2.Чергування.

Чергування – це знаходження працівника на підприємстві за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові дні для оперативного розв2язання невідкладних питань, які не входять в коло обов’язків працівника за трудовим договором. Чергування може застосовуватися у виняткових випадках і лише за згодою профспілкового комітету. Не допускається залучення працівника до чергування частиш 1 разу на місяць. Чергові не повинні виконувати обов’язок щодо перевірці перепусток на вході та виході з підприємства, обов’язки сторожів. Прийому пошти, прибирання приміщень, тощо. У разі залучення до чергування після закінчення робочого дня початок наступного дня має бути перенесений на пізніший час.

Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.

Чергування у вихідні й святкові ( неробочі) дні компенсується наданням відгулу тієї же тривалості, що і чергування в найближчі 10 днів (п.2 постанови Секретаріату ВЦСПС “ О дежурставах на предприятиях и в учреждениях” від 2.04.54р.

Чергування необхідно відрізняти від виконання працівником його звичайних трудових обов’язків на змінних роботах, що виконуються за графіком у вихідні . святкові дні, нічній час. Наприклад, не є чергуванням нічне чергування медпрацівників, водія.

3.Облік робочого часу.

Облік робочого часу – це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться у табелях встановленої форми. Облік буває:

- поденним ; - підсумованим.

При поденному обліку підраховується робочий час протягом кожного дня. Така система обліку застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість. При поденному обліку переробка протягом робочого дня не може біти компенсована недоробкою в інші дні.

У відповідності до ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або тижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи , організації введення підсумованого обліку робочого часу з тим, щоби тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувало нормального числа робочих годин ( 40 годин робочого тижня або скороченого робочого часу для окремої категорії працівників).

В якості облікового періоду може встановлюватися місяць, квартал. Для працівників залізничного транспорту обліковим періодом є тур – час з моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку в пункті постійної роботи.

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу визначається шляхом множення тривалості робочого дня на число робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період. При підсумованому обліку робочого часу можлива переробка 2 видів. Переробка понад норму годин і водночас понад встановлений графік є надурочною роботою і компенсується підвищеною оплатою.

Переробка понад норму годин , але відповідно до встановленого графіка не визнається надурочною роботою.

Переробка за графіком компенсується не підвищеною оплатою, як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.

Працівникам, для яких встановлений підсумований облік робочого часу . щотижневі дня відпочинку можуть встановлюватися в різні дня тижня відповідно до графіків змінності.

5. Поняття часу відпочинку.

Під часом відпочинку розуміється час. Протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов2язків і вправі використовувати його на власний розсуд.

Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:

• перерви протягом робочого дня;

• щоденний відпочинок ( між змінами перерва);

• вихідні дні ( щотижневий відпочинок);

• святкові і неробочі дні;

• відпустки.

Ст 66КЗпП України вказує що перерва для відпочинку і харчування надається тривалістю не більш 2 годин і як правило. Через 4 години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється ПВТР. Перерви для відпочинку і харчування включаються в робочий час і не оплачуються. На роботах , де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникам повинна бути надана можливість приймання іжі протягом робочого дня. При роботі на відкритому повітрі в холодну пору року за рішенням роботодавця встановлюються перерви для обігрівання. Тривалість їх і місце власник узгоджує з профспілковим комітетом. Ці перерви включаються в робочий час.

Додаткові перерви для годування дитини встановлюються жінкам. Котрі мають дітей віком до 1,5 року. Вони надаються не рідше ніж через 3 години після початку роботи тривалістю не менше 30 хвилин кожна. При наявності 2 і більш грудних дітей тривалість перерви має бути не менш 1 години. Строки і порядок перерв встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профкомом і з врахуванням бажання матері. Ці перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Жінки . які працюють неповний робочий час також користуються такою перервою.

За бажанням жінок і в залежності від тривалості робочого дня допускається:

• приєднання перерви для годування дитини до перерви для відпочинку і харчування;

• перенесення 1 або в сумарному вигляді 2 перерв для годування дитини на кінець робочого дня, тобто більш раннє закінчення роботи.

Контрольні запитання:

1.Надурочна робота.

2.Чергування.

3.Облік робочого часу.

4. Поняття часу відпочинку.

4. Поняття та види часу відпочинку

Література.

1.В.І. Прокопенко “Трудове право”, підручник, Х.- 1998.

2.Карпенко Д.О. Трудове право України. К.,-1999р.

3.Трудове право України. Підручник за ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої.

6. Венедиктова В. регулювання ненормованого робочого часу в умовах ринкової економикі. / Право України –1999 -№7. С.104-106,131./

7. Гинцбург Л.Я. Регулювання робочого времени в СССР. М. 1966.

ЛЕКЦІЯ № 21.

Тема: Робочий час і час відпочинку.

План:

1.Щотижневий безперервний відпочинок.

2.Святкові і неробочі дні.

3.Право на відпустку.

4.Види відпусток.

5.Щорічна основна відпустка.

1.Щотижневий безперервний відпочинок.

Згідно за ст.70 КЗпП України тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше 42 годин. При 5-денному робочому тижні працівникам надається 2 вихідних дня на тиждень, як правило, підряд ( субота, неділя). При : денному робочому тижні надається 1 вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Якщо при 5- денному робочому тижні надати підряд 2 вихідних дня неможливо, то другій вихідної надається в інший день тижня визначеному графіком роботи і який погоджений з профспілковим комітетом. На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути припинена в загальний вихідний день, вихідні дні встановлюються місцевими радами (ст. 68 КЗпП України). Це стосується обслуговуючих підприємств ( магазинів, театрів тощо). Відповідно до ст. 68 КЗпП України на підприємствах, зупинення роботи на яких неможливо з виробничо – технологічних умов або у зв’язку з необхідністю безперервного обслуговування населення , а також на навантажувально – розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожний групі працівників згідно графіку змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом і погоджується с профспілковим комітетом.

Робота у вихідні дні забороняється (ст.71). Залучення працівників до роботи в таки дні допускається з дозволу профспілкового комітету у виняткових випадках:

1. для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2. для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

3. для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства , установи , організації в цілому або на окремих його підрозділах;

4. для виконання невідкладних навантажувально – розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Власник або уповноважений ним орган повинен видати наказ чи розпорядження про роботу у вихідний день. Така робота компенсується наданням іншого дня відпочинку або у грошової формі у подвійному розмірі (ст.72 КЗпП України).

Не дозволяється залучати до таких робіт:

- працівників до 18 років;

- вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст.176).

Однак це правило не застосовується до працівників на безперервно діючих підприємствах.

2.Святкові і неробочі дні.

Ст.73 КЗпП України дає перелік святкових і неробочих днів, робота в які не проводиться:

Святкові дні:

1 січня – Новий рік.

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День Перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня – День незалежності України.

Неробочі дні:

Пасха ( Великдень) – один день, Трійця – один день.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій зареєстрованих в Україні, особам , які сповідають відповідні релігії, надається 3 дня відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят з відпрацюванням за ці дня. У святкові та неробочі дня допускається робота, припинення якої неможливо через виробничо – технічні умові ( безперервно діючі підприємства), роботи викликані необхідністю обслуговування населення, а також навантажувально – розвантажувальні роботи.

Ст.67 КЗпП України вказує, що коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний переноситься на наступний після святкового або неробочого дня.

Робота у ці дні оплачується у подвійному розмірі:

а) підрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

б)при поденної оплаті або денним ставкам – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

в)працівникам, які одержують місячний оклад – у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота в ці дні проводиться у межах місячної норми робочого часу і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки, якщо робота проводиться понад місячну норму .

Оплата у зазначеному розмірі проводиться за години фактично відпрацьовані у святкові або неробочий день. За бажанням працівнику може бути наданий інший день відпочинку.