1.Поняття безробітного та порядок виплати допомоги по безробіттю

2.Підстави відкладення та припинення допомоги по безробіттю.

1.Поняття безробітного та порядок виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, як такі, що не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державної службі зайнятості, шукають роботу, готові і здатні приступити до неї.

Працездатним вважається вік жінок від 16 до 55 років, у чоловіків від 16 до 60 років. Не м.б. визнані безробітними:

• громадяни віком до 16 років за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства або скороченням чисельності штату;

• громадяни , які мають право на пенсію;

• особи, які відмовилися від 2 пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх в службі зайнятості як таких, що шукають роботу (ці особи втрачають право на надання ім статусу безробітного строком на 3 місяця з подальшою перереєстрацією);

• які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності) ,в том числі й випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмові їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасовового характеру яка потребує професійної підготовки..

Зареєстровані службою зайнятості громадяни набувають статусу безробітного у випадку . коли протягом 7 календарних днів з дня реєстрації їм не було запропоновано підходящої роботи. Рішення про наданням ім статусу безробітного приймається керівником Центру зайнятості, де громадянин зареєструвався як такий, що шукає роботу.

Громадянин, визнаний безробітним, має право на допомогу по безробіттю. Ця допомога надається з 8 дня після реєстрації громадянина до вирішення питання про його працевлаштування, але не більше 360 кал. Днів протягом 2 років; для осіб перед пенсійного віку – до 720 кал. Днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої ( більше 6 місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 кал. Днів.

Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах в державний службі зайнятості і визнаними безробітними, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 кал. Днів.

Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах в держаний службі зайнятості і визнаними безробітними, допомога по безробіттю виплачується :

• у розмірі не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців , що передували початку безробіття, працював не менше 26 кал. Днів.;

• у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалості, більше 6 місяців перерви, допомога по безробіттю встановлюється не нижче розміру мінімальної заробітної плати;

Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу по п.1 ст.40 КЗпП України і військослужбовцям, звільненим з військової служби в зв’язку з скороченням штатів або чисельності працівників без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом 7 кал. Днів після звільнення як таких, що шукають роботу, надається допомога по безробіттю у розмірі 100% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 6 кал. Днів, 75% - протягом 90 кал. днів, 50% - протягом наступних 210 кал. днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

На період професійного перенавчання з відривом від виробництва за працівниками зберігається по новому місцю роботи середня заробітна плата за попереднім місцем роботи.

Працівникам, звільненим з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України надається право на достроковий вихід на пенсію за 1,5 року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають необхідний загальний трудовий стаж, у т.ч. на пільгових умовах.

Громадянам, зареєстрованим у державний службі зайнятості як таких, що шукають роботу і безробітні, трудовий договір з якими було розірвано по п.1 ст.40 КЗпП України в період професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна допомога в розмірі 75% їх середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати , що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати .

Якщо громадяни зареєстровані у державний службі зайнятості як такі, що шукають роботу на загальних підставах, допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації але не більше 360 кал. днів протягом 2 років. Для осіб перед пенсійного віку ( чоловікам по досягненні 58 років, жінкам –53 років) допомога виплачується до 720 кал. днів.

2.Підстави відкладення та припинення допомоги по безробіттю.

Виплата допомоги по безробіттю може відкладатися до 3 місяців і припинятися. Припинятися допомога може у таких випадках:

• у разі працевлаштування безробітного;

• поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

• вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

• проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

• призову на строкову або альтернативну службу;

• набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення на лікування до ДТП;

• отримання права на пенсію;

• переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;

• закінчення строку її виплати;

• одержання допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю обманним шляхом;

• подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею 3 річного віку;

• подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

• смерті безробітного.

Виплата допомоги може припинена строком на 3 місяця у разі:

• відмови громадянина від 2 пропозицій підходящої роботи;

• приховування від держслужби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю;

• порушення громадянином умов і строків його реєстрації як безробітного;

• перереєстрації як безробітного;

• перереєстрації безробітного , який був знятий з обліку за невідвідування центру зайнятості більше 1 місяця без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

• відмови від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням служби зайнятості;

• припинення у навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки без поважних причин;

Відкладатися на строк до 3 місяців допомога по безробіттю може:

• у разі надання громадянину вихідної допомоги та інших виплат при звільненні з підприємства, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку;

• при звільненні з дисциплінарних підстав;

• звільнення з останнього місця роботи без поважних причин;

• порушення громадянином період пошуку роботи та безробіття обов’язку сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій держслужби зайнятості.

Контрольні запитання:

1.Поняття безробітного.

2.Порядок набуття статусу безробітного.

3.Яку допомогу по безробіттю можуть одержувати громадяни, що звільнені по п.1 ст.40 КЗпП України.

4.Випадки припинення виплати допомоги.

5.Випадки припинення виплати допомоги на 3 місяця.

6.Випадки відкладення виплати допомоги по безробіттю.

Література:

1.Закон України “Про зайнятість населення” від 01.03.91.

2.Положення про державну службу зайнятості від 24.06.91р.

3.Положення про організацію громадських оплачуваних робіт від 24.06.91р.

4.В.І. Прокопенко. Трудове право, підручник, Х –1998р.

Лекція № 11.

Тема: Трудовий договір.

План лекції.

1.Поняття трудового договору.

2.Зміст трудового договору.

3.Загальний порядок прийняття на роботу.

1.Поняття трудового договору.

Право на працю є основним конституційним правом громадян на працю. Воно проголошено ст. 43 Конституції України , визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, на яку людина погоджується.

Право на працю реалізується різними шляхами. Переважна більшість громадян влаштовується на роботу шляхом укладання трудового договору як наймані працівники на підприємства незалежно від форм власності. Термін “договір” має багато значень, що передбачаються різними нормами цивільного , трудового, земельного , міжнародного права. Кожна з цих галузей права розглядає договір як різновид угод, що визначаються природою відносин, які становлять предмет регулювання тієї чи іншої галузі права.

Як юридичний факт договір належить до числа правомірних дій, які спрямовуються його учасниками на виникнення, зміну або припинення правових відносин. Будь – який договір є угодою між 2 сторонами. В тієї же час деякі договори можуть бути багатосторонніми угодами.

Трудовий договір –це угода між працівником і власником або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи , організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої чинним законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін.

Предметом трудового договору виступає “жива праця”, тобто процес праці.

Трудовий договір відрізняється від цивільно – правового договору наступними рисами:

• предметом договору;

• порядком укладення договору;

• порядком оплати праці;

• строком укладення договору;

Трудові відносини виникають на підставі одного юридичного факту – договору. Однак, вони можуть виникати і на підставі членства ( кооперативі, с/г підприємства, колективні підприємства, СФГ).Особливості праці таких працівників полягають в тому, що відносини членства мають іншу правову природу, вони є більш широкими за своїм соціальним змістом, ніж трудові відносини. Іх праця є самостійною, на них не розповсюджується дія ЗУ “Про оплату праці”, тому що сфера його застосування – наймана праця. Разом з тим ст.3 КЗпП України містить перелік тих гарантій, які мають загальний характер і повинні надаватися всім працюючим у порядку, передбаченому діючим законодавством про працю. При розгляді їх трудових спорів суди керуються не тільки трудовим законодавством але і статутами цих підприємств , спеціальними законами.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах.