1. Поняття трудового права.

2. Поняття методу правового регулювання.

3. Дозвіл та його сутність.

4. Наказ та його сутність.

5. Державно – нормативний метод.

6. Локальний метод.

7. Основні функції трудового права.

8. Система трудового права.

Література:

1. Конституція України.

2. Прокопенко В.І. Трудове право. Підручник.,Х-1998р.

3. Карпенко Д.О. Трудове право України. К.,-1999р.

4. Трудове право України. Підручник за ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої.

5. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. М. –1948.

6. Зуб И.В. Трудовое право России и Украини: общие проблеми; общие решения. //Государство и право. – 1997. -№10. –С. 33-38.

Лекція №2.

Тема: Джерела трудового права.

План:

1. Поняття джерел трудового права та їх класифікація.

2. Конституція України , КЗпП України та інші законодавчі акти Украї

ни як джерело трудового права.

3. Підзаконні та локальні акти, що регулюють трудові відносини.

4. Значення роз’яснень Верховного Суду України для однакового засто

сування судами чинного законодавства про працю.

5. Міжнародні правові акти про працю.

1. Поняття джерел трудового права та їх класифікація.

Джерела трудового права – це спосіб вираження норм права , що приймаються компетентними на це органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці.

Оскільки трудове право – це система правових норм , то для кращого їх засвоєння доцільно класифікувати джерела трудового права.. Класифікацію можна виконувати:

• за ступенем важливості та підпорядкованості;

• за системою трудового права;

• за органами, які приймають нормативні акти;

• за ступенем їх узагальнення;

• за формою і сферою дії правового акту.

За важливість і підпорядкованістю джерела трудового права поділяються:

• закони;

• підзаконні акти.

За системою відповідно до його інститутів:

• кодифіковані (КЗпП);

• поточні, що стосуються окремих інститутів трудового права (наприклад,ЗУ “Про колективні договори і угоди”);

• які відносяться до загальної частини;

• які відносяться до особливої частині.

За органами, які приймають нормативні акти:

• ті, що приймаються вищими органами законодавчої влади (закони, постанови);

• Укази Президента;

• постанові Кабінету Міністрів;

• постанови та розпорядження міністерств та відомств;

• акти , що приймаються місцевими органами власті та управління.

За ступенем їх узагальнення:

• кодифіковані та поточні;

• комплексні, що охоплюють різні інститути трудового права (наприклад, ЗУ “Про підприємства”).

За формою:

закони, укази, постанові, положення, розпорядження, рішення, рекомендації, роз’яснення, інші форми вираження нормативного акту.

За сферою :

• загальнореспубліканські;

• галузеві або відомчі;

• міжгалузеві;

• обласні та АР Крим;

• місцеві ( локальні) у межах конкретного підприємства.

2. Конституція України , кЗпП України та інші законодавчі акти України як джерело трудового права.

Конституція України є основним джерелом трудового права. Вона закріплює найважливіші трудові права людини і громадянина та гарантії їх реалізації. Ці положення відображені в статтях 3,8,19,21-24,36,43-46,56,57-61,64,68 і деяких інших.

Конституція України закріпила право на працю. Кожна людина має “можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яву вільно погоджується”. Уперше в Конституції (п.3 ст43) з’явилася норма, що містить заборону примусової праці. У зв’язку з цим змінено порядок переведення на іншу роботу. Уперше закріплено право кожного на належні , безпечні і здорові умови праці. Закріплено право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Закріплено право кожного на відпочинок (ст.45), право на участь у професійних спілках з метою захисту свої трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Найважливішою юридичною гарантією прав і свобод е судовий захист (ст.55).

Важним нормативним актом е Кодекс законів про працю, прийнятий в 1922р. На даний час діє кодекс, затверджений Верховною Радою України 10.12.71р. і введений в дію з 1.06.72р. В нього неодноразово вносилися зміни та доповнення.

Серед законів України, направлених на регулювання трудових відносин, основними є Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.91р., який визначає порядок створення підприємств, питання самоуправління трудового колективу, визначає господарську, економічну та соціальну діяльність підприємства, “Про зайнятість населення” від 1.03.91р., який визначає питання зайнятості населення, “Про охорону праці” від 14.10.92р.,який визначає основні положення охорони здоров’я громадян в процесі трудової діяльності “Про колективні договори і угоди” від1.07.93р.,Який визначає порядок укладення колективних договорів на підприємствах різних форм власності, “Про відпустки” від 15.09.96р., “Про оплату праці” від 24.03.95р., який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці та інші.