4.Зміст трудових правовідносин.

Змістом трудових правовідносин є сукупність трудових прав і обов’язків їх суб’єктів.

Суб’єктивними правами і обов’язками володіє кожний працівник, як учасник трудових правовідносин. Ці права, а до них слід віднести право на працю, на відпочинок, на здорові та безпечні умові праці тощо, визначають правовий статус працівника.

Найбільш загальні і важливі трудові обов’язки працюючих сформульовані в КЗпП України і Типових правилах внутрішнього трудового розпорядку. До загальних обов’язків належать:

• виконання обумовленої в договорі роботи;

• додержання встановленої міри праці;

• забезпечення належної якості робіт;

• додержання режиму робочого дня;

• додержання правил техніки безпеки тощо.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний:

• роз’яснити працівникові його права та обов’язки;

• створити безпечні умови праці;

• ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку;

• визначити робоче місце;

• своєчасно оплатити роботу та інше.

Всі суб’єктивні права та обов’язки реалізуються в трудовому процесі і тісно пов’язані між собою.

Контрольні запитання:

1. Що включає поняття “трудові правовідносини”.

2. Які існують види трудових правовідносин.

3. Хто є суб’єктом трудових правовідносин.

4. Підстави виникнення трудових правовідносин.

5. Умови виникнення трудових правовідносин

6. Зміст трудових правовідносин.

Література:

1. Конституція України.

2. Закон України “ Про колективні договори і угоди” від 1.07.93р.

3. Прокопенко В.І. Трудове право. Підручник.,Х-1998р.

4. Карпенко Д.О. Трудове право України. К.,-1999р.

5. Трудове право України. Підручник за ред. Н.Б.Болотіної,

Г.І.Чанишевої.

Лекція №9.

Тема: Правова організація працевлаштування громадян.

План:

1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання пра-

цевлаштування.

2. Поняття зайнятого населення.

1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання пра-

цевлаштування.

Діюче законодавство дає таке поняття зайнятості населення.

Зайнятість – це діяльність громадян , пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що , як правило, приносить дохід у грошовій формі.

Зайнятість забезпечується державою шляхом проведення активної соціально – економічної політики, спрямованої на задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Проблемам зайнятості населення держава приділяє значну увагу. В 1991 році був прийнятий Закон України “Про зайнятість населення”. Цей закон є комплексним законодавчим актом, що містить норми адміністративного права, права соціального забезпечення, трудового права. Закон комплексно регулює сферу зайнятості, й кожна з названих галузей права має тут свій предмет. Крім того, державою визначено основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року.

Трудовий потенціал – це сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак ( стан здоров’я, психофізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально – етичний менталітет) здатні та мають намір провадити трудову діяльність.

Основні напрями розвитку трудового потенціалу:

• створення матеріально – технічних і соціально – економічних передумов для продуктивної зайнятості населення (створення ринку праці);

• оцінка загальної потреби в робочих місцях в економіці країни і формування ринку професій;

• створення робочих місць на базі широкого розвитку малого та середнього бізнесу, самозайнятості за умов формування дійового інвестиційного і фінансового механізму;

• впровадження механізму стимулювання створення робочих місць для окремих соціально – демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів) тощо.

Правове забезпечення залучення громадян України в сферу трудової діяльності здійснюється відповідною системою норм, до яких належать:

• Закон України “Про зайнятість населення” від 01.03.91р.;

• Кодекс законів про працю в Україні;

• Положення про державну службу зайнятості від 24.06.91р.;

• Положення про державний фонд сприяння зайнятості населення від 24.06.91р.;

• Положення про порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та умови надання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним та членам їх сімей від 24.06.91р.

• Положення про організацію оплачуваних громадських робіт від 27.04.98;

• Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення від 24.06.91р.

Служба зайнятості утворена Постановою КМ України від 21.12.90р. №381 “Про створення державної служби зайнятості” і складається з Центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, Центрів зайнятості АР Крим, обласних, районних, міжрайонних, міських і районної у містах центрів зайнятості. До складу служби зайнятості входять також цент професійної орієнтації , навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно – обчислювальний центр, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри трудової реабілітації.

