- •2. Поняття парадигми
- •4. Типи праворозуміння
- •6. Основні ознаки релігії
- •7.Варіанти співвідношення Божественного начала..Теократична доктрина
- •8. Варіанти..Доктрина чистої теократії
- •Суть моноперсональної версії
- •Розуміння права у філософії Давнього Єгипту
- •14. Мета ідеальної держави Конфуція.
- •15. Уявлення про походження держави у вченнях китайських мислителів давнини.
- •19. Походження і мета держави у Лао-цзи.
- •20. Походження і причини виникнення держави у Мо-цзи.
- •23. Суть договірної теорії походження держави.
- •24. Основні цінності західно-правової традиції, вироблені у Давній Греції.
- •25. Основні політико-правові проблеми, які розглядали школи у Давній Греції.
- •26. Періоди розвитку греції (мислителі, їх ідеї).
- •27. Характеристика основих напрямів еллінізму
- •28. Уявлення про справедливість
- •29. Основні ідеї софістів. Приватне право у софістів
- •30. Суть принципу панування права у вченнях античної греції.
- •31. Основні відмінності в уявленні Платона про закон у працях «Держава» і «Закон»
- •32,Походження держави за Арістотелем.
- •33. Суть цинізму в іппв. Вплив його ідей на розвиток правових вчень.
- •34. Суть свободи у стоїків
- •35. Космополітизм та індивідуалізм у стоїків
- •36. Природне право та його співвідношення з позитивним правом у стоїцизмі
- •37. Вплив стоїцьких ідей на подальший розвиток політико правових вчень
- •38. Суть епікуреїзму .Справедливість і договір в концепції епікура
- •39. Скептицизм
- •40. Ідеальна держава . Рим і антична греція
- •42. Суть ідеї циклічного розвитку держави за Полібієм
- •43. Суть ідеї Полібія про внутрішню рівновагу і стабільність мішаного устрою.
- •44. Суть визнання держави у концепції Ціцерона
- •46. Суть ідеї мішаного устрою Ціцерона.
- •48. Суть уявлення римських юристів про волю народу, яка творить право.
- •49. Християнські вчення про державу. Роль правителя. Суть представництва.
- •50. Становище особи в християнстві
- •51. Мета покарання за християнським вченням
8. Варіанти..Доктрина чистої теократії
Різні версії міфів дають можливість прослідкувати різноманітність форм впорядкування суспільних відносин і різних шляхів формування і розвитку держави та права. Так, у стародавньому Китаї, відповідно до міфу про божественне походження і характер земних порядків, вся влада безпосередньо сконцентрована в особі верховного правителя. В Єгипті, Вавілоні, Індії можна спостерігати дещо інший підхід, згідно з яким боги, будучи джерелом влади правителя, разом з тим і самі продовжують вирішувати земні справи та людські долі. Певна своєрідність притаманна релігійно-міфологічним уявленням стародавніх євреїв. За їхньою версією, єдиний істинний бог знаходиться в особливих договірних відносинах зі всім єврейським народом, будучи його главою і царем (верховним законодавцем, правителем і суддею). Закони єврейського народу, згідно з цими уявленнями, отримані Мойсеєм прямо від бога. У звичних умовах здійснення влади проводиться людьми від імені бога, але в екстраординарних ситуаціях він діє і безпосередньо через одкровення, чудеса тощо.
Правова і політична думка давніх іудеїв сформувалась під впливом контактів з багатьма іншими народами, що позначилось на їх релігії, культурі та устрої.
Монархія з давніх-давен викликала опозицію як з боку народу, так і з боку священнослужителів, які прагнули вирішувати долю народу. Це пов’язують із легендою про те, що Бог на горі Синай уклав із богообраним народом договір і пообіцяв іудеям опіку, вимагаючи від народу виконання наказів.
Старій племінній демократії відповідало уявлення про договірні стосунки, які єднають цілий народ з Богом. Пізніше це сформувалося у рух чистої теократії, тобто ідеї, що тільки обраний народ, і тільки тому, що обраний керується безпосередньо Богом.
Правитель має право сидіти по праву руку від Бога: це символ спільного урядування Бога і правителя над обраним народом; гарантія перемоги над ворогами Так само, як і в Єгипті, Бог вчив фараона стріляти з лука, так і в іудеїв Бог керує рукою правителя при стрільбі з лука; Правитель є будівничим святинь, регулював справами святкувань і культу, виконував функції верховного священнослужителя, що також є аналогією з орієнтальною концепцією;
4) Правитель є джерелом добробуту свого народу. Народ живе „у його тіні”.Але є багато відмінностей між правителем іудеїв і східним деспотом. Східний деспот був Богом. В іудеїв правитель не був об’єктом культу, не мав власної могутності керувати силами природи. Це пояснюється міцністю традицій кочівної демократії і відмінної політичної ситуації. Коли орієнтальна доктрина правителя-Бога спиралася на могутні імперії – вавилонську, єгипетську тощо, то в іудеїв цього не було.
Закони іудеї одержали безпосередньо від Бога (Закони Мойсея)
Племінна традиція відбивалася у виступах пророків проти урбанізації, військової техніки; за племінні норми співжиття і солідарності.
Монархічна доктрина у іудеїв виникла у такій формі: Бог обрав Давида і уклав з ним договір, який є реалізацією попередньої домовленості, укладеної на горі Синай. Кожних сім років договір між Богом і людьми поновлювався. А за існування монархії це відбувалося щорічно. Це було „повторенням початку”: повернення до джерел урядування Бога над світом і над народом.
