімеризаціііного полімеру можна синтезувати за такою схемою:
Такі роботи започатковані у Національному університеті "Львівська політехніка" під керівництвом професора М.М. Братичака.
Велику кількість блок-кополімерів отримують за реакціями, в яких беруть участь кінцеві функціональні групи полімеру.
Якщо здійснити полімеризацію стиролу і метакрилової кислоти у присутності ініціатора, що складається з пероксиду водню і солі двовалентною заліза, то утворюються полімери, які містять кінцеві гідроксильні групи
Суміш, що складається з полімерів (І) і (II), можна обробити діізоціанатом, і отримують блок-кополімер будови
Одержання блок-кополімерів приєднанням до кінцевих груп макромолекул особливо широко застосовується при модифікуванні властивостей полімерів, синтезованих методом поліконденсації. За цим методом отримують блок-кополімери з різних за природою поліестерів або поліамідів,а також їхнім комбінуванням з поліуретанами, поліепоксидами, фенолформальдегідними полімерами тощо.