2. Поняття зайнятого населення, поняття підходящої роботи.

Згідно ст. 3 Закону України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення відносяться громадяни, що проживають на території держави на законних підставах :

• працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня ( тижня) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях України й за кордоном;

• громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;

• обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднаннях;

• які проходять службу в Збройних Силах України, СБУ, Прикордонних військах, органах внутрішніх справ, інших військових формуваннях, альтернативну службу;

• які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітьних школах і вищих навчальних закладах;

• працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні й виконують функції, не пов’язані з забезпеченням діяльності посольства і місій.

Для тих громадян, що втратили роботу , держава забезпечує можливості підшукання підходящої роботи.

Підходящою роботою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідного регіону за минулий місяць.

При пропонуванні такої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян , які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності) підходящою роботою вважається робота, що потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота, яка не потребує професійної підготовки, а для громадян , які бажають поновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад 6 місяців – робота за спеціальністю, що не потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості ії надання – інша оплачувана робота за спорідненою професією . спеціальністю.

Для громадян, які працювали не за професією (спеціальність) понад 6 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) може бути підходящою за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цієї професії ( спеціальності) .

У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) протягом 6 місяців безробіття підходящою вважається робота, що потребує зміни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей громадянина, колишнього досвіду і доступних до нього видів навчання та потреб ринку праці у цієї професії (спеціальності).

При зміні громадянином професії (спеціальності) за направленням служби зайнятості населення підходящою вважається робота як за новою так і за попередньою професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи. За рішенням місцевих рад може встановлюватися транспортна доступність та інші критерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.

Працевлаштування оформлюється шляхом укладання трудового договору, контракту або угоди відповідно до законодавства.

Для забезпечення тимчасової зайнятості населення місцеві органи виконавчої влади за участю державної служби зайнятості організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах комунальної власності і за договорами на інших підприємствах.

Громадські роботи – це загальнодоступні види тимчасової трудової діяльності безробітних або частково незайнятих громадян, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки.

Порядок організації та проведення таких робіт регулюються Положенням ,затвердженим постановою КМ України від 27.04.98р. №578. Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільну спрямованість і сприяти соціальному розвитку регіону. К таким роботам відносяться:

• благоустрій та озеленення територій населених пунктів, зон відпочинку і туризму;

• підсобні ,ремонтні роботи на будівництві житла, об’єктів соціальної сфери;

• будівництво шляхів, водопровідних, каналізаційних, газових, залізничних і інших споруд;

• окремих видів робіт на овочевих базах;

• збирання, заготівля лікарських рослин і ягід та інші доступні види трудової діяльності.

Фінансування таких робіт проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів державного фонду сприяння зайнятості населення та коштів підприємств, для яких ці роботи виконуються.

Період участі в таких роботах зараховується до загального трудового стажу, в період участі в таких роботах зберігається виплата допомоги по безробіттю.

Однією з форм організації такої роботи є організація сезонних робіт. Направлення на такі роботи проводиться Центром зайнятості населення за прямими договорами з підприємствами усіх форм власності, які потребують додаткової робочої сили. Переважне право на такі роботи мають громадяни, зареєстровані у державної службі зайнятості як безробітні.

Контрольні запитання:

1.Поняття зайнятості населення.

2.Яким чином забезпечується державою зайнятість населення.

3.Правове забезпечення зайнятості населення.

4.Хто відноситься до зайнятого населення.

5.Дайте поняття “підходящої роботи”.

6.Поняття громадських робіт та їх види.

Література.

1.Закон України “Про зайнятість населення” від 01.03.91.

2.Положення про державну службу зайнятості від 24.06.91р.

3.Положення про організацію громадських оплачуваних робіт від 24.06.91р.

4.В.І. Прокопенко. Трудове право, підручник, Х –1998р.

Лекція № 10.

Тема: Правова організація працевлаштування громадян.

План: